Апеляційне провадження № 11сс/818/779/20 Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1
Справа № 953/1153/20 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія : у порядку КПК України
4 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
представника власника
майна - адвоката ОСОБА_6
власника майна - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 6 березня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020220490000284 від 21.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -
Вказаною ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 6 березня 2020 року накладено арешт на майно, яке було вилучене 27.01.2020 під час проведення обшуку в автомобілі «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на грошові кошти, а саме: купюра номіналом 50 доларів США з номером МВ 35734288 А В2, купюра номіналом 100 доларів США з номером KB 48548748 B2, купюра номіналом 100 доларів США з номером HF 02566351 F F6, купюра номіналом 100 доларів США з номером LL 30041165 F L12, купюра номіналом 100 доларів США з номером MK 25181391 B K11, купюра номіналом 100 доларів США з номером MB 12881726 C B2, купюра номіналом 100 доларів США з номером LB 82622198 J B2, купюра номіналом 100 доларів США з номером MI 03143040 A I9, купюра номіналом 100 доларів США з номером LG 23791389 A G7, купюра номіналом 100 доларів США з номером LB 25823529 U B2, купюра номіналом 100 доларів США з номером ML 62705495 C L12, купюра номіналом 100 доларів США з номером MB 20781562 E B2, купюра номіналом 50 Євро з номером SC6245422914, купюра номіналом 50 Євро з номером V61186247644, купюра номіналом 500 Євро з номером N24053764521, купюра номіналом 100 гривень з номером МВ3893115, купюра номіналом 100 гривень з номером УЄ6543658, купюра номіналом 500 гривень з номером МБ3885151, купюра номіналом 500 гривень з номером МВ4398017, купюра номіналом 200 гривень з номером ХЖ3030948, купюра номіналом 200 гривень з номером УХ6889403, купюра номіналом 200 гривень з номером ХЗ5476356, купюра номіналом 200 гривень з номером ЗБ9240076, купюра номіналом 200 гривень з номером ХИ1577435, купюра номіналом 200 гривень з номером ПБ8973521, купюра номіналом 200 гривень з номером СД1983797, купюра номіналом 200 гривень з номером ТЗ9399340, купюра номіналом 100 доларів США з номером МВ 69782411G, купюра номіналом 100 доларів США з номером LB 54697443 M, купюра номіналом 100 доларів США з номером LB 98526074 M, купюра номіналом 100 доларів США з номером MH 07090065 A, купюра номіналом 100 доларів США з номером CB 31381878 B, купюра номіналом 100 доларів США з номером HJ 68722642 A, купюра номіналом 100 доларів США з номером KK 30760475 A, купюра номіналом 100 доларів США з номером MB 14682079 F, купюра номіналом 100 доларів США з номером KL 00994224 E, купюра номіналом 100 доларів США з номером HB 24437173 C, купюра номіналом 100 доларів США з номером HB 36194443 H, купюра номіналом 100 доларів США з номером HL 44209978 D, купюра номіналом 500 гривень з номером СЖ 7360921, купюра номіналом 500 гривень з номером ЛИ 0505887, купюра номіналом 100 гривень з номером МД 6424174, купюра номіналом 100 гривень з номером МР 1412933, купюра номіналом 100 гривень з номером УЙ 7864986, купюра номіналом 100 гривень з номером ГБ 4726661, купюра номіналом 100 гривень з номером СВ 0562606, купюра номіналом 100 гривень з номером УТ 8997564, купюра номіналом 200 гривень з номером УЗ 3713168, купюра номіналом 200 гривень з номером ПЗ 2557031, купюра номіналом 200 гривень з номером ПЗ 0627778, купюра номіналом 200 гривень з номером ЄА 2523413.
Місцем зберігання арештованого майна визначено, відповідно до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», банківський осередок (сховище) в «Харківському головному регіональному управлінні» АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гімназійна набережна, 16..
Не погодившись з вказаним рішенням суду, адвокат ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати вказану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги апелянти зазначили, що матеріали клопотання не містять жодних відомостей, які б давали наявність підстав вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, оскільки матеріали не містять ані заяви про вчинення злочину, ані протоколів допиту свідків, ані висновків експертів. Доказів, що вилучені в автомобілі гроші відповідають критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України і отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення не надано. Вважає, що відповідно положень ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності на дане майно. У даному кримінальному провадженні не повідомлено жодній особі про підозру. Також прокурором пропущено строк на звернення з клопотанням про арешт майна, а слідчим суддею в ухвалі не зазначено про поновлення вказаного строку. Вказав, що грошові кошти ОСОБА_8 передала ОСОБА_7 з власних коштів у євро та долару для обміну на гривні. Частину валюти ОСОБА_7 поміняв на гривню, а решту не встиг, оскільки був фактично затриманий біля пункту обміну валют. Письмових доказів належності грошових коштів саме ОСОБА_8 у них немає, що вважає не обов'язковим, враховуючи презумпцію невинуватості та презумпцію набуття права власності, на підставі чого вони не зобов'язані доводити належність та правомірність набуття грошей. Тому вважає ухвалу необґрунтованою а висновок щодо наявність підстав для арешту майна таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Прокурор в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, будь-яких клопотань чи заяв від нього не надходило.
З урахуванням норм ст.ст. 401, 422 КПК України, думки апелянтів, колегія суддів постановила рішення щодо проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 6 березня 2020 року за відсутності прокурора.
Вислухавши доповідь судді, пояснення власника майна ОСОБА_7 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні Київського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12020220490000284 від 21.01.2020 за ознаками ч.1 ст.307 КК України.
27.01.2020 на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2020 р. старшим слідчим СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області було проведено обшук в автомобілі «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучено грошові кошти, згідно переліку, вказаного у протоколі обшуку (а.с. 7-11).
3 березня 2020 р. прокурор кримінальному провадженні Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого 27.01.2020 в ході обшуку автомобіля «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , в сумці чорного кольору, яка належить ОСОБА_7 і в якій було виявлено і вилучено грошові кошти. Прокурором зазначено, що в ході розслідування вказаного кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_7 пересувається на транспортному засобі «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору та за допомогою вказаного транспортного засобу збуває та перевозить наркотичні засоби та психотропні речовини. Згідно реєстраційної картки ТЗ встановлено, що зазначений автомобіль належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27.01.2020 в ході обшуку даного автомобілю у сумці чорного кольору, яка належить ОСОБА_7 було виявлено і вилучено вище вказані грошові кошти. Посилаючись на вимоги ст. 98, 170 КПК України, з метою забезпечення збереження речового доказу, прокурор просив накласти арешт на вказане майно.
Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що прокурором було доведено, що було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.307 КК України. Враховуючи вищевикладене, а також з метою збереження речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки рішення щодо задоволення клопотання прокурора ґрунтується на нормах чинного КПК України.
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилучених під час обшуку грошових коштів ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити на собі сліди скоєння кримінального правопорушення або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для даного кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування в тому числі для перевірки версії ОСОБА_7 щодо належності цих грошей та мети їх перевезення в авто на час проведення обшуку, за наявності в клопотанні прокурора відомостей, що відповідно до рапорту о/у ВКП Київського ВП ГУНП в Харківській області встановлено, що в ході виконання доручення в порядку ст. 40 КПК України оперативно-розшуковими заходами встановлено, що ОСОБА_7 пересувається на транспортному засобі «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, що підтверджується даними інформаційної бази «АРМОР» та за допомогою вказаного транспортного засобу збуває та перевозить наркотичні засобі та психотропні речовини.
При апеляційному перегляді справи ОСОБА_7 не оспорював той факт, що під час обшуку за ухвалою слідчого судді в його автомобілі вилучався кокаїн, який він вживає останнім часом.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав, для арешту майна не ґрунтуються на матеріалах справи. Вилучене у ОСОБА_7 майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна, з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від дій останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Тому посилання апелянтів на відсутність у даному кримінальному провадженні повідомленої будь-кому підозри не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Вилучені, під час обушку грошові кошти підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Стосовно доводів апелянтів щодо належності вилучених грошових коштів ОСОБА_8 , колегія суддів враховує, що згідно протоколу обшуку від 27.01.2020 р., який проведений за присутності ОСОБА_7 , останній не заявляв про належність виявлених в автомобілі грошових коштів іншій особі. При цьому, до матеріалів справи не надано доказів перебування ОСОБА_7 у шлюбі з ОСОБА_8 . При розгляді клопотання в суді першої інстанції та в апеляційному суді, сторона захисту також не надала офіційно підтверджених відомостей про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Тому, ці обставини можуть бути предметом досудового розслідування, що передбачене ст. 91 КПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на презумпцію невинуватості та необов'язковість доведення апелянтами належності та правомірності набуття грошей визначену ст. 328 ЦК України заслуговують на увагу, але їм має бути надана оцінка під час досудового розслідування та судового розгляду, у випадку пред'явлення обвинувачення. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одних із яких є накладення арешту на майно.
При цьому належить врахувати, що обрана органом досудового розслідування попередня кваліфікація злочину за ч. 1 ст. 307 КК України передбачає в обов'язковому порядку залучення експертів щодо проведення судово-хімічних експертиз наркотичних засобів. В будь-яких випадках, залучення експертів передбачає судові витрати, відшкодування яких покладається, у разі ухвалення обвинувального вироку, на обвинуваченого, а ці обставини обумовлюють можливість накладення арешту на грошові кошти з метою їх відшкодування.
Крім того, норми ст. 96-2 КК України чітко регламентують випадки спеціальної конфіскації. Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КПК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Також судова колегія враховує, що вказаний захід є тимчасовим заходом, а тому у подальшому власник грошей має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України, за наявності певних підстав, але на цей час таке рішення є передчасним.
Колегія суддів позбавлена процесуальної можливості врахувати доводи апеляційної скарги щодо пропуску прокурором строку на звернення з клопотанням про арешт майна, оскільки ця підстава не зазначена законодавцем у ч. 1 ст. 173 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
За таких обставин ухвалу слідчого судді належить вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і відсутні підстави для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта.
Керуючись ст.ст. 98,170, 376, 392, 393, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 6 березня 2020 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді