Справа № 405/6944/19
Провадження №2/405/963/19
16 березня 2020 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого-судді: Іванової Л.А.
при секретарі: Гершкул М.В.,
за участю учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
та відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому цивільну справу №405/6944/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що вона (позивач) є власницею квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 21.02.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко О.П. та договором дарування від 04.08.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С.Є. Також, позивач зазначила, що в зазначеній квартирі, окрім неї та сина, зареєстрований також її колишній чоловік ОСОБА_2 , шлюб з яким було розірвано у 2007 році, при цьому, після розірвання шлюбу вони перестали спілкуватися та ніякої домовленості або ж договору стосовно того, що відповідач буде проживати в спірному житлі між ними не було. Разом з тим, реєстрація відповідача у належній їй (позивачу) на праві власності квартирі перешкоджає їй вільно та на свій розсуд розпоряджатися вказаним майном та отримати субсидію.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги, що відповідач відсутній за місцем реєстрації, особистих речей та речей повсякденного використання які б належали йому, за вказаною адресою не має, не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат на утримання нерухомого майна, позивач просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 25.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом в судове засідання учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. При цьому, зазначила, що після розірвання шлюбу з відповідачем, відповідач, протягом 6-ти років проживав у спільній квартирі, проте не сплачував за комунальні послуги, в зв'язку з чим, виникла заборгованість з оплати за світло, воду та газопостачання приблизно в розмірі 6000 грн., після чого, останній забрав свої особисті речі та виїхав з квартири. Також їй (позивачу) відомо, що відповідач одружився, за ним зареєстровано право спільної власності за адресою: АДРЕСА_2 . Також відомо, що на даний час відповідач винаймає квартиру.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, заперечував щодо їх задоволення, зазначивши на обґрунтування заперечень, що він не претендує на користування зазначеною квартирою, однак, в разі задоволення зазначеного позову, він залишиться без зареєстрованого місця проживання. Також вказав, що більше 4-ох років він у спірній квартирі не проживає, на даний час винаймає житло по АДРЕСА_3 , а за адресою: АДРЕСА_2 є лише земельна ділянка, житла не має, у зв'язку з чим зареєструватися за зазначеною адресою він не має можливості.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та заперечення проти позову відповідача,дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, та є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.05.1979 року, який було розірвано 26 грудня 2007 року.
Судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_4 належала на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Кіровоградською міською радою народних депутатів від 21.01.1997 року за № 20484, зареєстровано в ОКП «Кіровоградське ООБТІ» за № 24138/93 від 22.01.1997 року.
В подальшому, на підставі договору дарування частки квартири від 21 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко О.П., зареєстровано в реєстрі за № 166, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як Дарувальниками та ОСОБА_1 , як Обдаровуваною, Дарувальники, згідно з цим договором передали Обдарованій 1/2 (1/4 + 1/4) частку у праві спільної часткової власності квартири. Квартира, частка якої відчужується за цим Договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів № 11030752 від 21.02.2012 року, в Державному реєстрі правочинів є наявною інформація про реєстрацію договору дарування, відомості про документ: дата нотаріального посвідчення: 21.02.2012 року, Номер у реєстрі нотаріальних дій: 166, Документ посвідчено: Кіровоградська обл., Приватний нотаріус Яценко О.П., Бланки: ВРО 021886, ВРО 021887; Предмет правочину: Реєстраційний № об'єкту у РПВН: 4118169, квартира, Адреса: АДРЕСА_1 ; Дарувальник: ОСОБА_3 ; ОСОБА_5 ОСОБА_2 ; Обдаровуваний: ОСОБА_1 ; Умови правочину: 1/2 частка у праві спільної часткової власності квартири.
Крім того, відповідно до витягу про державну реєстрацію прав ОКП «Кіровоградське ООБТІ» № 33440970 від 12.03.2012 року, право приватної спільної часткової власності (1/2 частки) на квартиру АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування / 166 / 21.02.2012 / Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко О.П., зареєстровано за ОСОБА_1 , номер запису: 24138, в книзі: 93.
Судом також встановлено, що на підставі договору дарування від 04 серпня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори Биковим С.Є., зареєстровано в реєстрі за № 1-696, Дарувальник ОСОБА_4 передав у власність, а Обдаровувана ОСОБА_1 прийняла у власність безоплатно право власності на 1/4 частку квартири під номером АДРЕСА_4 .
Тим самим, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_4 .
Відповідно до довідки КП «ЖЕО № 2» міської ради міста Кропивницького від 11 вересня 2019 року № 9881, виданої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований, в тому числі колишній чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, згідно з інформацією УДМС України в Кіровоградській області від 23.09.2019 року місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 06.01.1993 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта про не проживання за місцем реєстрації, складеного за участю сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , проживають в квартирі АДРЕСА_5 та ОСОБА_8 , проживає в квартирі АДРЕСА_6 останні підтвердили факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоч і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але з 2007 році в даній квартирі не проживає. Особисті речі та речі повсякденного використання, які б належали йому - за вказаною адресою відсутні.
Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності на підставі договору дарування частки земельної ділянки, серія та номер 161, від 21.02.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко О.П. належить 3/25 частки об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_7 .
Окрім того, встановлено, що відповідачем у 2014 році було зареєстровано шлюб з ОСОБА_9 який було розірвано 01 червня 2018 року, про що Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 01 червня 2018 року складено відповідний актовий запис за № 44, та видано ОСОБА_2 свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
Відповідно до договору оренди об'єктів нерухомого майна від 01.09.2019 року відповідач винаймає житло - флігель за адресою: АДРЕСА_3 .
Конституція України встановила основні засади права власності. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, та складається з правомочностей власника щодо права володіння, права користування і права розпорядження.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В свою чергу, ст. 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, а члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Тобто, за своєю природою це право проживання є правом сервітутного типу і відноситься до особистих сервітутів. Особистий характер даного сервітуту полягає в тому, що він встановлюється в інтересах певної особи, яка має статус члена сім'ї власника житлового приміщення. Отже, особа матиме право на користування житлом поряд з власником за умови, що вона є членом сім'ї власника житла та проживає разом з ним.
Відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх (членів сім'ї власника) права користування займаним приміщенням за умови збереження права власності на нерухоме майно цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Більш того, у разі втрати особою статусу члена сім'ї, сервітут не припиняється, однак за відсутності згоди про безоплатне користування житлом колишній член сім'ї повинен вносити плату за користування житлом і за комунальні послуги, що відповідає положенням ч. 4 ст. 156 та ст. 162 ЖК України.
При цьому, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.2 ст. 405 ЦК України).
Більш того, на підставі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, якою, зокрема, передбачено, що до членів сім'ї наймача належать чоловік (дружина) наймача, їх діти і батьки.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд відзначає, що правовідносини між сторонами мають бути врегульовані відповідно до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України, згідно з якими член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю сторін між ним і власником житла або законом.
Оскільки під час судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , який набув права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_4 , не проживає в зазначеній вище квартирі понад один рік, чого не заперечував відповідач та не використовує житло за цільовим призначенням для проживання, а так само не встановлено, що відповідач претендував на користування зазначеною квартирою, або ж намагався вселитися в квартиру, або ж був відсутній в квартирі за вказаною вище адресою з поважних причин, приймаючи також до уваги, що між сторонами не було встановлено іншого порядку втрати права на користування житлом, ніж той, який встановлений Законом, суд приходить до висновку про те, що існують передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування відповідним житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_4 , при цьому судом при вирішенні справи враховується також правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16.01.2012 р. у справі №6-57цс11, відповідно до якого у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
З урахуванням викладеного вище, необхідним є визнання відповідача таким, що втратив право на користування вищевказаним житловим приміщенням.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, тобто, виходячи зі змісту зазначених норм закону, прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відповідно є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого та враховуючи задоволення позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова