м. Вінниця
14 травня 2020 р. Справа № 120/1349/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
23.03.2020 року засобами поштового зв'язку до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 року № 889, до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової допомоги у розмірі 60% грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Ухвалою суду від 27.04.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).
08.05.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12681/20), у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на його необґрунтованість.
У подальшому, 12.05.2020 року представником відповідача подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду (вх. № 12835/20). Відповідна заява мотивована тим, що позивач дійсно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на всіх видах грошового забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.09.2016 року за № 172 позивач був виключений зі списків частини та всіх видів грошового забезпечення. При цьому, як стверджує представник відповідача, позивач проти виключення його зі списків військової частини не заперечував та у зв'язку з цим до командування не звертався. Разом із тим, з даним позовом до суду звернувся лише у березні 2020 року, тобто зі спливом 3 років та 7 місяців. За таких обставин, представник відповідача вказує, що оскільки спірні правовідносини виникли під час та внаслідок проходження військової служби позивачем, строк звернення до суду в розумінні ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) становить лише один місяць. За таких обставин вважає, що оскільки позивач у позовній заяві жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів, тому дана позовна заява має бути залишена без розгляду згідно статті 123 КАС України.
Розглянувши подану представником відповідача заяву про залишення позовної заяви без розгляду та ознайомившись із наявними матеріалами, що містяться у справі, суд доходить наступних висновків.
Так, згідно з частиною першою та другою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга та третя статті 122 КАС України).
В той же час приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Судом встановлено, що предметом судового спору у даному випадку є відмова відповідача щодо включення до розміру грошового забезпечення позивача, який було використано при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, сум щомісячної додаткової грошової допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 року № 889.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, даний спір стосується обставин нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
Так, суд враховує, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).
Згідно частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При цьому суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України у справі від 15.10.2013 за № 9-рп/2013 (справа № 1-13/2013) суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
За таких обставин, суд доходить висновку, що строк звернення до суду з вказаною позовною заявою не пропущено.
Більше того, навіть якщо брати до уваги твердження представника відповідача про необхідність обчислення строку звернення до суду саме з часу, коли позивачу стало відомо про те, які складові було включено до грошового забезпечення, з якого останньому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні (ознайомлення із наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.09.2016 року за № 172), суд звертає увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку за ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за пунктом "б" (за станом здоров'я) згідно наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.08.1016 року № 370. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.09.2016 року № 172 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - 09.09.2016 року.
Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 №350/118/602/пс від 26.02.2020 року на запит позивача № Б-56 від 20.02.2020 року щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні (вихідної допомоги) з військової служби, встановлено, що при виплаті грошової допомоги при звільненні військовою частиною НОМЕР_1 до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу не було включено додаткову грошовому допомогу, яка виплачувалася позивачу починаючи з 01.01.2014 року, та спір щодо якої наразі і розглядається судом в межах цієї справи.
Виходячи із вищевикладеного суд вважає помилковим твердження представника відповідача, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався при ознайомлені з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.09.2016 року № 172, оскільки, як випливає із матеріалів справи, у зазначеному наказі відсутня будь-яка інформація про те, які саме складові грошового забезпечення були взяті та у якому розмірі при нарахуванні позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
Виходячи із підстав заявленого позову, слід дійти висновку, що позивач дізнався про порушення своїх прав уже після того, як був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини. Більше того, у даному випадку обставини щодо правомірності чи неправомірності включення щомісячної додаткової грошової винагороди до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що має значення в тому числі і щодо визначення структури грошового забезпечення, та, відповідно, і до строків звернення до суду, перебувають у безпосередньому взаємозв'язку з підставами заявленого позову, і їх повна оцінка може мати місце лише за наслідками розгляду справи по суті.
Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав стверджувати про пропущення позивачем строків звернення до суду у даній справі, у зв'язку з чим заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 5, 122, 123, 248, 256, 262 КАС України суд -
У задоволенні заяви відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду прийняте за результатами розгляду адміністративної справи.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович