пр. № 1-кс/759/2245/20
ун. № 759/6669/20
23 квітня 2020 року м. Київ
слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Святошинського УП ГУНП ум. Києві ОСОБА_3 погоджено прокурором Київської місцевової прокуратури №8 ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12020100080001732 від 01.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,
23.04.2020 до Святошинського районного суду м. Києва надійшло слідчого СВ Святошинського УП ГУНП ум. Києві ОСОБА_3 . погоджено прокурором Київської місцевової прокуратури №8 ОСОБА_4 про накладення арешту вилучене 8 системних блоків марки «НР», з системних блоків марки «Dell», 11 моніторів марки «Самсунг», які були вилучені 22.04.2020 за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення досудового розслідування.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ході проведення оперативно- розшукових заходів направлених на встановлення на території обслуговування протиправної діяльності встановлено, що невстановлені особи у супереч Закону України «Про заборону грального бізнесу», на території Святошинського району міста Києва незаконно організували гральні заклади, з метою отримання незаконного прибутку.
Згідно рапорту старшого о/у ВКП Святошинського УП ГУ НП у м. Києві встановлено, 22.04.2020 за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 15, було виявлено гральний заклад.
22.04.2020 в ході проведення огляду місця події, який проводився за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та в подальшому вилучено 8 системних блоків марки «HP», 3 системних блоків марки «DELL», 11 моніторів марки «Самсунг».
Вказані вище речові докази свідчать що в приміщенні що перебуває в оренді ТОВ «Лото-плюс» надаються послуги з грального бізнесу.
Слідчий СВ Святошинського УП ГУНП ум. Києві ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, просив клопотанян задвольнити та слухати справу без його участі.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Зазначена норма встановлює вичерпний перелік осіб, на майно яких може бути накладено арешт - це 1) підозрюваний; 2) обвинувачений; 3) особи, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За таких обставин, відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, оскільки не надано доказів того, що вказане житлове приміщення здобуде злочинним шляхом, в силу ст. 170 КПК України.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Згідно наведеної норми, другою умовою для накладення арешту є те, що майно особи, яка відповідає вимогам ч. 1 ст. 170 КПК України, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, яке їх було повністю або частково перетворено.
Слідчим не надано жодних доказів того, що майно, на яке він просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
У силу наведеної норми, арешт може бути накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову на майно, що перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У даному випадку клопотання про арешт майна подане виключно з метою виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Проте, на даний час цивільного позову в кримінальному провадженні не подано, санкція ч. 1 ст. 203-2 КК України не передбачає конфіскації майна, власник майна не має процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого або особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а тому відсутні правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, крім цього у клопотанні майно на яке просить слідчий накладести арешт зазначено формально без ідентфікації кожного.
У силу ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки слідчим не доведено необхідності та обґрунтованості арешту майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогми ч. ч. 1, 2 ст. 170, ч. ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, -
у задоволенні клопотання слідчого СВ Святошинського УП ГУНП ум. Києві ОСОБА_3 погоджено прокурором Київської місцевової прокуратури №8 ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12020100080001732 від 01.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Святошинського
районного суду м. Києва ОСОБА_1