Апеляційне провадження № 11сс/818/950/20 Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1
Справа № 640/9001/19 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія : у порядку КПК України
7 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2020 року, якою задоволено клопотання ст.слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12019220000000397 від 26.03.2019,-
Цією ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, до 9 червня 2020 року.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2020 року про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 скасувати та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог адвокат посилається на відсутність на даний час вказаних в клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання, веде нормальний спосіб життя, має на утриманні сина ОСОБА_10 2004 року народження та матір-пенсіонерку похилого віку, яка потребує постійного нагляду та піклування, проте в ухвалі не наведено жодного доказу про намір підозрюваного переховуватись. Свідки свої показання вже надали, а тому вплинути на їх свідчення ОСОБА_8 жодним чином не зможе і наміру не має. Більш того, ОСОБА_8 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності раніше ніколи не притягувався, повністю розуміє тяжкі наслідки вчинення ним подальших кримінальних правопорушень, що доказує помилковість існування ризику вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення. Підозру адвокат вважає також належним чином не обґрунтованою. Вважає, що посилання суду на стандартні підстави, зокрема щодо тяжкості інкримінованих правопорушень, не можуть бути самі по собі підставою для позбавлення свободи. Також вважає, що стороною обвинувачення не доведено можливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів. Також адвокат посилався на стан здоров'я підозрюваного, відповідно до виписки із медичної картки якого, ОСОБА_8 має діагноз: пахова грижа. Тому потребує нагляду сімейного лікаря та хірурга, а також обмеження динамічних навантажень до трьох місяців, що не буде забезпечено в умовах слідчого ізолятора. Вважає достатнім застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що буде відповідати нормам та вимогам КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи підозрюваного та його захисника, який підтримав апеляційну скаргу, а також думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст.404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу підозрюваного належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст.358 КК України, в тому числі тяжкого кримінального правопорушення, у сфері злочинів проти власності, санкцією за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до фактичних обставин справи ОСОБА_8 раніше не судимий, однак йому інкримінується вчинення тяжкого злочину у сфері злочинів проти власності. Незаконна діяльність ОСОБА_8 носила систематичний характер, про що свідчить його активна участь у декількох угодах про відчуження майна, якими заволодівали шахрайським шляхом.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, сина 2004 р. народження та матір-пенсіонерку і те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, а також страждає на захворювання, яке потребує догляду лікаря та хірурга - не підтверджені фактичними відомостями, а тому самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доцільності продовження тримання його під вартою, не зменшують існування ризиків, передбачених ст. 177 УПК України, зазначених в оскаржуваній ухвалі.
Крім того, доводи пов'язані з неможливістю перебування під вартою внаслідок наявності тяжкої хвороби, яка виключає застосування такого запобіжного заходу, повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої підозрюваний має процесуальне право заявляти клопотання слідчому. Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє процесуальної можливості суд апеляційної інстанції враховувати зазначені доводи, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, яке інкримінується підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у шахрайстві - заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб у великому розмірі, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_8 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
Крім того, ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, неодружений, доказів, що син 2004 року народження є на його утриманні відсутні, що об'єктивно свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо продовження існування раніше встановлених ризиків, а саме того, що ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків, які до цього часу не допитані, або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від органів досудового розслідування або суду, впливання на свідків, які до цього часу не допитані та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2020 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді