ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
09 серпня 2007 р.
Справа № 18/113
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Б.П.Гриняка
При секретарі судового засідання В.С. Бандурі
За позовом: Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ.
До відповідача -1: Державного лісопромислового підприємства “Прикарпатліс», вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ.
До відповідача -2:Приватно виробничо- комерційного підприємства “Альрамі», вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ.
Представники :
Від позивача: Гайдей В.В., ( довіреність № 01/14-01 від 09.01.07р) - начальк юридичного відділу;
Від відповідача -1: Чабанюк І.Д.( посвідчення № 15) - директор;
Від відповідача -2: Крупка В.Я. - директор;
Суть справи: визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна № 23-ДЛП від 01.02.2003р. та звільнення нежитлового приміщення адмінбудинку за адресою вул. Василіянок, 48 в м. Івано-Франківську.
Розгляд справи відкладався з 21.06.2007 року до 19.07.2007 р., до 26.07.2007р., до 02.08.2007р. та оголошувалась перерва до 09.08.2007 року.
До початку розгляду справи представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заяві.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, мотивуючи їх безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду позовної заяви і вирішення справи по суті, суд,-
На виконання наказу Фонду державного майна України від 25.02.05р. за № 354 регіональним відділенням проведено перевірку відповідності чинному законодавству договорів оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі державного лісогосподарського підприємства “Прикарпатліс» за період з 01.01.2004р. по 31.05.2006р.
Між Державним лісопромисловим підприємством “Прикарпатліс» та Приватним виробничо-комерційним підприємством “Альрамі 01.02.2003 року укладено договір оренди державного майна № 23 - ДЛП.
За цим договором орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування державне майно - нежитлове приміщення адмінбудинку загальною площею 45,1 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Василіянок, 48 в м. Івано-Франківську. Згідно з п. 10.1 термін дії договору з 01.02.2003р. по 01.02.2004р.
Згідно з п. 10.1 термін дії договору з 01.02.2003р. по 01.02.2004р.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України, тільки Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями державного майна. Аналогічну норму містить і Закон України “Про оренду державного та комунального майна».
Таким чином, державні підприємства втратили право бути орендодавцями державного нерухомого майна.
Листом від 24.02.2004 року № 08/311 регіональне відділення повідомляло керівника про зміни в чинному законодавстві та вказало заборону пролонгації договорів оренди.
Проте, не зважаючи на застереження регіонального відділення відповідач-1 поновив спірний договір оренди, порушивши при цьому статтю 287 Господарського кодексу України та статтю 5 Закону України “Про оренду" державного та комунального майна».
Крім того, умови спірного договору не відповідають п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, відповідно до якого за нерухоме майно державних підприємств, установ та організацій до державного бюджету спрямовується 70% орендної плати, а 30% - орендодавцю, оскільки вони передбачають зовсім інший порядок спрямування орендної плати.
Позивач вказав на те, що статтею 92 ЦК України визначено, що юридична особа здійснює цивільні права та обов'язки (цивільна дієздатність) через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідач - 1 на момент поновлення договору оренди не був наділений повноваженнями орендодавця державного майна, тому зобов'язаний був вчинити всі необхідні дії щодо припинення договору оренди № 23-ДЛП від 01.02.2003р. після набрання чинності Господарського кодексу України та звільнення орендарем приміщень.
Незважаючи на зазначені вимоги Закону, відповідачем не здійснено жодних заходів щодо зміни орендодавця, 70%, а не 40% орендної плати перераховувались орендарем відповідачу.
Відповідно до ч. 1,2,4 ст. 203 Цивільного кодексу України:
? зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства;
? особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
? правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вказаних вимог є підставою недійсності правочину .
Поновлений договір оренди № 23-ДЛП від 01.02.2003р., укладений між відповідачами не відповідає вимогам ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 287 Господарського кодексу України та нормам Цивільного кодексу України, а тому є недійсним.
Оскільки згідно ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то у відповідача - 2 відсутні будь-які підстави для користування нежитловим приміщенням адмінбудинку загальною площею 45,1 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Василіянок, 48 в м. Івано-Франківську.
Відповідач-1 в судовому засіданні стверджує, що відповідно до своєї діяльності п. 2.2 та п. 4.5. Статуту, затвердженого Мінпромполітики України і зареєстрованого Івано-Франківським міськвиконкомом, 01.02.2003 року ДЛП "Прикарпатліс" та ст. 5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" уклало Договір оренди нерухомого державного майна (невиробничого приміщення) із Приватним виробничо-комерційним підприємством "Альрамі".
25.12.2003 року відповідач-1 продовжив строк дії договору оренди державного майна від 01.02.2003 року з відповідачем-2 і до 31.12.2008 року ДЛП "Прикарпатліс", пролонгуючи договір оренди майна з ПВКП "Альрамі", діяло в межах та відповідно до своєї компетенції згідно п. 4.5. ст. 4 Статуту підприємства та ст. 17 ЗУ "Про оренду оренду державного та комунального майна".
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та ЗУ "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р. на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.
Згідно п. 2 ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить державне підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 5.7 п. 17 постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р. "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, орендна плата спрямовується: за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків - до державного бюджету.
Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Реалізуючи своє право, передбачене ст.21 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991р., який був чинним до 01.01.2004 року, де, зокрема зазначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів і підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, ДЛП "Прикарпатліс" 25.12.2003 р. уклало з орендарем ПВКП "Альрамі" додаткову угоду до діючого договору.
В зв'язку з тим, що орендар належним чином виконував свої обов'язки передбачені договором оренди державного майна, цією додатковою угодою було внесено зміни та доповнення до договору, а саме - продовжено строк його дії. Оскільки на час укладення зазначеної додаткової угоди були чинними дозвіл Мінпромполітики та погодження органів ФДМУ, необхідності у повторному зверненні з цього приводу у ДЛП "Прикарпатліс" не було.
Тобто, із встановленою законодавством з 1 січня 2004 року зміною умов укладення договорів оренди державного майна, законність та правомочність договорів (в тому числі й додаткових до них), які було укладено до набрання чинності Господарського кодексу України, не може піддаватись сумніву, вони залишаються дійсними для сторін з відповідними передбаченими в договорах умовами, правами та обов'язками до закінчення їх терміну дії.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд, вважає докази та доводи представника позивача недостатніми та необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
При цьому суд керується наступним:
Відповідно до ч. 1,2,4 ст. 203 Цивільного кодексу України:
? зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства;
? особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
? правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Пунктом сьомим частини четвертої "Положення про Міністерство промислової
політики України", затвердженого Указом Президента України № 849/2001 від 21.09.2001р., передбачено виконання Мінпромполітики України функцій з управління об'єктами
державної власності . Засновником ДЛП "Прикарпатліс" є Мінпромполітики
України відповідно до наказу № 22 від 22.05.2001 року згідно якого вказаний
адмінбудинок переданий на баланс і повне господарське відання.
В зв'язку із набранням чинності з 01.01.2004 року Господарського кодексу України, відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України, державні органи приватизації є єдиними орендодавцями нерухомого майна, у т.ч. площею до 200 кв. м, що є державною власністю, хоча абзац четвертий ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає можливість виступати підприємству орендодавцем щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, що підтверджує лист-роз'яснення Комітету з питань правової політики ВР України № 06-1/18-1096 від 24.05.2004р. Проте, на момент вступу в законну силу норм Господарського кодексу України вже була чинною та діяла вищезгадана додаткова угода до договору оренди майна ДЛП "Прикарпатліс" з ПВКП "Альрамі", якою було продовжено строк дії цього договору, а статтею 58 Конституції України передбачено, що закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
За таких обставин та керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ч. 1,2,4 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 287 Господарського кодексу України, ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
СУДДЯ Б.П.ГРИНЯК