14 травня 2020 року м. Київ №320/3760/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Чубко А.Ю.,
позивача - не прибув,
відповідача - не прибув,
представника третьої особи - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61878385.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" та прийнято до виконання виконавчий документ не за місцем реєстрації та проживання позивача, чим порушено його права у виконавчому провадженні. З таких підстав, на думку позивача, оскаржувана постанова приватного виконавця є протиправною та підлягає скасуванню.
Київський окружний адміністративний суд 17.12.2019 постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Також залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" (код ЄДРПОУ 41717584, місцезнаходження м. Київ, Печерський район, Новопечерський провулок, буд. 19/3, корпус 2, офіс 9) до участі у розгляді справи №320/3760/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стверджує, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки у виконавчому документі було зазначено адресу місця проживання боржника, яка відноситься до виконавчого округу відповідача.
У судове засідання 14.05.2020 сторони та третя особа не прибули. При цьому, позивач та відповідач звернулись до суду з письмовими клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності. Третя особа про причини неявки свого представника суд не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляд справи до суду не зверталась.
Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області 15.04.2020 вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №8133 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором від 14.03.2019 №511428-А, укладеним з ТОВ "СС ЛОУН", правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами від 29.08.2019 №40071779-15 є ТОВ "Фінфорс", заборгованості у загальній сумі 11 157,50 грн. (том 1, а.с. 67).
Представник ТОВ "Фінфорс" 21.04.2020 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса за місцем проживання (перебування) боржника - АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 54).
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. прийнято постанову від 21.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №61878385 (том 1, а.с. 71).
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII), про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону №1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною 1 ст. 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону №1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
Спірні відносини виникли з приводу примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області 15.04.2020 зареєстрованого в реєстрі за №8133.
З Єдиного реєстру приватних виконавців України випливає, що виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є м. Київ.
Згідно з наявного в матеріалах справи копії виконавчого напису від 15.04.2020 №8133, боржником є ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 67). Такі ж адреси місця реєстрації та місця проживання боржника зазначено стягувачем у заяві про примусове виконання рішення (том 1, а.с. 54).
При цьому, у Договорі про споживчий кредит від 14.03.2019 №51148-А та додаткових угодах до нього адресою реєстрації та проживання ОСОБА_1 значиться лише АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 55-66).
Таким чином, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідач мав дані, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
У той же час, будь-яких відомостей на підтвердження того, що місцем проживання боржника є АДРЕСА_1 матеріали виконавчого провадження не містять.
Відповідно до абз. 9 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Згідно з наявної в матеріалах справи фотокопії паспорту громадянина України НОМЕР_1 , адресою місця проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 10-12).
Тобто, як на час укладення договору споживчого кредиту, так і на час відкриття вказаного виконавчого провадження боржник був зареєстрований за адресою, яка не відноситься до виконавчого округу відповідача.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач в ігнорування наявної у заяві про примусове виконання рішення, виконавчому написі, кредитному договорі та додатках до нього інформації щодо місця реєстрації боржника, надав перевагу інформації про ймовірне місце проживання останнього, та відкрив виконавче провадження з порушенням встановлених ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII вимог щодо прийняття до виконання виконавчих документів.
Такі ж висновки щодо правомірності прийняття до виконання виконавчих документів за відсутності доказів, які б підтверджували місце проживання, перебування боржника містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 25.06.2019 у справі №826/7969/16, від 29.01.2020 у справі №804/476/17.
Отже, виконавчий документ прийнято відповідачем до виконання з порушенням вимог закону щодо місця виконання.
При прийнятті рішення у даній справі судом також враховується наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону №1404, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Згідно з п. 13 розділу ІІІ Інструкції, приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.
Так, дійсно, судом встановлено, що стягувачем у заяві про примусове виконання рішення адресою місця проживання боржника зазначено АДРЕСА_1 , яке відноситься до виконавчого округу відповідача.
Проте, як зазначено вище, у виконавчому документі містилась адреса місця реєстрації боржника у Київській області, яка до виконавчого округу відповідача не відноситься, а будь-які відомості (докази) на підтвердження проживання боржника у м. Києві відсутні.
Отже, відкриваючи виконавче провадження відповідач належним чином не пересвідчився з достовірних джерел про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Такі дії приватного виконавця порушують права та обов'язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Згідно з п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 21.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №61878385 є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, суд зауважує, що стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий напис до виконання згідно з вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про нотаріат".
Статтею 91 Закону України "Про нотаріат" визначено, що виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Більш того, у самому виконавчому написі вказано, що його може бути пред'явлено до виконання протягом року з дня вчинення, тобто до 15.04.2021.
Згідно з ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування не виконав.
Ураховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, відшкодуванню позивачу з за рахунок відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Крім того, позивач зазначив про те, що до його судових витрат також відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме - при підготовці до розгляду справи ним були понесені витрати на залучення спеціаліста у галузі права для підготовки позовної заяви та вивчення інших процесуальних дій. На підтвердження таких витрат позивачем надано суду фотокопію Договору про надання юридичних послуг від 25.04.2020 №25/04/20, Акту приймання-передачі наданих послуг від 25.04.2020, прибуткового касового ордера від 27.04.2020 №32 та відповідної квитанції, диплому спеціаліста на ім'я Романюка Д.М. (том 1, а.с. 13-17).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем професійної правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх відшкодування позивачу за рахунок відповідача вартості витрат на таку допомогу.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 21.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №61878385.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Басай О.В.