Справа № 638/6203/20
Провадження № 1-кп/638/1189/20
13 травня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12020220480000650 від 15.02.2020 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, який зареєстрований та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває в умовах ДУ Харківський слідчий ізолятор,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
встановив:
В провадженні суду перебуває обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню №12020220480000650 від 15.02.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
В підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження вважали можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки воно в повній мірі відповідає положенням ст.291 КПК України.
Крім того, прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризику спробам переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків в цьому кримінальному провадженні.
Обвинувачений не заперечував проти поданого клопотання.
Захисник обвинуваченого вважав ризики не обґрунтованими, просив застосувати домашній арешт.
Потерпілий підтримав клопотання прокурора.
Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст.314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.
Підстав для закриття провадження немає.
Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 в судове засідання.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.
Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений, захисник обвинуваченого, потерпілий.
На даний час є недоцільним витребування будь-яких документів чи речей.
Сторони вправі заявити клопотання щодо виклику для допиту осіб, витребування документів чи речей згідно положень ст.350 КПК України.
Розглянувши подане прокурором клопотання, заслухавши думку учасників провадження, оглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Разом з цим Конституційний Суд України (рішення від 23.11.2017 справа № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України) вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для його застосування, за яких такий запобіжний захід був обраний на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.
Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжний захід тримання під вартою, який обмежує гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу).
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Злочин, в учиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , судом враховується наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також незаконного впливати на потерпілого та свідків в цьому кримінальному провадженні.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 не одружений, не працевлаштований, з середньою освітою, зареєстрований та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні - злочині, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який не раніше судимий, не працює, не одружений, колегія суддів вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 11 липня 2020 року.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 314, 369, 372, 395 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10:30 год. 21 травня 2020 року.
Проведення судового розгляду кримінального провадження визначити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілого.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - до 11 липня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3