14 травня 2020 р.Справа № 520/10957/18
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Русанова В.Б., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 по справі № 520/10957/18
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України , Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова , Головного військово-медичного управління Збройних Сил України , 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа: Міністерство оборони України,
про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії Північного регіону, що зазначено у його вих. від 05.05.2018 № 329 щодо начебто відсутності компетенції і підстав для розгляду заяви позивача від 24.04.2018 про перегляд постанови госпітальної військово-лікарської комісії (далі - ГВЛК) від 14.02.2013 № 315 про ступень придатності позивача до військової служби (далі - Заява-1) у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення);
- визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії Північного регіону, що зазначені у його вих. від 05.05.2018 № 329 щодо повернення Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення без її розгляду Немишлянському районному військовому комісаріату м. Харкова та зобов'язати Військово-лікарську комісію Північного регіону утриматися від вчинення дій щодо повернення даної заяви без її розгляду;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Військово-лікарської комісії Північного регіону щодо розгляду нею Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення;
- поновити право позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень його придатності до військової служби, що встановлено у термін 5 років після звільнення до остаточного вирішення цього питання у порядку п. 3.13 розділу II даного Положення;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-лікарської комісії Північного регіону щодо усунення нею від розгляду Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення та зобов'язати Військово-лікарську комісію Північного регіону розглянути Заяву-1;
- стягнути з Військово-лікарської комісії Північного регіону 2 144 448 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його дискримінацією по відношенню до позивача, яка виявилась у його протиправних рішеннях, діях та бездіяльності та 536 112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, що зазначено у його вих. від 31.07.2018 № 3423 щодо начебто неможливості вирішення ним без порушення чинного законодавства України питань по суті заяв позивача від 24.07.2018 (далі - Заява-2) та від 26.07.2018 (далі - Заява-3) стосовно перегляду постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень придатності позивача до військової служби у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення, вжиття заходів щодо поновлення порушених прав позивача Військово-лікарською комісією Північного регіону, яка перебуває у прямому підпорядкуванні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України;
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України:
- щодо нездійснення нею своїх повноважень згідно Положення щодо проведення медичного огляду позивача, здійснення керування Військово-лікарською комісією Північного регіону стосовно забезпечення прав та законних інтересів позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень його придатності до військової служби у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення;
- щодо неповернення позивачу копії медичної картки стаціонарного хворого (далі - МКСХ) № 4577. яка була надана позивачем до Заяви- 2 на вимогу посадової особи Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повернути позивачу копію МКСХ № 4577, що є власністю позивача;
- щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 31.07.2018 щодо забезпечення його порушеного права на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступінь придатності позивача до військової служби у порядку, визначеному п.3.13 розділу II Положення та заключення контракту на військову службу (далі - Заява-4) та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути Заяву-4;
- поновити право позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступінь його придатності до військової служби, що встановлено у термін 5 років після звільнення до остаточного вирішення цього питання у порядку п. 3.13 розділу II даного Положення;
- стягнути з Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України 2 144 448 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його дискримінацією по відношенню до позивача, яка виявилась у його протиправних рішеннях, діях та бездіяльності та 536 112 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю;
- визнати протиправною бездіяльність Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, що зазначена у його вих. від 21.05.2018 № 3/1008 щодо невиконання ним законних дій по забезпеченню прав та законних інтересів позивача щодо перегляду постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступінь придатності позивача до військової служби у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення та зобов'язати Немишлянський районний військовий комісаріат м. Харкова невідкладно направити Військово-лікарській комісії Північного регіону для розгляду Заяву-1;
- поновити право позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступінь його придатності до військової служби, що встановлено у термін 5 років після звільнення у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення до остаточного вирішення цього питання;
- стягнути з Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова 2 144 448 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його дискримінацією по відношенню до позивача, яка виявилась у протиправних рішеннях, діях та бездіяльності Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова та 536 112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю;
- визнати протиправною бездіяльність Головного військово-медичного управління Збройних Сил України щодо відмови ним у реєстрації телефонного звернення позивача від 26.06.2018 та зобов'язати Головне військово-медичного управління Збройних Сил України його зареєструвати це звернення та надати на нього відповідь;
- стягнути з Головного військово-медичного управління Збройних Сил України 536 112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 задоволено частково позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії Військово-лікарської комісії Північного регіону, що зазначені у його вих. від 05.05.2018 № 329 щодо повернення заяви від 24.04.2018 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення без її розгляду Немишлянському районному військовому комісаріату м. Харкова.
Зобов'язано 12 регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України вчинити дії, передбачені п. 3.13 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2018, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
12.05.2020 на рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій також заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки справа, що розглядається є справою про поновлення на роботі.
Крім того, вказує на важкий матеріальний стан, в підтвердження чого посилається на наявні в матеріалах справи довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 644 від 29.01.2019 про доходи пенсіонера, заяви ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Харківській області від 25.01.2019 та квитанції за сплату комунальних послуг за 2018 рік, які подавались до клопотань про звільнення від сплати судового збору від 30.11.2018 та 01.02.2019, а також були додані до апеляційної скарги від 26.04.2019 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2019. Крім того, зазначає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 було встановлено важкий матеріальний стан апелянта.
Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 не заявлено позовні вимоги про поновлення на роботі, а отже доводи апелянта про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" є безпідставними.
Щодо посилання апелянта на важкий матеріальній стан суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведена норма кореспондується з ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З наведених положень Закону вбачається, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, з метою усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших, ніж незадовільний майновий стан особи, підстав законодавством не визначено.
В обґрунтування скрутного майнового стану апелянт посилається на довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 644 від 29.01.2019, заяву ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Харківській області від 25.01.2019 та квитанції за сплату комунальних послуг за 2018 рік, які наявні в матеріалах справи.
Суд зазначає, що довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 644 від 29.01.2019 підтверджується розмір пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (т. 4 а.с. 155).
Заява ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Харківській області від 25.01.2019, в якій позивач просив надати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з IV кварталу 2017 року по IV квартал 2018 року включно, як і квитанції про сплату комунальних послуг, не є належним доказом скрутного матеріального становища, оскільки не відображають відомостей про доходи позивача (т. 4 а.с. 156)
Разом з тим, суд зазначає, що ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено подання доказів для визначення майнового стану скаржника за рік, який передує поданню апеляційної скарги.
Оскільки апеляційна скарга подана до суду 12.05.2020, тому належними доказами для визначення майнового стану скаржника мають бути відомості, що містять інформацію про доходи позивача за 2019 рік.
Проте позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує п'ять відсотків розміру його річного доходу за попередній рік.
Посилання апелянта на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, в якій надавалася оцінка судом матеріального стану позивача, є помилковими, оскільки зазначеною постановою надано оцінку матеріального стану позивача на 2018 рік, що не свідчить про скрутне матеріальне становище апелянта за рік, що передує поданню апеляційної скарги ( 2019).
Враховуючи ненадання позивачем доказів для визначення майнового стану, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам п.1 ч.5 ст.296 КАС України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору або докази звільнення від сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 1762,00 грн.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції заявлено три вимоги немайнового характеру та вимоги майнового характеру на загальну суму 8 577 792,00 грн.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду першої інстанції становить 10 924,40 грн. (1762 грн. х 0,4 х 3 + 8810,00 грн.)
Враховуючи наведене, розмір ставки судового збору за подання даної апеляційної скарги на рішення суду складає 16386 грн. 60 коп. (150% від 10 924,40 грн.).
З огляду на викладене, заявнику апеляційної скарги необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 16386 грн. 60 коп. або докази звільнення від сплати судового збору.
Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору на реквізити: Отримувач УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999628, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку - UA508999980313121206081020011, код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди або надання доказів звільнення від сплати судового збору.
Згідно із ч. 2 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 169 КАС України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин.
Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неусунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги остання буде повернута апелянту.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 169, п. 1 ч. 5 ст. 296, ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 11.03.2020 по справі № 520/10957/18 - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 по справі № 520/10957/18 за позовом ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України , Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України , Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова , Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у перебіг визначеного строку не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.Б. Русанова