14 травня 2020 року Справа № 280/1778/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )
до - Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття з обліку позивача, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати відповідача зняти з обліку позивача, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 15.09.2003 позивач перебувала на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 м.Запоріжжя, у зв'язку із чим підприємницька діяльність не велась. У 2006 році позивачем здійснено звернення до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя із заявою про припинення підприємницької діяльності. Однак, 14.02.2020 вона отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2936-49 від 12.02.2020, яку оскаржила в судовому порядку. Позивачем 20.01.2020 здійснено звернення із заявою до відповідача з проханням скасувати взяття її на облік, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Листом №2137/14/08-01-49-05 від 03.02.2020, повідомлено, що позивач не втратила статусу фізичної особи - підприємця, у зв'язку із чим перебуває на обліку як платник єдиного соціального внеску у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Комунарський район м.Запоріжжя). З наведених підстав позивач просить суд задовольнити позов.
17 березня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано 15- ти денний строк на подання відзиву.
14.04.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №17701) поданий відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що згідно даних ІС «Податковий блок» 11.03.1999 взято на облік у Головному управлінню ДІІС у Запорізькіїй області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Комунарський район м. Запоріжжя). Таким чином, з 11.03.1999 платіж знаходиться на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області. Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Комунарський район м. Запоріжжя) як фізична особа підприємець на загальній сиситемі оподаткування. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) записів щодо ОСОБА_1 не знайдено.
Згідно даних ІС «Податковий блок» 11.03.1999 взято на облік у Головному управлінню ДІІС у Запорізькіїй області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Комунарський район м. Запоріжжя). Нарахування ОСОБА_1 в інтегрованій картці плаїника єдиною внеску фізичної особи підприємця проведені автоматично, відповідно програмною забезпечення, розробленою на підставі діючою чинною законодавства.
Позивачем 20.01.2020 здійснено звернення із заявою до відповідача з проханням скасувати взяття її на облік, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Листом №2137/14/08-01-49-05 від 03.02.2020, яке позивачем отримано 06.02.2020, ГУ ДПС повідомлено, що позивач не втратила статусу фізичної особи- підприємця, у зв'язку із чим перебуває на обліку як платник єдиного соціального внеску у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Комунарський район м. Запоріжжя).
Вважаючи бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття позивача з обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач звернулась до суду із даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).
Відповідно до п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вне сення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підпри ємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання №2390Л/І від 01.07.2010, процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершуєть ся через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно п.п.3-4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зо бов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформ лені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання вста новленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Відповідно до п.п.7, 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-\/І спе ціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої вла ди та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повнова жень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєст ру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк прово дять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідо мчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та від повідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 ро ку, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Так, ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не містить жодних приписів щодо будь-яких обов'язків фізичних осіб-підприємців. Суд наголошує, що зазначена норма містить вказівку на обов'язок саме державного реєстратора протягом 2004-2005 років здійснити заміну раніше виданих юридичним особам та фізичним особам - підприємців свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка у разі надходження від таких юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки.
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
При цьому, відповідно до п. 2, 3 Положення про реєстр страхувальників затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162, облік платників єдиного внеску в реєстрі страхувальників здійснюється у порядку, визначеному статтею 5 Закону № 2464. Фіскальні органи та державні реєстратори здійснюють взаємодію щодо надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), підтвердження відомостей про юридичну особу (відокремлений підрозділ) та фізичну особу - підприємця. Відомості з Єдиного державного реєстру, отримані фіскальними органами, проходять контроль щодо коректності використання реєстраційних номерів облікових карток платників та відповідності наданих кодів класифікаційних ознак класифікаторам та довідникам. Відомості з Єдиного державного реєстру, що пройшли перевірки, вносяться до реєстру страхувальників.
Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських Формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, дані про позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, або про припинення позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, відсутні.
Окрім того, суд зазначає, що матеріалами справи встановлено, що з 15.09.2003 позивач перебувала на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 м. Запоріжжя.
У 2006 році позивачем здійснено звернення до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя із заявою про припинення підприємницької діяльності, для чого подано всі відповідні документи.
Відсутність ведення підприємницької діяльності позивачем встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2006 по справі №К-2/5066/06, якою припинено адміністративну справу відносно позивача за п.«б» ч. І ст. 5 Закону України «Про боротьбу із корупцією».
Відповідно до п.«б» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу із корупцією» №356/95-ВР від 05.10.1995, передбачена заборона військовим посадовим особам Збройних Сил України та інших військових формувань (крім військовослужбовців строкової служби) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб.
Тобто, позивач не могла мати статус фізичної особи - підприємця.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч. 5, ч. 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
У позовній заяві, позивачем було зазначено про намір стягнення розміру правничих витрат.
З матеріалів справи встановлено, що Позивачем - ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №2 від 10.03.2020 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2020 з Адвокатським обєднанням «ЛЕГЕС», предметом якої (п. 1 Додаткової угоди) є правова допомога повязана із зняттям клієнта з обліку, як платника єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.
Відповідно до п.4 Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються без змін. Згідно із п.4.7 Договору остаточний розмір та обсяг наданої правничої (правової) допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правничу (правову) допомогу, а також розмір фактичних витрат, пов'язаних із наданням правничої (правової) допомоги, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг.
У зв'язку із зазначеним позивач надає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» відповідно до Додаткової угоди №2 від 10.03.2020 та Договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2020 з ОСОБА_1 по справі №280/1778/20, який складається з:
- Вартість підготовки тексту позовної заяви та подання її до суду - 3 000 грн;
Загальна сума втрат позивача на правничу (правову) допомогу Адвокатського об'єднання «ЛЕГЕС» по справі №280/1778/20 становить 3000,00 грн.
Отримання правничої (правової) допомоги підтверджується Додатковою угодою №2 від 10.03.2020, Договором про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2020 рахунком №07/03 від 17.03.2020, дублікатом квитанції №0.0.1661659495.1 від 26.03.2020, актом приймання - переадчі послуг правової допомоги від 20.03.2020.
Враховуюче викладене, суд дійшов висновку що розмір заявлених представником позивача до відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою, яка була надана адвокатом Голіковою Г.В. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №ПН1446192 від 13.03.2020.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття з обліку ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) зняти з обліку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ), як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 14.05.2020.
Суддя Р.В. Сацький