14 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1909/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії, -
09 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про:
- визнання протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 23.05.2016;
- скасування пункту 21 протоколу від 24.09.2019 №126 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 23.05.2016.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що у період з 01.06.1986 по 01.09.1986 він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинно-наслідкового зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм від 14.04.2016 №1659 встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 08.06.2019 ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 23.05.2016. Таким чином, позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та підпункту 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, в редакції, чинній на момент набуття ним статусу інваліда ІІ групи, а саме, з 23.05.2016. Разом з тим, в результаті розгляду документів, які стосуються виплати позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, міністерство безпідставно відмовило останньому у виплаті такої допомоги. Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 14.04.2020 Полтавський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №440/2449/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
08.05.2020 до суду надійшов відзив МО України (а.с. 31-34), у якому міністерство зазначає, що позивачу обґрунтовано відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Вказує, що, ОСОБА_1 був призваний на спеціальні збори у військову частину. Збори проходили у період з 01.06.1986 по 01.09.1986, під час яких позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тобто, позивач в період його участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мав статус військовозобов'язаного, якого було призвано на навчальні (спеціальні) збори. Нормами законодавства чітко розмежовуються правові статуси військовослужбовців та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні та спеціальні) збори, розмежовується порядок їх проходження, у зв'язку з чим дані категорії осіб мають різний обсяг прав, обов'язків та соціальних гарантій, закріплених в законодавстві. Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 був призваний на спеціальні збори, останній в період його участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мав статус військовозобов'язаного, якого було призвано на навчальні (спеціальні) збори, а не статус військовослужбовця. Поряд з цим, оскільки збори, на які був призваний позивач закінчилися 01.09.1986, а інвалідність останньому встановлена з 23.05.2016, тобто в рази більше ніж через три місяці після закінчення зборів, останній у відповідності до законодавства не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у період з 26.10.1982 по 21.12.1984 проходив строкову військову службу, що підтверджується його військовим квитком НОМЕР_2 (а.с. 45-47).
У подальшому, вже після проходження строкової служби позивача було призвано на учбові збори Кременчуцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом у військову частину № НОМЕР_3 м. Лубни у період з 01.06.1986 по 01.09.1986, про свідчить довідка Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату від 08.04.2016 за №66/447 (а.с. 24).
У вказаний період (з 01.06.1986 по 01.09.1986) ОСОБА_1 приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується архівною довідкою галузевого державного архіву Міністерства оборони України та довідкою Кременчуцького міського військового комісаріату Полтавської області від 12.11.1990 №4/567 (а.с. 19, 24, 48).
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.04.2016 №1659, захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 20, 44).
З 23.05.2016 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0554002 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10ААА № 017999 (а.с. 43).
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
На вказану заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 направив на адресу ОСОБА_1 лист від 15.12.2016 №10/1069/ВСЗ, у якому повідомив про повернення на доопрацювання документів з підстав не подання ним документів, що підтверджують встановлення інвалідності в 3-місячний строк після закінчення зборів.
Не погодившись із зазначеним, у грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до МО України про визнання дій протиправними та покладення зобов'язання, в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 23.05.2016; - зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 23.05.2016.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.04.2019 у справі №524/10225/16-а (2-а/524/44/19) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про повернення на доопрацювання документів поданих ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги згідно протоколу комісії за №103 від 18.11.2016. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 23.05.2016 у строки та з ухваленням рішення по заяві у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.п. 10, 11, 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року №975 (з наступними змінами та доповненнями). Стягнуто з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір на користь держави у розмірі 1600 грн (а.с. 12-18).
За інформацією загальнодоступного Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №524/10225/16-а апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.04.2019 у справі №524/10225/16-а - без змін.
Таким чином, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.04.2019 у справі №524/10225/16-а набрало законної сили 06.08.2019.
За результатами виконання вказаного судового рішення Полтавський обласний військовий комісаріат листом від 07.10.2019 №12/2873 повідомив ОСОБА_1 про те, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 24.09.2019 №126 пункт 21) йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, тобто після звільнення його з військової служби, як військовозобов'язаного, призваного на збори, а не як військовослужбовця (а.с. 10-11).
Позивач не погоджуючись із відмовою у призначенні одноразової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, від 14.08.2018 у справі №807/15426/18, від 26.10.2018 у справі №820/2504/18, від 12.02.2019 у справі №816/1458/18.
Таким чином, при розгляді даної справи необхідно застосовувати норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975 у редакції станом на 23.05.2016 - встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
Так, згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Отже, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.
Отже, цією нормою встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовозобов'язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:
- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовозобов'язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
- визначений час настання інвалідності - при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.
Аналогічний підхід закріплено Порядком №975.
Так, відповідно до підпункту 3 пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Таким чином, суд доходить висновку, що пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та підпунктом 3 пункту 6 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент призначення позивачу ІІ групи інвалідності) для військовозобов'язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначених редакцій статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975 після спливу трьох місяців від дня закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовозобов'язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не виникає.
Як слідує з матеріалів даної справи, позивач проходив строкову військову службу у період з 26.10.1982 по 21.12.1984 та був звільнений у запас (а.с. 45-47).
У 1986 році як військовозобов'язаний ОСОБА_1 призваний на військові збори і в період з 01.06.1986 по 01.09.1986 останній приймав участь з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 48).
Інвалідність ІІ групи позивачу встановлена з 23.05.2016, причинний зв'язок якої - захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 43).
Отже, оскільки інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена лише з 23.05.2016, тобто після закінчення тримісячного строку з дня закінчення військових зборів, на переконання суду, позивач не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975.
Таким чином, в спірному випадку рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 24.09.2019 №126 пункт 21) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки останній брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, тобто після звільнення його з військової служби, як військовозобов'язаного, призваного на збори, а не як військовослужбовця (а.с. 50), суд вважає обґрунтованим та таким, що не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Гіглава