Справа № 569/6785/20
06 травня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні № 12020180010001812 від 03.04.2020 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , неодруженого, несудимого, із середньою освітою,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
11.03.2020, біля 07 год 00 хв, ОСОБА_3 , перебуваючи на законних підставах в приміщенні складу, що по АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного матеріального збагачення, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку працівників, шляхом вільного доступу, таємно викрав одну кегу типу "M Pilsena", ємністю 50 л, вартістю 1536 грн 67 коп, в якій знаходилось пиво марки " WHY NOT" ТМ " Біртель", об"ємом 50 л, вартістю 691 грн; дві кеги типу "M Pilsena", ємністю по 50 л кожна, вартістю 1536 грн 67 коп за одиницю товару, загальною вартістю 3073 грн 34 коп, в яких знаходилось пиво марки " Хеппі морнінг" ТМ "APPS", об"ємом по 50 л, вартістю по 600 грн у кожній кезі, загальною вартістю 1200 грн, що належать ФОП ОСОБА_5 , чим завдав останній майнової шкоди на суму 6501 грн 01 коп.
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, як своїми діями, які виразилися у таємному викрадення чужого майна ( крадіжка).
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд за клопотанням учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого.
Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Крім того суд роз'яснив, що учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які в судовому засіданні не досліджувались, і які ніким не оспорюються.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся, кваліфікацію злочину не оспорював та підтвердив факт, що дійсно 11.03.2020, біля 07 год 00 хв, він, перебуваючи на законних підставах в приміщенні складу, що по АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного матеріального збагачення, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку працівників, шляхом вільного доступу, таємно викрав три кеги пива, що належать ФОП ОСОБА_5 . В подальшому вказані кеги були повернті останній. Просить суд призначити йому міру покарання у виді штрафу.
Представник потерпілого у судове засідання не з"явився, однак подав заяву в якій просить провести розгляд справи без його участі, претензій до обвинуваченого немає, міру покарання просить призначити судом на власний розсуд.
Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого не обиралась.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Постановою слідчого Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 визнано три кеги пива речовим доказом та передано на зберігання ОСОБА_5 .
Витрати на залучення експерта становлять 817 грн 25 коп.
Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 мало місце, воно містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і останній у його вчиненні винен.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданої шкоди.
Обтяжуючих обставин суд не встановив.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Що стосується особи обвинуваченого то суд враховує, що він має постійне місце проживання, де характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, займається суспільно-корисливою працею.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а обтяжуючих обставин суд не встановив, то суд прийшов до переконання, що обвинуваченому має бути призначене покарання без ізоляції від суспільства в межах санкції інкримінуємої статті Кримінального Кодексу України у виді штрафу, оскільки саме такий вид покарання є адекватний характеру вчинення обвинуваченим кримінально-караних дій, і буде необхідний й достатній для його виправлення та попередження нових злочинів.
Суд також вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості злочину, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Речові доказі - три кеги пива вважати повернутими потерпілій ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 817 грн 25 коп.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 починається з часу проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, потерпілою, прокурором шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1