14 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/456/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання незаконним та скасування рішення, -
Адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 20.12.2019 року про коригування митної вартості товарів № UA110280/2019/000003/1.
В обґрунтування вимог позивача зазначив, що під час митного оформлення товару відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст. 53 МКУ та чітко ідентифікують оцінюваний товар, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 р. №689, з урахуванням даних ПІК ЄАІС ДФС.
Також представник відповідача зазначив, що позивачем не надано всіх запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст.53, 368 МКУ, оскільки як при митному оформленні так і при винесенні рішення про коригування митної вартості позивачем не було надано будь-яких документів, які б містили відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль. На думку відповідача в поданих позивачем до митного оформлення документах, а саме рахунку від 21.11.2019 № №ADA0000767, квитанції від 21.11.2019 РРК № 454 відсутні будь-які відмітки які б легалізували їх як фінансові документи для оплати (підпис посадової особи чи печатка підприємства що виставляє фактуру), також відсутні відмітки покупця про отримання рахунку та не можливо точно їх ідентифікувати з придбанням даного товару (відсутній підпис та прізвище платника) (а.с.33-37).
Представником позивача надано до суду письмові пояснення (а.с. 66-68).
Ухвалою суду від 14.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 340/456/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; зобов'язано відповідача надати до суду: докази на підставі яких прийнято рішення від 20.12.2019 року про коригування митної вартості товарів № UA110280/2019/000003/1; інформацію за період з 11.09.2019 року по 11.12.2019 року з ПІК ЄАІС "Інформаційно - пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" про випадки оформлення митними органами України митних декларацій на автомобіль марки PEUGEOT модель 208, 2015 року виготовлення, з такими фізичними характеристиками - об'єм циліндрів двигуна 1560 см3, тип двигуна - дизельний з обов'язковим зазначенням номера, дати митної декларації та ціни автомобіля, по якій було здійснене митне оформлення; належним чином завірені копії митної декларації від 02.10.2019 №UA209190/2019/06369 та документів, які стали підставою для її оформлення.
Розгляд справи по суті призначений на 11.03.2020, 30.03.2020, 15.04.2020 (а.с.50,58,76) відкладено в зв'язку з поданням клопотань представниками сторін.
Представником позивача 04.05.2020 подана заява щодо розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с. 83).
Представник відповідача в судове засідання 04.05.2020 не з'явився, повідомлений належним чином (а.с.81), заяв клопотань не подавав.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи продовжено у письмовому провадженні (а.с. 132).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
21.11.2019 в республіці Литва згідно договору купівлі - продажу транспортного засобу №0000767, рахунку №ADA0000767, та квитанції про оплату №304200542 позивачем придбаний за ціною 2200 Євро автомобіль марки РЕUGЕОТ модель 208, 2015 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 (а.с.10-12).
На даний автомобіль, митними органами республіки Литви 21.11.2019 року оформлена митна декларація №19LTLС0100ЕК1СCDЕ5, в графі 46 якої зазначена вартість автомобіля у розмірі 2200 Євро (а.с.13).
20.12.2019 позивачем, через свого представника подано митну декларацію № UA 110280/2019/015763, на товар (автомобіль) марки РЕUGЕОТ модель 208, 2015 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 , митна вартість визначена у розмірі 2 200,00 EUR за основними 1 методом визначення вартості товару (а.с. 41). У цій же декларації вказано, на авто має ознаки пошкодження - ЛФП (сколи, подряпини) (а.с.69-72).
За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації від 20.12.2019 № UA 110280/2019/015763 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення від 20.12.2019 про коригування митної вартості товарів UA110280/2019/000003/1, яким вартість автомобіля визначена у розмірі 6 905 Євро на підставі ст. 64 МК України - за резервним методом № 6 (а.с. 38).
Так у п. 33 оскаржуваного рішення зокрема зазначено: " В поданих до митного оформлення документах наявний рахунок від 21.11.2019 № №ADA0000767, що переміщується громадянином через митний кордон України та які використовуються для цілей його оподаткування (надано без перекладу). Де містяться відомості щодо вартості ТЗ марки РЕОСЕОТ, модель 208, 2015 року випуску ( НОМЕР_2 ) в якому відсутні будь-які відмітки які б його легалізували як фінансовий документ для оплати (підпис посадової особи чи печатка підприємства що виставляє фактуру), також відсутні відмітки покупця про отримання рахунку. Також декларантом подано до митного оформлення (та заявлено в МД) платіжні документи, що підтверджують вартість товару від 21.11.2019 РРК № 454, який не можливо точно ідентифікувати з придбанням даного товару (відсутній підпис та прізвище платника).
Згідно з положенням п. 2 частини 2 статті 55 МКУ, враховуючи заходи передбачені Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 № 689, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості ТЗ з рівнями митної вартості автомобілів марки РЕUGЕОТ модель 208, 2015 року виготовлення, з технічними характеристиками (робочий об'єм циліндрів двигуна 1560см3, потужність двигуна 55 кВт), з рівнями митної вартості ТЗ митне оформлення яких вже здійснено, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості ТЗ нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт».
В зв'язку з вище переліченим декларанту було повідомлено наступне: 1. у відповідності до розділу 3, 6 Статті 53 митного кодексу України, для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, декларант за власним бажанням протягом 10 календарних днів може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, наприклад: документи про страхову вартість автомобілю; рахунки про здійснення платежів третім особам та договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаними із даною угодою; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які стосуються даного товару; відомості про вартість оцінюваного та/або ідентичних, та/або подібних автомобілів з Інтернет - джерел; 2. у відповідності до частини 4 статті 57 МКУ в рамках процедури консультування митниця та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Також декларант був повідомлений, що відповідно до положень статті 254 МКУ, з метою перевірки заявлених у поданій в МД відомостей, необхідно надати переклади на українську мову документів, які містять відомості про вартість товару.
Декларантом 21.12.19 надіслано електронне повідомлення про відсутність можливості надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості та проведення процедури консультування (а.с.39).
Враховуючи не надання декларантом запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст. 53 МКУ: копії митної декларації країни відправлення; документи про оплату страхування ТЗ; висновку про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформацію про те, що заявлена митна вартість ТЗ марки РЕОСЕОТ, моделі 208, 2015 року випуску з технічними характеристиками (робочий об'єм циліндрів двигуна 1560 см3, потужність двигуна 55 кВт), - нижча рівня митної вартості ТЗ по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт», в зв'язку з чим метод визначення вартості за заявою декларанта, не може бути визнаний.
Цінову інформацію про ідентичні та подібні товари в розумінні ст. 59, 60 та з урахуванням положень ст. 61 МКУ у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін як у митниці, так і у декларанта, не виявлено.
Для визначення митної вартості товару за МВВ згідно ст. 62 та 63 МКУ необхідна інформація як у митниці, так і у декларанта, відсутня. У відповідності до положень ст. 54, 55 МКУ, на підставі інформації, яка міститься в ПІК "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи та враховуючи встановлену ст. 57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 64 МКУ резервним методом що є сумісним з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (САТТ) на рівні 6905,00 ЕUR за одиницю. За основу визначення митної вартості взято інформацію з МД від 02.10.19 № УА209190/2019/063691 про митну вартість автомобіля марки РЕІЮЕОТ, модель 208, 2015 року випуску, з технічними характеристиками робочий об'єм циліндрів двигуна 1 560 см3, потужність двигуна 55 кВт, хетчбек, МВВ 6, імпортується з Литви, вага 1150 кг.
Процедура консультування між митницею і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог МКУ проведено з урахуванням вимог ч. 4 ст. 57, ч. 1 ст. 56 МКУ щодо додержання конфіденційності інформації. В ході консультації декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не надано додаткову інформацію" (а.с. 38, зворотній бік).
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження митної вартості автомобіля, з переліку документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, разом з митною декларацією був поданий договір купівлі - продажу транспортного засобу №0000767, рахунок №ADA0000767, квитанція про оплату №304200542 товару за ціною 2200 Євро (а.с.10-12), митна декларація республіки Литви №19LTLС0100ЕК1СCDЕ5 (а.с.13).
Щодо документів, які при процедурі консультації із позивачем відповідач пропонував надати: документи про страхову вартість автомобілю; рахунки про здійснення платежів третім особам та договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаними із даною угодою; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які стосуються даного товару; відомості про вартість оцінюваного та/або ідентичних, та/або подібних автомобілів з Інтернет-джерел, суд вважає їх витребування безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації № UA 110280/2019/015763 від 20.12.2019, визначено за ціною договору (контракту), а до самої митної декларації подано договір купівлі - продажу транспортного засобу №0000767, рахунок №ADA0000767, квитанція про оплату №304200542 товару за ціною 2200 Євро (а.с.10-12), митна декларація республіки Литви №19LTLС0100ЕК1СCDЕ5, в графі 46 якої зазначена вартість автомобіля у розмірі 2200 Євро (а.с.13).
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з тим, що відповідачем проведено порівняння рівня заявленої митної вартості ТЗ з рівнями митної вартості автомобілів марки РЕUGЕОТ модель 208, 2015 року виготовлення, з технічними характеристиками (робочий об'єм циліндрів двигуна 1560см3, потужність двигуна 55 кВт), з рівнями митної вартості ТЗ митне оформлення яких вже здійснено, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості ТЗ нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт».
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за ціною договору (контракту).
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за вказаним вище методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
По-перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) для визначення позивачем митної вартості товару у спірних відносинах.
Так, подані позивачем до митного оформлення зазначені вище документи містять інформацію про ціну, що була фактично сплачена за товар, а саме 2 200 Євро. Рахунок від 21.11.2019 № №ADA0000767, платіжний документ, що підтверджують вартість товару від 21.11.2019 РРК № 454 (з урахуванням інших наданих документів), можливо точно ідентифікувати з придбанням даного товару та відносяться до документів визначених ч. 1 ст. 368 МК України необхідних для визначення фактурної вартості товару.
По-друге, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.
По - трете, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
По - четверте, відповідачем до суду не надано доказів на підставі яких скориговано митну вартість товару.
Так, судом встановлено, що джерелом для визначення ціни товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала інформація з ПІК ЄАІС ДФС та митна декларація від 02.10.2019 №UA209190/2019/06369.
Суд звертає увагу, що відповідачем на вимогу суду, в порушення ч.2 ст.77, 79, 80 КАС України, не надано інформація з ПІК ЄАІС ДФС та митна декларація від 02.10.2019 №UA209190/2019/06369, які є джерелом для визначення ціни товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, без поважних причин.
Посилання представника відповідача на здійснення Державною митною службою України контролю за захисту електронної інформації в інформаційних системах митних органів, а також за дотриманням правил користування засобами захисту інформації та відповідальність посадової особи за розголошення інформації, відповідно до МК України не звільняє відповідача від обов'язку доказування правомірності рішення, надання належних та допустимих доказів до суду або вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно, в разі їх відсутності у відповідача.
Ненадання відповідачем до суду доказів на підставі яких прийнято оскаржуване рішення свідчить про необґрунтованість даного рішення та є окремою підставою для визнання його протиправним та скасування.
Також суд зазначає, що відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на "дійсній вартості" імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Враховуючи наведене, суд вказує, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Щодо посилання представника відповідача у відзиві на практику судів України першої та другої інстанції, то суд зазначає, що відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Судом встановлено, що відповідач, здійснюючи коригування митної вартості автомобіля, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110280/2019/000003/1 від 20.12.2019 прийняте відповідачем без дотримання вимог, встановлених ч.3 ст. 2 КАС України, є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. (а.с.17), витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., на підтвердження понесення яких надано: ордер серії ВА №1002110 від 02.01.2020 (а.с.21), копію акту наданих послуг №1 від 02.01.2020 (а.с.15) та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 02.01.2020 (а.с.16).
Керуючись ст.ст.139, 243 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 20.12.2019 року про коригування митної вартості товарів № UA110280/2019/000003/1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби у розмірі 840,80 (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби у розмірі 5000 грн. (п'ять тисячі грн.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун