справа №619/1052/20
провадження №1-в/619/55/20
Іменем України
13 травня 2020 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі головуючого - судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника органу
виконання покарань - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Дергачівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання,
установив:
До суду надійшло клопотання начальника Дергачівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_5 для відбування покарання призначеного за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.08.2017 посилаючись на те, що 02.10.2017 до Дергачівського міськрайонного відділу надійшов вирок від 16.08.2017 Комінтернівського районного суду м. Харкова відносно громадянина ОСОБА_5 , який був засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з визначенням іспитового строку 3 роки, на підставі ч. 1 п. 1, 2 ст. 76 КК України були покладені обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Засуджений ОСОБА_5 02.10.2017 був викликаний до Дергачівського міськрайонного відділу для постановки на облік. 17.10.2017 з ним була проведена бесіда, під час якої йому були роз'ясненні порядок та умови відбування покарання, правові наслідки за невиконання покладених на нього судом обов'язків, порушення громадського порядку, учинення нового злочину. За результатами проведеної бесіди засуджений ОСОБА_5 дав підписку про ознайомлення з вимогами законодавства щодо нього та обов'язками, покладеними на нього судом, які він зобов'язується виконувати. Згідно зі ст. 164 КВК України йому була винесена постанова про встановлення днів явки на реєстрацію, а саме: 3-й вівтороккожного місяця (ст.19). Працівниками Дергачівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області з засудженим ОСОБА_5 проводилась індивідуально-профілактична робота щодо дотримання громадського порядку, недопущення правопорушень, наслідки за ухилення від виконання обов'язків покладених на нього вироком суду, про що він давав письмові пояснення.Засуджений ОСОБА_5 21.11.2017 не з'явився для реєстрації без поважної причини, за що йому 23.11.2017 було винесено застереження у виді письмового попередження про можливе скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та проведена бесіда, однак, останній 16.10.2018 вдруге не з'явився для реєстрації без поважної причини, за що йому 18.10.2018 було винесено застереження у виді письмового попередження про можливе скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням. 20.11.2018 він знову не з'явився на реєстрацію без поважних причин, за що йому 10.12.2018 було винесено застереження. Засуджений 15.10.2019 не з'явився для реєстрації без поважної причини, за що йому 25.10.2019 було винесено застереження у виді письмового попередження про можливе скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Але не зважаючи на роботу, яка з ним неодноразово проводилась ОСОБА_5 17.03.2020 знов не з'явився для реєстрації без поважної причини, де зазначено у письмовому поясненні засудженого від 18.03.2020.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що 17.03.2020 він не з'явився для реєстрації, оскільки працював та з'явився наступного дня - 18.03.2020.
Представник Дергачівського МРВ філії ДУ «Центр пробації» у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених вище.
Прокурор у судовому засіданні заявлене клопотання не підтримала.
Перевіривши матеріали особової справи № 77/2017, заслухавши думку присутніх осіб, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів особової справи, вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2017 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 3 роки.
Згідно розпорядження зазначений вирок набрав законної сили 16.09.2017.
Як вбачається з постанови від 17.10.2017, з якою ОСОБА_5 ознайомлений особисто, останнього зобов'язано з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу пробації Дергачівського району і визначено день явки - 3-й вівторок кожного місяця.
Частиною 3 ст. 164 КВК України встановлено, що звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу.
ОСОБА_5 17.10.2017 надав підписку, у якій зазначено, що йому роз'яснені покладені на нього судом обов'язки та зазначено, що поважними причинами неявки засудженого до уповноваженого органу з питань пробації в призначений строк, визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють можливості своєчасно прибути за викликом, які документально підтверджені.
З листка реєстрації вбачається, що ОСОБА_5 17.03.2020 без поважних причин не прибув на реєстрацію.
При цьому, матеріали вищевказаної особової справи містять пояснення ОСОБА_5 , надані ним 18.03.2020, тобто на наступний день після неявки, відповідно до яких він не зміг з'явитися на реєстрацію.
Як встановлено ч. 1 п. 8 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України,якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Як роз'яснено в п. 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 N 7, згідно з ч. 2 ст. 78 КК суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При розгляді питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Пунктами 2, 3 розділу 3 Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого Наказом Мінюста від 29.01.2019 №272/5, який набрав чинності 29.01.2019, передбачено, що невиконанням обов'язків вважається, якщо звільнений з випробуванням не виконав хоча б один з обов'язків за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють його можливості їх виконувати (документально підтверджених). Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, є вчинення звільненим з випробуванням протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень. У разі якщо звільнений з випробуванням продовжує не виконувати обов'язки або вчиняє адміністративні правопорушення після застосування до звільненого з випробуванням письмового попередження, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду клопотання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 166 КВК України якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 166 КВК України письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 дійсно не прибув до органу пробації 17.03.2020, але 18.03.2020 прибув, крім того, суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року (зі змінами) на всій території України оголошено карантин до 23 травня 2020 року, а також заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі.
Згідно з ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При розгляді питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Суд зазначає, що наведений у клопотанні органу пробації факт неявки засудженого ОСОБА_5 для реєстрації 17.03.2020, з урахуванням наданих ним пояснень, не можуть свідчити про його небажання стати на шлях виправлення та вважатися достатньою підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного судом покарання.
Правопорушень, які б тягнули за собою адміністративні стягнення і свідчили про його небажання стати на шлях виправлення, засуджений ОСОБА_5 в період дії іспитового строку не допускав.
За таких обставин, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відповідно до ч. 6 ст. 166 КВК України у разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання начальника Дергачівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1