Справа № 234/2661/20
Провадження № 3/234/872/20
07 травня 2020 року м. Краматорськ
Суддя Краматорського міського суду Чернобай А.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Батальйону патрульної поліції м. Краматорська та Слов'янська УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -
за ст. 130 ч. 1 Кодексу про адміністративні правопорушення України, -
Згідно протоколу від 11.02.2020 року серія ДПР 18 № 317599 вбачається, що 11.02.2020 року о 22 год. 06 хвилин у м. Краматорськ по вул. Дружби біля буд. № 24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та проходження медичного огляду в наркології водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його захисник Шейко К.В. у судовому засіданні пояснив, що відповідно до Постанови ВСУ від 15.03.2019 року по справі № 686/11314/17 працівником поліції повинно бути задокументовано та доведено факт порушення водієм ПДР України, а саме: повинен бути складений протокол про притягнення водія до відповідальності за порушення ПДР України, що є причиною зупинки транспортного засобу, перед прийняттям постанови або притягненням до відповідальності за вчинення іншого правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відсутня постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, перед складанням вказаного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП..
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю, не чітка мова), що не відповідає Розділу І, ст. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. ОСОБА_1 не керував транспортним засобом біля вказаного будинку, а просто стояв на обочині та знаходився в автомобілі. Свідки, зазначені у протоколі, не зможуть підтвердити факт керування ОСОБА_2 автомобілем. На підставі викладеного, просив провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи
заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і
кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими
документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що 11.02.2020 року було складено протокол у відношенні ОСОБА_1 по ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Процесуальна форма та зміст протоколу відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Адміністративним правопорушенням згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів відеофіксації вбачається, що дійсно ОСОБА_1 відмовився від продуття алкотестеру Драгер на місці зупинки та проходження медичного огляду на стан сп'яніння в наркології.
Разом з цим, статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачений вичерпний перелік випадків коли поліцейський може зупиняти транспортні засоби.
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, після зупинки транспортного засобу не вбачається, що поліцейський проінформував водія ОСОБА_1 про підстави зупинки транспортного засобу, пославшись на статтю 35 Закону України «Про національну поліцію». Належних та допустимих доказів з цього приводу суду не надано.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення та протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вбачається, що зупинку транспортного засобу було здійснено без будь - яких на те підстав, та відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію» такі дії працівників поліції являються незаконними, що в подальшому призвело до незаконного складання відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Із матеріалів відеофіксації вбачається, що зупинення водія фактично відбулось у зв'язку з підозрою у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, але ж такої підстави для зупинки транспортного засобу стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає.
Працівником поліції повинно бути задокументовано та доведено факт порушення водієм ПДР України, а саме: повинен бути складений протокол про притягнення водія до відповідальності за порушення ПДР України, що є причиною зупинки транспортного засобу, перед прийняттям постанови або притягненням до відповідальності за вчинення іншого правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відсутня постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, перед складанням вказаного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи з аналізу всіх наявних у справі доказів, суд вважає, що не можна сприймати відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, доведено належними та допустимими для доведення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Доводи захисника стосовно того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами відеофіксації правопорушення, згідно яких вбачається, що автомобіль Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 , рухався по дорозі та був зупинений працівниками поліції.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є незаконним, а отже, не є належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Викладені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 ч. 7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 33, 401, ст. 130 ч. 1, ст. 247 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя