14 травня 2020 року
Київ
справа №243/1142/15-а
адміністративне провадження №К/9901/8909/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року у справі №243/1142/15-а за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
27 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року у справі №243/1142/15-а.
8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
Оскільки подана скаржником касаційна скарга не відповідала новим вимогам КАС України, ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року її було залишено без руху, з наданням можливості усунути недоліки касаційної скарги.
В межах наданого строку на усунення недоліків, позивач надіслав заяву про усунення недоліків. Дослідивши подану заяву про усунення недоліків та касаційну скаргу, Верховний Суд зазначає, що зазначена касаційна скарга підлягає поверненню, з огляду на таке.
Позивач у заяві про усунення недоліків вказує, як на одну з підстав касаційного оскарження, не застосування судом апеляційної інстанції при розгляді справи висновків викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах».
Однак, зазначена постанова не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки вона регулює практику призначення судових експертиз і використання їх висновків у кримінальному та цивільному судочинстві.
Тобто вказана постанова регулює порядок призначення судами експертиз в кримінальних і цивільних справах, обсяг питань, що ставляться до експерта, що проводить експертизу, а також мотиви необхідності призначення додаткової і повторної експертиз, що жодним чином не стосується питання визнання протиправним дій відповідача у вказаній справі.
У поданій заяві про усунення недоліків касаційної скарги позивач також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування судами: « норми права пункту 1.5 Інструкції №6 від 17 січня 1995 року по проведенню судмедекспертизи, яка не відповідала вимогам Закону України «О судовій експертизі» по залученню до проведення експертизи, осіб, які не мали кваліфікації судового експерта».
З метою формулювання висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, необхідно зазначити показник подібності ( юридичні факти, що їх породжують, юридичний зміст таких правовідносин, фактичний зміст правовідносин, предмет таких правовідносин, тощо). З поданої позивачем уточненої касаційної скарги не вбачається наявність викладених вище показників подібності.
Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджені усі докази у справі та не надано їм належної оцінки. Доводи позивача у цій частині касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
Таким чином, подана заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги не відповідає викладеним вище вимогам КАС щодо підстав касаційного оскарження. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що скаржник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 31 березня 2020 року про без руху, а отже касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини шостої статті 332 КАС України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року у справі №243/1142/15-а повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду