Дата документу 08.05.2020
Справа № 334/169/20
Провадження № 2/334/1964/20
08 травня 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Добрєва М.В.,
при секретарі - Череп М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця за кредитним договором б/н, укладеним 25.01.2012 року між банком та ОСОБА_2 , відповідно до якого останній отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом. ОСОБА_2 порушував свої договірні зобовязання, що призвело до виникнення заборгованості. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 . 03 серпня 2018 року позивачем відповідно до вимог ч.2 ст. 1281 ЦК України до Другої Запорізької державної нотаріальної контори була направлена претензія кредитора.
Позивач просить:
- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 25 січня 2012 року у розмірі 16 000,00 гривень, а також розходи по оплаті судового збору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що заявлений позов підтримує, клопотань не має та просить розглянути справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи (а.с.7).
Справа розглядається в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 січня 2012 року ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.14).
Підписавши заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_2 погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Відповідно до цієї заяви, яка підписана позичальником та представником банку, ОСОБА_2 погодився з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. У заяві, зокрема, зазначено, що позичальник ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляд.
Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за пере використання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії відповідно до визначених у договорі умов. У випадку невиконання зобов'язань за договором, за вимогою банку позичальник повинен виконати зобов'язання по поверненню кредиту, оплаті винагороди банку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 10.08.2017 року (а.с.52).
Як вбачається з розрахунку позивача, станом на 01 вересня 2019 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 25.01.2012 року становить 16000,00 грн. (а.с.10-13).
Відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на день смерті останнього дійсно були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспортів, наявних в матеріалах справи та адресною довідкою (а.с.49-51).
03 серпня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Другої Запорізької державної нотаріальної контори із претензією кредитора в порядку ст.1281 ЦК України про включення кредиторської вимоги заборгованості за кредитним договором б/н від 25.01.2012 року в розмірі 16000,00 гривень до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 (а.с.62).
Листом від 04 серпня 2018 року № 1526/02-14 Друга Запорізька державна нотаріальна контора повідомила АТ КБ «Приватбанк» про відсутність спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.61).
30.08.2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось із претензією на адресу ОСОБА_1 , як до спадкоємця, про сплату заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір якої становить 16000,00 гривень (а.с.62).
В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно дост.1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суду не надано доказів того, що будинок АДРЕСА_2 належить спадкоємцю.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що на відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємиця померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , який вважається таким, що прийняв спадщину, законом дійсно покладено обов'язок задовольнити вимоги банка, але в межах вартості майна, отриманого у спадщину.
Проте, як вбачається з досліджених судом доказів, наявних в матеріалах справи, відсутні докази отримання відповідачем у спадщину будь-якого майна після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.3,4 ст.12 ЦПК України, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року суд при оцінці доказів має керуватись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series A № 25, cc. 64-65, n. 161). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Проаналізувавши наведені докази з точки зору їх належності, допустимості, а їх сукупність з точки зору достатності та у взаємозв'язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та переконливих доказів на підтвердження того, що відповідач успадкував певне майно після смерті ОСОБА_2 та не надано доказів на підтвердження вартості успадкованого майна.
Відповідно до ст.141 ЦПК України оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати у розмірі 2102 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 1054, 1218, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 78,80,81, 259,263, 264, 265 ЦПК України , - суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд Запорізької області. Строки на подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, продовжуються на строк дії карантину, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року.
Суддя: Добрєв М. В.