14 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1448/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
17 березня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2020 року №0006205033.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про несвоєчасну сплату єдиного податку за другий квартал 2018 року. Зазначає, що під час заповнення платіжного доручення, яким позивачем своєчасно самостійно сплачено єдиний податок з фізичних осіб, позивач в графі рахунок отримувача помилково вказала інший рахунок бюджету № 31112063016002 , на який зараховується єдиний податок з військового збору. Виявивши помилку, 28 вересня 2019 року позивач звернулась із заявою до контролюючого органу з проханням зарахувати грошові кошти на вірний рахунок, помилково сплачені нею на інший рахунок. За її заявою кошти було зачислено правильно. У зв'язку з тим, що позивач мала на меті сплатити податки у належному розмірі та в установлений законом строк, вчинила для цього відповідні активні дії, хоча і допустила помилку, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
06 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позов /а.с. 32-33/, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що податкове повідомлення-рішення №0006205033 від 27.01.2020 є правомірним та прийнятим на підставі висновків акту камеральної перевірки від 09.01.2020 №30410/16-31-50-33/ НОМЕР_2 , у зв'язку з несвоєчасною сплатою суми податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за 1 півріччя 2018 року - 1 квартал 2019 року. Зазначив, що позивачем подано заяви щодо перерахування помилково сплачених коштів з розрахункового рахунку № 31112063016002 зі сплати військового збору на розрахунковий рахунок № 31412699016002 зі сплати єдиного податку з фізичних осіб. У зв'язку з чим, згідно з висновками контролюючого органу №1454-50 від 06.02.2019 та №59892-50 від 12.04.2019 помилково зараховані кошти перераховані до ІК по єдиному податку позивача.
Посилаючись на вимоги Податкового кодексу України, відповідач звертав увагу суду на те, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).
Таким чином вважає, що сам факт перерахування коштів на невідповідний рахунок не можна вважати належним виконанням обов'язку платником податків - сплати податку.
14 квітня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повторно наголошувала на тому, що нею було виконано податкове зобов'язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб 17.08.2018 шляхом перерахування коштів на бюджетний рахунок № 31112063016002 номер платіжного доручення №44 від 17.08.2018 з призначенням платежу за єдиний податок з фізичних осіб №31412699016002 УДКС у м. Полтаві Полтавської області. Однак, вищевказаний єдиний податок з фізичних осіб помилково був сплачений на розрахунковий рахунок зі сплати військового збору, а тому, ГУ ДПС у Полтавській області помилково дійшло висновку про порушення терміну сплати позивачем податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб /а.с. 50-51/.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), зареєстрована як фізична особа - підприємець 20.05.2014, номер запису - 2 588 000 0000 034641, перебуває на обліку як платник податку у контролюючому органі з 21.05.2014, з 28.05.2014 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, сплачує єдиний податок як платник третьої групи. Основним видом економічної діяльності підприємця за КВЕД є 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
08.08.2018 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І півріччя 2018 року, у рядку 14 якої визначено суму єдиного податку, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного податкового періоду - 59447,89 грн /а.с. 20-21/.
17.08.2018 позивачем було сплачено єдиний податок з фізичних осіб у сумі 59450,00 грн, що підтверджується квитанцією від 17.08.2018 №44 /а.с. 13/.
28.09.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до контролюючого органу із заявою щодо перерахування неправильно сплачених коштів у сумі 59450,00 грн з рахунку № 31112063016002 на рахунок № 31412699016002 .
09.01.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за 1 півріччя 2018 року - 1 квартал 2019 року, за результатами якої складено акт від 09.01.2020 №30410/16-31-50-33/ НОМЕР_2 /а.с.11-12/.
У зазначеному акті зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 295.3 статті 295 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України - не сплачено податкове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб протягом граничних строків нарахування.
На підставі висновків акту від 09.01.2020 №30410/16-31-50-33/ НОМЕР_2 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2020 №0006205033, яким фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за затримку на 171, 138, 92, 92, 92, 88, 79, 50 календарних днів сплати грошового зобов'язання з єдиного податку в сумі 83628,05 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% - у сумі 16725,61 грн /а.с. 6/.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору єдиного податку з фізичних осіб, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (статті 31 Податкового кодексу України)
Положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Згідно з пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 17.08.2018 фактично та у повному обсязі сплатила узгоджене податкове зобов'язання з єдиного податку в розмірі 59450 грн, тобто зробила це до закінчення граничного строку сплати зобов'язання, встановленого 19.08.2018, про що свідчить платіжне доручення №44. Кошти одержані банком 17.08.2018.
Судом досліджено копію платіжного доручення №44 від 17.08.2018. Необхідно звернути увагу на те, що призначення платежу у платіжному дорученні визначено "Єдиний податок з фізичних осіб 5% за другий квартал 2018 року".
У той же час, помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату податку у визначений законодавством строк, оскільки допущена помилка не спричинила настання негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та в подальшому була самостійно виявлена позивачем та усунута, а кошти спрямовані за належністю.
Позивачем вчинені всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку зі сплати грошового зобов'язання. До того ж, оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не спричинило настання негативних наслідків або збитків для бюджету.
Правова позиція, аналогічна цій, висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/24675/15.
Верховний суд також виснував, що помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18).
Суд зазначає, що податковий орган не заперечує факту надходжень грошових коштів на інший рахунок. Також не заперечує про суми визначені у платіжних дорученнях як такі що дорівнюють сумі необхідній для сплати єдиного податку.
Таким чином, позивачем зобов'язання зі сплати єдиного податку виконано вчасно, у встановлені терміни для такої сплати. Помилка при зазначенні номеру відповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до позивача вказаних санкцій. До того ж, згодом така помилка виправлена самостійно платником.
При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Ураховуючи викладене, встановивши, що помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не може бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, а суд не може підміняти податковий орган у здійсненні функцій щодо притягнення платника податків до відповідальності за затримку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку у вигляді застосування штрафних санкцій, тому суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2020 року №0006205033 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а позивач довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією від 17.03.2020 №11439 /а.с. 25/.
З огляду на те, що судом задоволено позов в повному обсязі, у даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2020 №0006205033.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 43142831) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Г.Ясиновський