Справа № 758/7746/18
Категорія 43
(ЗАОЧНЕ)
02 березня 2020 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація про виселення та вселення, -
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представлені адвокатом Ткачуком В.П., звернулась до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить виселити відповідачку ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення та вселити позивачку в дану квартиру.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що позивачка разом зі своїм сином ОСОБА_3 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . Зазначає, що в 2000 році позивачка була засуджена до позбавлення волі, а неповнолітнього сина забрала на виховання її мати, яка проживала за іншою адресою. Вказує, що після звільнення позивачки з місць позбавлення волі вона не змогла вселитися в вищевказану квартиру, оскільки всі її документи на квартиру залишилися в квартирі і зникли. Звільнившись з місць позбавлення волі, позивач з'ясувала, що за місцем її реєстрації проживає відповідачка та не дає змоги позивачу користуватися квартирою. Крім того, відповідачка проживає у зазначеній квартирі без достатньої правової підстави, фактичне вселення відповідачки відбулось на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва, яким визнано за відповідачем право користування вищевказаною квартирою. Проте, зазначене рішення було скасовано постановою Апеляційного суду м. Києва. Таким чином, позивач позбавлені можливості користуватися вищевказаною квартирою, а відповідачка відмовляється добровільно її звільнити, чим перешкоджає їм в праві користування квартирою.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 27.02.2019 р. з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.
Позивач в судовому засіданні підтримала позов, просила його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам.
Відповідач, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи відповідно до вимог закону, в судове засідання повторно не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст.223 ч.4, 280-281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.
Представник третьої особи, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та вирішення справи відповідно до чинного законодавства.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.07.1998 р. постійно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 21.03.2018 року та паспортом позивача.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22.10.2015 року у цивільній справі № 758/10861/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Подільської РДА у м.Києві визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право користування вищевказаною квартирою АДРЕСА_1 .
Постановою Апеляційного суду м.Києва від 03.07.2018 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вищевказане рішення районного суду скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як вбачається з даних судових рішень, зазначена спірна квартира належить до державного житлового фонду; 20.12.2007 р. наказом генерального директора «КП «Поділ-Житло» № 61 у зв'язку з виробничою необхідністю надано дозвіл на тимчасове заселення ОСОБА_2 , як працівнику ЖЕК-707, та дозволено користуватися даною квартирою АДРЕСА_1 житловою площею 10,1 кв.м.
Постановляючи рішення, апеляційний суд зазначив про те, що ОСОБА_2 не надала суду доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 , будучи зареєстрованими в квартирі, втратили право користування цим жилим приміщенням.
Відповідно до ст.82 ч.4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно листа відповіді Подільського управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.07.2018 року на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що під час вивчення матеріалів слідчим відділом підстав для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань не встановлено та рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного позову.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 підтвердила факт проживання у даній квартирі на теперішній час відповідачки та перешкоджання останньої у вселенні до квартири позивачки.
Позивач просила виселити ОСОБА_2 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вселити її у зазначену квартиру.
За положеннями ч.ч. 1-2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно із ст. 99 ЖК України, піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Під час судового розгляду було встановлено, що у вказаній квартирі проживає відповідач ОСОБА_2 , яка була зареєстрована у вказаній квартирі з 11.12.2015 р.
Згідно із ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Частиною 1 ст. 109 ЖК України визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Судом установлено, що відповідач проживає в вищевказаній квартирі, без достатньої правової підстави, оскільки Постановою Апеляційного суду м. Києва від 03.07.2018 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні її позову про визнання права користування даною квартирою.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на даний час у спірній квартирі не проживає, оскільки їй перешкоджає відповідача.
Відповідно до ч. 2,3, ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Постановляючи рішення, суд виходить з того, що відповідач проживає в спірній квартирі без визначених законом підстав, а тому підлягає виселенню з неї без надання іншого житлового приміщення, а позивач не позбавлена правом користування даної квартири, а тому підлягає вселенню до неї.
Оцінюючи належність, достовірність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що посилання позивача як на підставу своїх вимог є обґрунтованими, заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про виселення та вселення підлягають повному задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягаю стягненню сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 1 409,6 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 9, 61, 98, 99, 109, 116 ЖК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-281, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення та вселення - задовольнити в повному обсязі.
Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.
Вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) у квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 60 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія повного заочного рішення не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому копії повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Ларіонова