Провадження № 22-ц/803/5347/20 Справа № 212/492/20 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
14 травня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач- Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника позивачаОСОБА_1 - адвоката Родрігес Наталії Аркадіївни на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року, ухваленого суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 02 березня 2020 року,-
У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позову зазначив, що він пропрацював на ПрАТ «Суха Балка» 15 років підземним машиністом бурової установки, в умовах впливу шкідливих факторів. Внаслідок неналежних умов праці, отримав професійне захворювання з діагнозом: радикулопатія попереково-крижова та шийна, ХОЗЛ.
Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 23.10.2014 року, професійне захворювання виникло внаслідок наступних факторів: робоча поза вимушена, % зміни: 26% при гранично допустимій до 10; нахили тулуба 150 разів при гранично допустимих до 100 разів; аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентраціядіоксиду кремнію від 10% до 7 0%, 9,2 при гранично допустимому до 2,0 (п. 17 Акту).
Первинним оглядом МСЕК 09.12.2014 року, йому встановлено 35% втрати працездатності.
У зв'язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв'язку загальною слабістю, втомою, болями.
Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він не може повернутись до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані. Розмір моральної шкоди оцінив в сумі 100 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві задоволені частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я у розмірі 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухваленим рішенням, ставить питання про зміну судового рішення в частині повного задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 до заявлених у позові вимог.
Скаржник вважає, що стягнутий судом першої інстанції розмір грошових коштів є недостатнім для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання. При цьому, представник позивача вказує на те, що судом не наведено мотивів, які б свідчили би про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування моральної шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині збільшення розміру, стягнутої судом моральної шкоди, з наступних підстав.
Судом встановлено, що та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів протягом 14 років 10 місяці, а саме з 21.09.1999 року по 03.11.2014 року підземним машиністом бурової установки шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію за віком за ст.38 КЗпП України.
Згідно акту розслідування виникнення хронічного професійного захворювання від 23 жовтня 2014 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок наступних факторів: перевищення граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу; умови праці підземного машиніста бурової установки за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони відноситься до 3 класу 3 ступеня шкідливості, за вимушеною робочою позою - до 3 класу 2 ступеня шкідливості; робоча поза вимушена, % зміни: 26% при гранично допустимій до 10; нахили корпуса 150 разів при гранично допустимих до 100 разів; аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація кремнію діоксиду від 10% до 7 0%, 9,2 при гранично допустимому до 2,0.
Відповідно до п.19 Акту, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 23 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання встановити не можливо.
Згідно постанови про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати №0407/22543/22543.1/3 від 26 грудня 2014 року, ОСОБА_1 висновком МСЕК від 09 грудня 2014 року серія 12ААА №000920 встановлена стійка втрата професійної працездатності 35%, з повторним переоглядом 01 листопада 2015 року, в зв'язку з чим позивачу призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.
Висновком МСЕК від 12 листопада 2019 року позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням з яких 25 % по радикулопатії, 10% по ХОЗЛ строком до 01 листопада 2022 року.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, керувався нормами статей 153, 173, 237-1 КЗпП України, й виходив з того, що наданими стороною позивача доказами підтверджується причинний зв'язок між працею позивача на підприємстві відповідача та отриманим ним професійним захворюванням і, як наслідок - втратою працездатності, і наявності у зв'язку з цим підстав для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте не може повністю погодитись із визначеним судом розміром моральної шкоди і у цій частині погоджується із доводами представника позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди, з огляду на наступне.
Згідно з нормами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов'язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 року визначено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”.
Відповідно до п.4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону, обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода у зв'язку з отриманим ним на виробництві відповідача професійним захворюванням.
Наведене повністю кореспондує нормам ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок тривалої роботи позивача впродовж майже 11 років в умовах важкої праці на підприємстві відповідача у останнього виникло професійне захворювання через яке він втратив 35% працездатності з 09.12.2014 року, і в подальшому при переоглядах, протягом тривалого періоду часу, ступінь втрати професійної працездатності залишався незмінним,що підтверджено висновком МСЕК від 12.11.2019, що відповідно вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, ураховуючи ступінь вини відповідача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, незворотність негативних наслідків, спричинених професійним захворюванням, характер немайнових витрат вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її розмір з 55 000 грн. до 70 000 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що на підставі положень ст.376 ЦПК України судове рішення необхідно змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 55 000 грн. до 70 000 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Родрігес Наталії Аркадіївни, задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2020 рокув частині розміру моральної шкоди, змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА»на користь ОСОБА_1 з 55 000 (п'ятдесяти п'яти тисяч гривень 00 копійок.)грн. до 70 000 (сімдесяти тисяч гривень 00 копійок) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 14 травня 2020 року.
Головуючий:
Судді: