Дата документу 04.05.2020 Справа № 554/9711/19
Провадження 1-кс/554/5930/2020
04 травня 2020 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю захисника - ОСОБА_3 ,
слідчої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Октябрського районного суду в м. Полтаві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого,-
29.04.2020 року до суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, в якій просить визнати бездіяльність слідчого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12019170040003102 від 26.10.2019 року ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 125 КК України, зобов'язати слідчого провести слідчу дію - слідчий експеримент у даному кримінальному провадженні за участю підозрюваного та судово-медичного експерта для відображення, при яких обставинах 26.10.2019 року в ОСОБА_5 відбулися статеві відносини з потерпілою та при яких обставинах потерпіла отримала тілесні ушкодження. Просив також встановити строк виконання ухвали суду.
В судовому засіданні скаржник адвокат ОСОБА_3 повідомив, що він перед судовим засіданням отримав постанову слідчого про відмову в задоволенні його клопотання. У зв'язку з цим, останній відмовився від частини скарги щодо визнання бездіяльності слідчого. При цьому просив задовольнити скаргу в частини зобов'язання провести слідчий експеримент у даному кримінальному провадженні за участю підозрюваного та судово-медичного експерта.
Слідча у судовому засіданні просила у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, показання підозрюваного та потерпілої в цілому співпадають, а саме про час та місце вчинення події. Проте вказані показання мають розбіжності стосовно відсутності згоди потерпілої. Слідство вважає, що проведення вказаного слідчого експерименту не є доцільним.
Заслухавши скаржника, слідчу, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження № 12019170040003102 від 26.10.2019 року, приходжу до висновку про відмову у задоволенні скарги.
Встановлено, що СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019170040003102 від 26.10.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 125 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 125 КК України.
22.04.2020 року від захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_3 надійшло клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12019170040003102 від 26.10.2019 року, у якому адвокат просив слідчого провести слідчу дію - слідчий експеримент у даному кримінальному провадженні за участю підозрюваного та судово-медичного експерта для відображення, при яких обставинах в ОСОБА_5 26.10.2019 року відбулися статеві відносини з потерпілою та при яких обставинах потерпіла отримала ушкодження статевих органів.
24.04.2020 року ст.слідчий Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 розглянула клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 та винесла постанову про відмову в задоволенні клопотання. У постанові зазначено, що показання потерпілої та підозрюваного в цілому співпадають стосовно часу, місця та обставин події. Слідчий при винесенні постанови керувався принципом достатності, оскільки не вбачає необхідності дублювання на слідчому експерименті обставин стосовно того як підозрюваний та потерпіла розміщувалися в автомобілі, яким чином виконувалися інші дії. Різниця в показаннях потерпілої та підозрюваного розходяться виключно стосовно добровільності статевих зносин та предмету, яким були спричинені тілесні ушкодження, які не можуть бути усунуті шляхом слідчого експерименту.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК предметом оскарження є рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Отже, предметом судового контролю під час розгляду аналізованої категорії скарг є не лише прийняте слідчим, прокурором рішення стосовно задоволеного клопотання, а й дотримання інших процесуальних вимог щодо проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, які ініціюються перед органами досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Розглядаючи вказану скаргу слідчий суддя зважує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 40 КПК слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється. У зв'язку з цим, процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження.
Відповідно до п.1.1 Інструкції «Про проведення судово-медичної експертизи», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я № 6 від 17.01.1995 року, судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду. Отже, дослідженню експертів підлягають об'єкти, в яких містяться судово-медичні дані, які можуть бути використані для відповіді на питання, які входять до компетенції експерта, зокрема це медична документація, зафіксовані відомості про наявні тілесні ушкодження та процесу лікування; потерпілі, які мають на собі тілесні ушкодження.
З огляду на вказане, слідчий суддя погоджується з висновком слідчого, що до компетенції судово-медичної експертизи не відноситься вирішення питань, пов'язаних з тим, чи були тілесні ушкодження спричинені під час добровільних статевих відносин, чи утворені ці тілесні ушкодження умисно чи внаслідок необережності. В ході досудового розслідування під час проведення судово-медичної експертизи потерпілої експертами досліджено характер, ступінь тяжкості, механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої.
Оскільки відтворити показання підозрюваного стосовно спричинення ним внутрішніх тілесних ушкоджень потерпілій на слідчому експерименті неможливо, а порушені питання про механізм утворення тілесних ушкоджень вже досліджений при проведенні судово-медичних експертиз, то слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання захисника.
Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України , -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12019170040003102 від 26.10.2019 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 06.05.2020 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1