13 травня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/2204/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про скасування постанови,
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (надалі - відповідач, Приватний виконавець Клименко Р.В.), у якому просив скасувати постанову від 16.04.2020 ВП №61854936 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (картковий рахунок № НОМЕР_1 ), відкритому в АТ КБ "Приватбанк" для виплати заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність накладення арешту на банківський рахунок, на який проводиться зарахування заробітної плати, адже кошти, отримані позивачем від роботодавця у якості оплати праці, є єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 .
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 51-53/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить виключень щодо неможливості накладення арешту на рахунок боржника у банку з цільовим призначенням для отримання заробітної плати.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 4.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. 10.03.2020 видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за кредитним договором від 22.12.2015 №2799/6886DCLRG2PT, укладеним ним з ПАТ "Платинум Банк", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Сіті фінанс", у розмірі 24404,69 грн та 500,00 грн за вчинення виконавчого напису /а.с. 27-28/.
6.04.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Сіті фінанс" подано Приватному виконавцю Клименку Р.В. заяву про примусове виконання зазначеного виконавчого напису /а.с. 25-26/.
16.04.2020 Приватним виконавцем Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження №61854936 /а.с. 35-36/.
Того ж дня відповідач наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що місяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 27695,16 грн, про що прийняв постанову /а.с. 48-49/.
Не погодившись зі спірною постановою в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (картковий рахунок № НОМЕР_1 ), відкритому в АТ КБ "Приватбанк" для виплати заробітної плати, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 2.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За змістом частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Поряд з цим, як визначено абзацом другим частини другої статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Крім того, відповідно до статті 73 Закону №1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; допомогу при усиновленні дитини; допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Стягнення не здійснюється також із сум: неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
У свою чергу, порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII.
Так, статтею 68 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно із частиною другою статті 70 Закону №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
При цьому суд погоджується з доводами відповідача про те, що Закон №1404-VIII не забороняє накладати арешт на рахунки боржника у банках, на які проводиться зарахування заробітної плати.
Разом з цим суд враховує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Крім того, статтею 10 Конвенції про захист заробітної плати від 1.07.1949 №95, ратифікованої Україною 4.08.1961, визначено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Залученою до матеріалів справи копією довідки Комунального підприємства Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області "Коломак" від 23.04.2020 вих.№63 підтверджено, що ОСОБА_1 працює механіком у КП "Коломак" і отримує заробітну плату на картку АТ КБ "Приватбанк" №5168-7573-4926-7486 /а.с. 8/.
Також до матеріалів справи залучено копію довідки АТ КБ "Приватбанк" від 23.04.2020 №RB042R1173VFBP8V, якою підтверджено, що на картку для виплат №5168-7573-4926-7486, відкриту ОСОБА_1 , зараховується заробітна плата від КП "Коломак"; на картку накладено арешт на підставі постанови від 16.04.2020 ВП №61854936 /а.с. 9/.
Суд також враховує, що позивач (боржник) є багатодітним батьком, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_2 / а.с. 11/.
Враховуючи наведені вище норми закону та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що накладення арешту на кошти, які містяться на рахунку у банку, призначеному для зарахування заробітної плати, є порушенням гарантованих Конституцією та законами України прав ОСОБА_1 на оплату праці.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд акцентує увагу на тому, що статтями 68-70 Закону №1404-VIII визначено окремий порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника. Зокрема, в силу положень частини першої статті 68 Закону №1404-VIII звернення стягнення на заробітну плату допускається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум. А в силу положень статті 70 Закону №1404-VIII, розмір відрахувань із заробітної плати обмежено двадцятьма відсотками.
При цьому вищенаведені положення частин другої та третьої статті 68 Закону №1404-VIII є підставою для висновку, що звернення стягнення на заробітну плату боржника допускається за заявою стягувача (адже сума стягнення у спірних відносинах перевищує п'ять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1.01.2020), а про звернення стягнення виконавець приймає окрему постанову, що надсилається для виконання роботодавцю боржника.
Суд враховує, що заява ТОВ "Фінансова компанія "Сіті фінанс" про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 10.03.2020 №3017 містить прохання про звернення стягнення на заробітну плату боржника /а.с. 25/, однак у матеріалах виконавчого провадження №61854936 постанова приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 відсутня /а.с. 24-50/.
Наведене є підставою для висновку, що Приватним виконавцем Клименком Р.В. не дотримано визначеного Законом №1404-VIII порядку звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні №61854936.
Натомість, суд зауважує, що накладення арешту на рахунок для зарахування заробітної плати обмежує право позивача на оплату праці та соціальний захист, як батька багатодітної сім'ї, на утриманні якого перебувають троє малолітніх дітей /а.с. 10-12/.
Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не звертався до виконавця із заявою про зняття арешту із рахунка, призначеного для зарахування заробітної плати, суд визнає безпідставними, адже подання відповідної заяви в силу положень частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII не є підставою для зняття арешту з такого рахунку.
Посилання позивача на відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження у межах виконавчого округу міста Києва суд відхиляє, адже дані обставини не входять до предмета доказування у цій справі, оскільки предметом спору не є правомірність постанови Приватного виконавця Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження №61854936.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що на момент прийняття постанови від 16.04.2020 про арешт коштів боржника у нього були відсутні відомості про те, що відкритий АТ КБ "Приватбанк" картковий рахунок № НОМЕР_1 призначений для виплати заробітної плати ОСОБА_1 , а відтак, у спірних відносинах відсутні підстави для визнання постанови від 16.04.2020 про арешт коштів боржника протиправною.
Натомість, згадану постанову належить скасувати в частині накладення арешту на зазначений вище рахунок, адже такий арешт порушує право позивача на отримання винагороди за працю, що суперечить наведеним вище приписам статті 43 Конституції України.
Окрім того, суд враховує, що згідно з частиною другою статті 59 Закону №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
А відповідно до частини п'ятої цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду.
За таких обставин, суд, керуючись приписами частини першої статті 2, частини другої статті 9, пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача у спірних відносинах, вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог, вказавши у резолютивній частині рішення про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого АТ КБ "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_1 .
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 26.04.2020 №0.0.1689218103.1 /а.с. 15/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 16/.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відтак, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн належить стягнути з відповідача.
Разом з цим, щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, суд виходить з такого.
За змістом частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17, від 2.10.2019 у справі 807/736/18, від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а, від 20.02.2020 у справі №813/2729/16.
Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів оплати позивачем послуг адвоката. Крім того, матеріалами справи не підтверджено обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, адже представником позивача не надано суду акт чи інший документ, який би містив опис наданих послуг, кількість затраченого на них часу та їх вартість.
Верховний Суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (постанови від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 5.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18). Так, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.
Крім того, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, згідно з якою склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За таких обставин, оскільки відшкодуванню підлягають саме фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності у матеріалах справи належним чином складених фінансових документів про оплату позивачем вартості послуг адвоката, а також їх склад та обсяг, підстави для відшкодування судових витрат у цій частині наразі відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 16 квітня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №61854936 в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (картковий рахунок № НОМЕР_1 ), відкритому в АТ КБ "Приватбанк" для виплати заробітної плати.
Зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя О.О. Кукоба