14 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1093/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сендецької В.О.
представника позивача - Слюсаренко С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови, -
28 лютого 2020 року Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови від 11 листопада 2019 року про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн в межах ВП № 59426554.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, не з'ясував поважність причин невиконання рішення суду, зокрема те, що виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам здійснює Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації. Також позивач посилається на те, що виконання судового рішення від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19 повинно здійснюватися Казначейством України в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Ухвалою суду від 02 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 25 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 440/1093/20.
30 березня 2020 року від державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Гизили Д.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано на те, що боржником повідомлено відділ про винесення 04 червня 2019 року розпорядження про призначення ОСОБА_2 допомогу у розмірі 554 грн та за період з 20 червня 2018 року по 19 грудня 2018 року у розмірі 5 285,94 грн, однак відомостей про виплату до відділу не надано. Також боржник повідомив, що листом від 20 червня 2019 року Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА відмовлено у виконанні вказаного розпорядження, посилаючись на постанову КМУ від 03 серпня 2011 року №845. Розгляд справи відповідач просив проводити без його участі (а.с. 77-79).
31 березня 2020 року до суду від Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надійшло клопотання про заміну відповідача (а.с. 119).
Ухвалою суду від 02 квітня 2020 року клопотання Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про заміну неналежного відповідача належним задоволено, замінено у справі № 440/1093/20 неналежного відповідача - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на належного відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми).
15 квітня 2020 року від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) надійшов відзив на позовну заяву, який за обґрунтуваннями аналогічний змісту відзиву на позов, який надійшов від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми). У відзиві також заявлено клопотання про розгляду справи за відсутності представника Управління.
27 квітня 2020 року від Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи призначений на 27 квітня 2020 року відкладено на 14 травня 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
29 травня 2019 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/304/19 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року. Боржником у виконавчому листі зазначено Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (а.с. 133).
Розпорядженням № 621 від 04 червня 2019 року (справа №668564) ОСОБА_2 призначено щомісячну адресну допомогу згідно з рішенням суду від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19. Вирішено доплатити допомогу за період з 20 червня 2018 року по 19 грудня 2018 року у розмірі 884,00 грн щомісячно на загальну суму 5285,94 грн (а.с. 145).
Листом від 20 червня 2019 року №Ц-09/1471 Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації повернув особову справу №668564 за судовим рішенням про виплату допомоги внутрішньо переміщеної особі за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року. Повідомлено, що порядок виконання судових рішень, які набрали законної сили визначений Законом України "Про виконавче провадження" та постановами Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, від 03 вересня 2014 року №440 та іншими нормативними документами. Отже, підстав для направлення вищезазначеної особової справи на адресу Центру немає (а.с. 147).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 01 липня 2019 року відкрито виконавче провадження №59426554 з примусового виконання виконавчого листа №440/304/19 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с. 137).
Листом №02/5441 від 19 липня 2019 року управління повідомило державного виконавця про те, що розпорядженням від 04 червня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (як члену сім'ї) призначено щомісячну адресну допомогу згідно з рішенням суду від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19. 06 червня 2019 року особова справа, разом із розпорядженням про призначення допомоги, направлена для перевірки правильності призначення та подальшого нарахування та виплати до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації. Звернули увагу державного виконавця на те, що щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеної особи фінансується з державного бюджету України, а управління позбавлено можливості виплати таку допомогу, оскільки нарахування та виплата допомоги здійснюється Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області. Також, у листі управління посилалося на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 13 лютого 2019 року №100/0/189-19, відповідно до якого виконання рішень судів, боржником за яким є державний орган здійснюється Казначейством. Зазначило, що добровільно виконало рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження. Окрім цього, просило звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення (із зобов'язального на майнове) (а.с. 143-144).
16 жовтня 2019 року державним виконавцем за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на управління у розмірі 5100,00 грн (а.с. 140).
Постанова мотивована тим, що відповідно до листа Управління соціального захисту населення Крюківського району №02/5441 від 19 липня 2019 року виконавцем встановлено, що боржником здійснено перерахунок доплати, однак інформації щодо проведення виплати перерахованої суми боржник не надав. Станом на 16 жовтня 2019 року рішення суду боржником не виконано.
11 листопада 2019 року державним виконавцем за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на управління у розмірі 10 200 грн (а.с. 142).
Позивач, не погодившись із вищевказаною постановою, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1291 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади як обов'язковість судового рішення.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Правила виконання рішень немайнового (зобов'язального) характеру визначені статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
За змістом 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження".
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц, який з огляду на характер приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для врахування судом.
З матеріалів справи суд вбачає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19 зобов'язано Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року.
Позивач стверджує, що він не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи, позаяк такі повноваження належать до компетенції Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.
Суд зауважує, що рішенням суду від 06 березня 2019 року у справі 440/304/19, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання в силу приписів статей 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язано призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року саме позивача, а не будь-який інший орган, у тому числі й Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України здійснює судовий контроль за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а, відтак, предметом судової діяльності є виключно вирішення питання щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду, зокрема, надання оцінки наявності поважних причин для невиконання рішення суду. Разом з тим, суд позбавлений можливості надавати оцінку правильності визначення суб'єктного складу, зокрема, належності відповідачів у справі та обраному у рішенні суду, що набрало законної сили, способу захисту порушеного права.
Відповідно до положень частин першої та третьої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу, як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Суд зауважує, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Також, абзацом 2 частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Боржником у виконавчому листі зазначено Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Також, суд критично оцінює посилання позивача на лист Міністерства соціальної політики України від 13 лютого 2019 року №100/0/189-19 (а.с. 42), відповідно до якого виконання рішень судів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Казначейством, з огляду на наступне.
Листом Міністерства соціальної політики України від 13 лютого 2019 року №100/0/189-19 Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації надано роз'яснення щодо порядку виконання судового рішення стосовно виплати допомоги при народженні дитини внутрішньо переміщеним особам за минулі роки, сторонами по яких є органи соціального захисту населення та при цьому посилався на статтю 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якою передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Суд звертає увагу, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
Разом з тим суд зауважує, що рішення суду від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19 носить зобов'язальний характер та не містить положень щодо стягнення грошової допомоги з позивача, а тому роз'яснення надані у листі не є релевантними до обставин цієї справи.
Також, суд не може погодитися з доводами позивача, що виконання судового рішення від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19 повинно здійснюватися Казначейством України в порядку передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", з огляду на наступне.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання визначені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, на який у позові посилається позивач, передбачено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, та обов'язок щодо виконання яких покладено на органи Казначейства.
Проте, як встановлено судом, судове рішення від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19 носить зобов'язальний характер та не містить у резолютивній частині положень про стягнення з позивача коштів.
Відтак, положення статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку №845 не можуть бути застосовними до спірних правовідносин, що спростовує доводи позивача щодо того, що судове рішення від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19 підлягало виконанню органами Казначейства України.
Суд враховує, що єдиною умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Як свідчить наявний у матеріалах справи лист Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області від 20 січня 2020 року №Ц-11/177 (а.с. 27), допомога за період з 20 червня 2018 року по 19 грудня 2018 року в сумі 5285,94 грн по рішенню суду від 06 березня 2019 року буде виплачена уповноваженому представнику сім'ї ОСОБА_2 при надходженні коштів з бюджету.
Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Кечко проти України», «Шмалько проти України», «Вараніца проти України»), державні органи зобов'язані виконувати судові рішення, які набрали законної сили та не мають права не виконувати рішення з підстав відсутності бюджетного фінансування. Орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Таким чином, відсутність відповідних бюджетних асигнувань у зобов'язаннях державних органах стосовно проведення виплати нарахованих сум стягувачам, не звільняє боржника від виконання рішення суду та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.
У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (справа №40450/04 від 15 жовтня 2009 року) зазначено, що Суд також повторює, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Позивач не надає доказів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі №440/304/19 у частині виплати ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року, а так само доказів поважності причин невиконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Суд звертає увагу на те, позивач не був позбавлений права у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутись до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення, однак, наданим правом не скористався.
Невиконання рішення суду істотно порушує право ОСОБА_2 на правомірні очікування щодо повного та належного виконання такого рішення та суперечить принципу res judicata (принципу остаточності судового рішення) як складової частини принципу верховенства права.
Враховуючи вище викладене, суд доходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Підстав для розподілу судових витрат у справі немає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Приходька,90, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05385878) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43316700) про скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Удовіченко