Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа №826/7273/18
адміністративне провадження №К/9901/36085/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 (суддя - Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), у якому просило: визнати протиправними дії щодо складання та затвердження акта опису майна ПАТ "Укрнафта" у податкову заставу від 11.04.2018 №9; визнати протиправними дії щодо реєстрації податкової застави майна Товариства у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з актом опису від 11.04.2018 №9; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо скасування реєстрації податкової застави майна ПАТ "Укрнафта" у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з актом опису від 11.04.2018 №9.
На обґрунтування позову Товариство посилається на те, що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті запропонованого Товариством ліквідного майна (природного газу власного 2006 року видобутку в обсязі 2' 061' 805,134 тис. куб. м вартістю 18' 061' 412' 973,80 грн) для опису у податкову заставу та на свій розсуд описав інше майно Товариства (2044 нафтові і газові свердловини загальною вартістю 3' 327' 400' 000,00 грн); вказує, що визначення складу активів платника податків, які передаються у податкову заставу, не є дискрецією контролюючого органу і що платник податків має право визначити, яке майно передається у податкову заставу. Товариство стверджує, що відсутність правового регулювання порядку визначення майна, яке передається в податкову заставу, не може бути підставою для відмови від прийняття запропонованого платником податків майна в податкову заставу, якщо майно є ліквідним, а його вартість не менше розміру податкового боргу, відповідно до положень пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 01.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, позов Товариства задовольнив: визнав протиправними дії Офісу ВПП ДФС щодо складання та затвердження акта опису майна ПАТ "Укрнафта" у податкову заставу від 11.04.2018 №9; визнав протиправними дії Офісу ВПП ДФС щодо реєстрації податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з актом опису від 11.04.2018 №9; зобов'язав Офіс ВПП ДФС вчинити дії щодо скасування реєстрації податкової застави майна ПАТ "Укрнафта" у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з актом опису від 11.04.2018 №9.
Офіс ВПП ДФС подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі відповідач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 87.2 статті 87, пунктів 89.2, 89.3 статті 89, пункту 91.3 статті 91 ПК. Вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі щодо наявності у ПАТ "Укртрансгаз" природного газу в обсязі 2' 061' 805,134 тис. куб. м. З-поміж іншого, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.11.2019 у адміністративній справі №826/22115/15 за позовом ПАТ ''Укрнафта'' до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання дій та бездіяльності протиправними, відповідач зазначив, що дії контролюючого органу щодо складення акта опису майна у податкову заставу не є такими, що порушують права позивача, відтак підстави для задоволення відповідних позовних вимог Товариства відсутні.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ПАТ "Укрнафта" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, наводячи доводи про відповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.04.2018 на адресу позивача надійшов лист Офісу ВПП ДФС "Про надання переліку ліквідних активів від 10.04.2018 №15754/10/28-10-17-02-23", в якому була наведена інформація про податковий борг Товариства перед бюджетом станом на 10.04.2018 у розмірі 14,6 млрд грн та про попередній опис в податкову заставу майна Товариства вартістю 11,27 млрд грн. З огляду на це ПАТ "Укрнафта" було запропоновано надати у термін до 15:00 год. 11.04.2018 податковому керуючому перелік наявних у Товариства ліквідних активів (обладнання, об'єктів нерухомості, автомобілів тощо) вартістю 3,3 млрд грн для подальшого їх опису в податкову заставу. Одночасно Товариство було повідомлено, що в разі ненадання запитуваної інформації у встановлений строк будуть вжиті заходи щодо опису в податкову заставу належного ПАТ "Укрнафта" майна на підставі даних державних реєстрів відповідно до чинного законодавства.
Листом "Про надання інформації щодо ліквідного майна Товариства, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу" від 10.04.2018 №01/01/07/1303 ПАТ "Укрнафта" надало перелік активів для опису у податкову заставу, а саме - природний газ в обсязі 2' 061' 805,134 тис. куб. м загальною вартістю 18' 061' 412' 973,80 грн власного, 2006 року, видобутку. До листа Товариство додало акти закачування природного газу шляхом заміщення в ПСГ ДК "Укртрансгаз" за договорами від 27.05.2005 №29/298-г/115-381 та від 07.06.2006 №116-377 з ДК "Укртрансгаз", складені в період часу з 31.01.2006 по 31.12.2006 (всього 11 актів), копії рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2011 та постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2014 у справі № 6/521 за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Укрнафта" до Дочірньої компанії (ДК) "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства (ПАТ) "Нафтогаз України" про зобов'язання не чинити перешкоди у розпорядженні майном.
11.04.2018 відповідач склав акт опису майна №9, відповідно до якого в податкову заставу були описані 2044 нафтові і газові свердловини (на родовищах у різних регіонах України) загальною вартістю 3' 327' 400' 000,00 грн, власником яких згідно з інформацією, наданою Державним науково-виробничим підприємством "Державний інформаційно-геологічний фонд України" з Реєстру нафтових і газових свердловин, станом на 29.03.2018 є позивач (а.с. 89-250, т. 1-й, а.с. 1-102, т. 2-й). Листом "Про надання акта опису майна" від 13.04.2018 №16300/10/28-10-17-02-23 акт опису був надісланий на адресу ПАТ "Укрнафта".
11.04.2018 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесений запис за №1681682 про публічне обтяження типу "податкова застава" на майно згідно з актом опису від 11.04.2018 №9 (свердловини та технічне обладнання, встановлене на таких свердловинах) (а.с. 38, т. 1-й).
Заперечуючи проти позову, відповідач наголошував, що Товариство на запит щодо визначення майна, яке передається в податкову заставу, запропонувало майно (газ природній), не підтвердивши, що таке майно є у нього у власності станом на 10.04.2018, оскільки надані з цією метою Товариством акти закачування газу в ПСГ ДК ''Укртрансгаз'' за 2006 рік та судові рішення у господарській справі №6/521 такий факт не підтверджують. Відповідач вказував, що, незважаючи на визнання за позивачем права на природний газ в обсязі 2' 061' 805,134 тис. куб. м, власного, 2006 року, видобутку, введений в ПСГ ДК ''Укртрансгаз'', згідно із судовими рішеннями у зазначеній справі, право позивача розпоряджатися видобутими корисними копалинами було обмежене законами про держбюджет на 2007 та 2008 роки, якими передбачався продаж всього природного газу власного видобутку підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50%, для потреб населення. У зв'язку з цим природний газ в обсязі 2,06 млрд кубів ПАТ "Укрнафти" видобутку 2006 року, переданий до ПСГ ДК ''Укртрансгаз'', був використаний для потреб населення, про що зазначено у листах НАК "Нафтогаз" від 17.09.2015 № 14-6457/1.2-15 та ПАТ "Укртрансгаз" від 30.03.2017 № 4218/6-004, від 15.01.2018 № 1001-18-173 (а.с. 46, т. 1-й).
З огляду на це Офіс ВПП ДФС доводив, що ПАТ "Укрнафта" фактично не запропонувало майно для передачі в податкову заставу, у зв'язку з чим контролюючий орган відповідно до пункту 87.3 статті 87, пунктів 89.2, 89.5 статті 89 ПК описав в податкову заставу майно, яке належить позивачу на праві власності згідно з отриманою інформацією з Реєстру нафтових і газових свердловин. Відповідач також посилався на дискреційний характер своїх повноважень щодо визначення майна для опису у податкову заставу та відсутність у нього обов'язку звертатися до платника податків для визначення переліку такого майна.
Суди попередніх інстанцій не погодилися з доводами відповідача щодо дискреції контролюючого органу на власний розсуд визначати перелік майна, яке може бути описане в податкову заставу, якщо є вибір між різним майном, балансова вартість якого покриває суму податкового боргу. Суди вказали, що після скерування запиту до платника податків щодо переліку майна, яке може бути описане в податкову заставу, контролюючий орган зобов'язаний розглянути надані платником пропозиції. Відмова у прийнятті запропонованого платником податків майна у податкову заставу можлива виключно з передбачених законом підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Офіс ВПП ДФС не довів правомірність відмови прийняти запропоноване позивачем майно (природний газ власного, 2006 року, видобутку, в обсязі 2' 061' 805,134 тис. куб. м загальною вартістю 18' 061' 412' 973,80 грн) у податкову заставу, питання щодо можливості використання якого в цілях податкової застави стосується рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2018 у адміністративній справі №826/5581/16, яке вступило в законну силу 13.12.2018 і в якому суд зробив висновок, що наявність у ПСГ ДК «Укртрансгаз» природного газу в зазначеному обсязі, який належить позивачу, свідчить про можливість його передачі у податкову заставу. Застосувавши норму частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанції визнали позов ПАТ "Укрнафта" таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Цим вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Так, згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, прав і обов'язків сторін в яких стосується спір, далі - так само) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
За правилами частин першої - п'ятої пункту 89.2 статті 89 ПК право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Відповідно до пунктів 89.3, 89.5 статті 89 ПК майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.
З урахуванням зазначених вище положень ПК повноваження контролюючого органу описати майно, визначене на нормативно - правовому рівні як предмет податкової платника податків, виникає за наявності таких підстав: у платника податків є податковий борг; майно, яке може бути описане в податкову заставу, належить платнику податків (перебуває в його господарському віданні або оперативному управлінні), або платник податків набуде на нього прав у майбутньому; майно повинно бути в наявності та бути ліквідним; його балансова вартість повинна відповідати сумі податкового боргу платника податків; майно може бути використане як джерело погашення податкового боргу з врахуванням виключення щодо переліку майна, встановленого пунктом 87.3 статті 87 ПК.
Наявність податкового боргу у ПАТ ''Укрнафта'' та збільшення його суми на 3' 327' 400' 000,00 грн як підстави для передачі майна в податкову заставу сторонами у справі визнається, у зв'язку з чим ці обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 78 КАС.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що визначення майна платника податків, яке передається в податкову заставу, не є безумовною дискрецією контролюючого органу.
Незважаючи на те, що в ПК прямо не врегульовано співвідношення повноважень контролюючого органу та прав платника податків при визначенні переліку майна, яке передається в податкову заставу як джерело погашення податкового боргу, таке співвідношення визнається на користь платника податків в силу превалювання його права на майно як власника. Тому платник податків має право визначити майно, яке передається в податкову заставу, а контролюючий орган зобов'язаний прийняти це майно, якщо платник податків довів, що це майно відповідає вимогам пункту 89.2 статті 89 ПК, а саме: майно перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) (або права на майно буде ним набуто в майбутньому); його балансова вартість відповідає сумі податкового боргу, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті; таке майно не включено до переліку майна, що не може бути джерелом погашення податкового боргу згідно з пунктом 87.3 статті 87 ПК; воно є ліквідним, тобто на майно можливо звернути стягнення з метою погашення податкового боргу (реалізація майна можлива з достатньо високим ступенем ймовірності).
Позивач запропонував у податкову заставу природний газ 2006 року видобутку в обсязі 2' 061' 805,134 тис. куб. м, на підтвердження права власності на який та наявності якого надав акти закачування газу у підземні сховища газу газотранспортної системи ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" за 2006 рік, а також рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2011 та постанову Вищого господарського суду України від 19.05.2014, якою це рішення залишено без змін, у господарській справі №6/521.
Цими судовими рішеннями позов ВАТ ''Укрнафта'' задоволено: зобов'язано ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не чинити перешкод ВАТ "Укрнафта" у здійсненні його права власності на природний газ в об'ємі 2' 061' 805,134 тис. куб м, в тому числі у його відборі з підземних сховищ газу та його реалізації промисловим споживачам - виробникам азотних мінеральних добрив, який зберігається в підземних сховищах газу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"; зобов'язано ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" виконати заявку ВАТ "Укрнафта" від 25.10.2010 №6ПГ-12/554а, шляхом здійснення ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його ВАТ "Укрнафта" з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2' 061' 805,134 тис. куб м; зобов'язано ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" включити до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні відповідного періоду обсяги газу, визначені заявкою ВАТ "Укрнафта" від 25.10.2010 №6ПГ-12/554а.
Встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 20.01.2011 факт знаходження природного газу ВАТ ''Укрнафта'' в об'ємі 2' 061' 805,134 тис. куб м в підземних сховищах та газотранспортній системі ДК ''Укртрансгаз'' НАК ''Нафтогаз України'', визнаний Окружним адміністративним судом м. Києва в рішенні від 11.05.2018 у справі №826/5581/16 за позовом ПАТ ''Укрнафта'' до Офісу ВПП ДФС, третя особа - ПАТ ''Укртрансгаз'', про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії обов'язковим для адміністративного суду при розгляді цієї справи з посиланням на норму частини четвертої статті 78 КАС. У свою чергу, суди першої та апеляційної інстанцій в судових рішеннях, ухвалених у цій справі, застосувавши цю ж норму, послалися на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2018 у справі №826/5581/16 як на таке, яким встановлено факт перебування у власності ПАТ ''Укрнафта'' природного газу в зазначеному об'ємі та можливість його передачі в податкову заставу.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (частина сьома цієї статті).
Посилання судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях на те, що позитивне вирішення питання щодо можливості передачі зазначеного вище природного газу в податкову заставу в рішенні від 11.05.2018 у справі №826/5581/16 є обов'язковим при вирішенні цієї справи, суперечить нормі частини сьомої статті 78 КАС, оскільки відповідний висновок суду є правовою оцінкою встановленого факту.
Суди першої та апеляційної інстанцій порушили й норму частини четвертої зазначеної статті, не звернувши увагу, що в рішенні Господарського суду м. Києва від 20.01.2011 у господарській справі №6/521, преюдиційне значення якого для адміністративної справи №826/5581/16 визнав Окружний адміністративний суд м. Києва в рішенні від 11.05.2018 у справі №826/5581/16, висновок про захист права позивача суд зробив виходячи із обставин щодо перебування газу позивача, власного, 2006 року видобутку, в газотранспортній системі станом на дату прийняття рішення.
У той же час, предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності у ПАТ ''Укрнафта'' природного газу в об'ємі 2' 061' 805,134 тис. куб м, як запропонованого позивачем в податкову заставу, станом на дату опису майна в податкову заставу (акт від 11.04.2018 №9).
Факт наявності у позивача природного газу на цю дату в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2018 у справі №826/5581/16 не встановлений.
Як вже зазначено, дискреція контролюючого органу щодо визначення майна платника податків, яке передається в податкову заставу, обмежена правом платника визначити майно для таких цілей, підтвердивши належним чином, зокрема наявність у нього на праві власності (праві господарського відання або оперативного управління) такого майна, його вартість та ліквідність. В іншому разі контролюючий орган вправі самостійно визначити, яке майно платника податків описується в податкову заставу. Оскільки позивач в податкову заставу запропонував майно (природний газ), не підтвердивши при цьому наявність у ного цього майна станом на квітень 2018 року, Офіс ВПП ДФС правомірно описав у податкову заставу майно позивача, виявлене згідно з державним реєстром, та зареєстрував податкову заставу на це майно.
Правомірність поведінки відповідача підтверджується також тим, що природний газ, який позивач запропонував у податкову заставу, був переданий ним ДП ''Укртрансгаз'' за договорами зберігання. Відповідно до частини першої статті 941 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей того самого роду та такої самої якості (частина перша статті 949 ЦК). Виходячи з положень цих норм, майно, визначене родовими ознаками, в тому числі, природний газ, після передачі його на зберігання, втрачає статус належності поклажодавцеві.
Відтак, стосовно майна, визначеного родовими ознаками та переданого за договором зберігання, платник податків може передати в податкову заставу тільки свої майнові права поклажодавця, передбачені статтею 951 ЦК (право вимоги повернення майна, право відшкодування збитків). Позивач, однак, запропонував в податкову заставу природний газ - майно з родовими ознаками, який, відповідно до наданих позивачем актів приймання-передачі, перейшов у володіння зберігача.
Суди попередніх інстанцій не застосували норми частини першої статті 941, частини першої статті 949, статті 951 ЦК, неправильно застосували норми пункту 89.2 статті 89 ПК та порушили норму частин четвертої, сьомої статті 78 КАС, що призвело до неправильного висновку щодо результату розгляду позову ПАТ ''Укрнафта''.
Суди також порушили норму частини п'ятої статті 242 КАС, не врахувавши висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей 37, 39, 42 Закону України ''Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'', пункту 89.3 статті 89 ПК, викладену в постанові від 12.11.2019 в адміністративній справі №826/22115/15 за позовом ПАТ ''Укрнафта'' до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання дій та бездіяльності протиправними. Згідно з цим висновком одні тільки дії контролюючого органу щодо складення акта опису майна у податкову заставу не є такими, що порушують права платника податків, оскільки складення податковим органом акта опису ліквідного майна, на яке поширюється публічне обтяження як податкова застава на підставі відповідного рішення податкового органу, є передумовою для внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису, і такі вимоги не можуть бути самостійними.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/22115/15, Верховний Суд у цій справі не знаходить.
Зважаючи на викладене, оскаржувані позивачем дії Офісу ВПП ДФС є правомірними, а відтак підстав для задоволення позову немає.
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.
Керуючись статтями 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 скасувати.
В позові Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак,
Судді Верховного Суду