14 травня 2020 року Справа № 160/3939/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному провадженні (письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 28.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 28.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат";
- здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з 05.04.2018 року з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 28.12.2011 по 25.12.2012 та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачу з 05.04.2018 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списку №1. Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо стажу, який враховано при призначенні пенсії. Відповідач надав відповідь, у якій зазначено, що пільговий стаж позивача складає 26 років, що є, на думку позивача, меншим, ніж зазначено у трудовій книжці. Тому, позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу період роботи з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року, з 25.12.2006 року по 28.12.2006 року та з 28.12.2011 року по 25.12.2012 року в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", а відтак занижено розмір пенсії.
Ухвалою суду від 14.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", третя особа).
Представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав до суду відзив на позовну заяву, в які просив суд відмовити у задоволенні позову та в обгрунтування своєї правової позиції зазначив, що період роботи позивача з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року, з 25.12.2006 року по 28.12.2006 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" не зараховано до пільгового стажу, оскільки в цей період підприємством не проведено атестацію робочого місця за роботою, яку виконував Богданчиков С.В.
Представник третьої особи не скористався правом надання письмових пояснень, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 з 06.04.2018 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що загальний стаж позивача на час призначення пенсії складає 34 роки 1 місяць 8 днів, в тому числі робота на пільгових умовах за списком №1 - 26 років.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо призначення пенсії, а саме просив надати інформацію про періоди роботи, які були зараховані органом ПФУ при призначенні пенсії ОСОБА_1 , в тому числі зараховані до пільгового стажу.
Листом від 11.03.2020 року відповідач повідомив позивача про те, що пенсію ОСОБА_1 обчислено зі страхового стажу, зарахованого по 31.03.2018 року, що складає 34 роки 1 місяць 8 днів, у тому числі по Списку №1 - 26 років. Також в листі зазначено, що в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" у періоди з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року, з 25.12.2006 року по 28.12.2006 року, з 28.12.2011 року по 25.12.2012 року не проводилась атестація робочих місць, внаслідок чого стаж роботи позивача за зазначений період неможливо зарахувати до пільгового стажу.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у трудовій книжці НОМЕР_2 містяться записи, що ОСОБА_1 працював у період з 08.09.1987 року по 18.01.1994 року підручним сталеваром мартенівської печі 4 розряду в мартенівському цеху №3, з 19.01.1994 року по 03.05.2019 року працював оператором машини безперервного лиття заготовок 5 розряду у конверторному цеху ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" повний робочий день.
В матеріалах справи містяться довідки №023-1046, №023-1045, №023-1049, №023-1043, №023-1042 від 13.04.2018 року, надані ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які підтверджують періоди роботи позивача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1:
-з 10.07.1986 року по 09.10.1986 року, з 08.09.1987 року по 04.11.1987 року, з 11.02.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 18.01.1994 року підручним сталеваром мартенівської печі в сталеплавильному виробництві ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
-з 22.04.1994 року по 06.02.2003 року, з 07.02.2003 року по 02.08.2016 року, з 03.08.2016 року по 05.04.2018 року оператором машини безперервного лиття заготовок, зайнятий на гарячих ділянках робіт ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
У довідках зазначено, що посади підручний сталевар мартенівської печі та оператор машини безперервного лиття заготовок, зайнятий на гарячих ділянках робіт віднесені до Списку №1 та на підприємстві проведена атестація робочих місць відповідно до постанов по комбінату «Про атестацію робочих місць по умовам праці» №1269 від 25.12.2001 року, №992 від 29.12.2006 року, №813 від 20.10.1994 року.
Судом встановлено, що фактично, відповідачем визначено підставою для не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року, з 25.12.2006 року по 28.12.2006 року та з 28.12.2011 року по 25.12.2012 року, перерву в атестації робочих місць. Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що страховий стаж позивача складає 34 роки 1 місяць 8 днів, пільговий стаж за Списком №1 становить 26 років.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у не зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів його роботи протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї».
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність вищезазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо незарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року, з 25.12.2006 року по 28.12.2006 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" у зв'язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.
Відповідно до статті 45 Закону № 1788-XII пенсія позивачеві має бути перерахована з часу призначення пенсії з урахуванням стажу роботи за Списком №1 з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року, з 25.12.2006 року по 28.12.2006 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення повного відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1670710539.1 від 08.04.2020 року.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1681,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (адреса: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 05393043) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягала у незарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періодів роботи з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року, з 25.12.2006 року по 28.12.2006 року та з 28.12.2011 року по 25.12.2012 року в Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року, з 25.12.2006 року по 28.12.2006 року та з 28.12.2011 року по 25.12.2012 року в Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат".
Здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з 06.04.2018 року з зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року , з 25.12.2006 року по 28.12.2006 року та з 28.12.2011 року по 25.12.2012 року та виплатити недоотримані грошові кошти, донараховані за результатами перерахунку пенсії.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар