14 травня 2020 року
Київ
справа №0440/5326/18
адміністративне провадження №К/9901/12140/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС, який є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі №0440/5326/18 за позовом Приватного будівельно-монтажного підприємства «Строїтель-П» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
04.05.2020 до суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу ВПП ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2018.
З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2020 у задоволенні клопотання Офісу ВПП ДПС про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу квитанції про оплату судового збору, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення або доказів своєчасного звернення до суду із апеляційною скаргою. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження 28.12.2018, проте, апеляційну скаргу вперше на нього подано лише 30.09.2019, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого статтею 295 КАС України. У клопотанні про поновлення строку відповідачем було зазначено, що копію рішення було отримано 29.08.2019. Разом з тим, жодних належних доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного рішення, не надано. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 апеляційну скаргу Офісу ВПП ДПС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання доказів про фактичну дату отримання копії оскаржуваного рішення та оригіналу квитанції про сплату судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 07.11.2019 у задоволенні клопотань Офісу ВПП ДПС про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що він неодноразово звертався до суду першої інстанції щодо направлення рішення на адресу Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС, проте суд направив копію рішення на адресу Офісу великих платників податків ДФС у м. Київ. Вказує, що оскаржене рішення було одержано 29.08.2019, отже вперше апеляційну скаргу було подано в строки, передбачені КАС України. Крім того, зазначає, що на момент подання апеляційної скарги відповідач не отримав документ про сплату судового збору та посилається на складність процесу узгодження сплати судового збору.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені Офісом ВПП ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки жодних доводів в обґрунтування неможливості оскаржити рішення суду першої інстанції у встановлений частиною другою статті 295 КАС України процесуальний строк скаржником не наведено. Відсутність затвердженого кошторису, неналежне фінансування або організація розрахунково-касового обслуговування, складність узгодження платежів суб'єкта владних повноважень не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Разом з тим, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2020 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 20.02.2020 Офіс ВПП ДФС подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку виконання вимог ухвали в частині надання документу про сплату судового збору, оскільки податковий орган не має можливості виконати вимоги ухвали суду у визначений строк. Клопотання про поновлення строку обґрунтоване тим, що вперше апеляційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте обмежене фінансування унеможливило сплату судового збору, що є об'єктивною причиною пропуску такого строку та дає підстави для його поновлення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено. Апеляційний суд зазначив, що копію ухвали від 07.11.2019 про повернення первісної апеляційної скарги скаржник отримав 28.11.2019, а апеляційну скаргу вдруге подав лише 21.12.2019, такі зволікання податкового органу щодо наступного звернення до апеляційного суду у найкоротший термін є необґрунтованими, а тому такі порушення своїх процесуальних обов'язків не дають змоги суду поновити строк апеляційного оскарження. Крім того, не виконано вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині надання платіжного документа про сплату судового збору.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку та продовження строку усунення недоліків є поважними, а судом не враховано, що Офіс ВПП ДПС не має можливості сплатити судовий збір. Також зазначає, що КАС України не встановлює конкретний момент, коли саме протягом року скаржник зобов'язаний звернутися до Суду, якщо ним з поважних причин пропущений строк. Вказує, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відповідачем подавалась апеляційна скарга у новій редакції, підписана особою, з належним чином завіреною копією довіреності на підтвердження повноважень, та було долучено оскаржуване судове рішення від 28.12.2018 з відмоткою про отримання саме 29.08.2019 та оригінал конверта. У клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги були наведені обґрунтовані причини поновлення строку, а тому підстави для відмови у відкритті були відсутні. Звертає увагу на конституційне закріплення права на апеляційне і касаційне оскарження судового рішення.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Доводи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, що свідчить про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює для суб'єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судових рішень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не змінює загальні строки реалізації цими суб'єктами права на апеляційне оскарження, які встановлені статтею 295 КАС України, а так само не встановлює наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС, який є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі №0440/5326/18 .
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду