Справа № 560/1945/20
іменем України
12 травня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якому просить суд:
визнати неправомірним дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства за межами населених пунктів Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області з підстав, викладених в наказі № 22-7672-СГ від 10 жовтня 2019 року;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вчинити дії щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства за межами населених пунктів Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 лютого 2018 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом поділу земельної ділянки, кадастровий номер 6824284200:02:011:0043, яка розташована за межами населених пунктів Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, орієнтовною площею 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Позивач вказує, що після отримання наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовив виготовлення проекту землеустрою у сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , подавши відповідне клопотання від 03 грудня 2018 року.
Позивач зазначає, що 24 вересня 2019 року оригінал проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області був поданий на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
10 жовтня 2019 року відповідачем видано наказ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Вважаючи зазначену відмову відповідача протиправною, позивач, з метою захисту своїх прав, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29 квітня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що заява позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була належним чином розглянута та прийнято наказ від 10 жовтня 2019 №22-7672-СГ про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою у зв'язку із тим, що запитувана земельна ділянка відповідно до державного акта на право колективної власності на землю не відноситься до земель державної власності.
У поданому відзиві представник відповідача також вказує, що відповідач не наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які перебувають у колективній власності, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 лютого 2018 року №22-559-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом поділу земельної ділянки, кадастровий номер 6824284200:02:011:0043, яка розташована за межами населених пунктів Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, орієнтовною площею 2,0 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_1 замовив виготовлення проекту землеустрою у сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , подавши відповідне клопотання від 03 грудня 2018 року.
24 вересня 2019 оригінал проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області був поданий на погодження до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
10 жовтня 2019 року відповідачем прийнято наказ №22-7672-СГ, відповідно до якого позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Вищевказаним наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з підстав того, що зазначена земельна ділянка згідно державного акта на право колективної власності на землю відноситься до земель колективної власності.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Статтею 122 ЗК України, визначено розподіл повноважень щодо надання у власність або у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, ст. 122 ЗК України, врегульовано відносини щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
Суд встановив, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. 1 Травня, с. Капустин, Старокостянтинівського району, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю Серії ХМ 031 від 28 грудня 1995 року (копія якого міститься в матеріалах справи).
Вказаний державний акт не скасований та є чинним.
Відповідно до ч. 2 ст. 92 ЗК України, визначено перелік осіб, які набувають право постійного користування землею, але не вирішує питання щодо осіб, які набули це право раніше.
У рішенні Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що використання терміну "набувають", що означає "ставати власником чого- небудь", після набрання чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. Так, поняття "набувають права" за змістом частини другої статті 92 та частини першої статті 116 Кодексу в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками. Натомість у пункті 6 "Перехідних положень" Кодексу йдеться про переоформлення права власності або оренди громадянами та юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві. Переоформлення також має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами.
Земельний кодекс України передбачає певний порядок, згідно якого земельна ділянка, що знаходиться у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, для суспільних потреб може бути тільки вилучена або викуплена, в порядку встановленому цим Кодексом.
При цьому, вилучення (викуп) земельної ділянки допускається при дотриманні гарантій прав на землю, передбачених розділом V Земельного кодексу України та статті 350 Цивільного кодексу України, якщо рішення про це прийнято компетентним органом з підстав і в порядку, встановлених законом, а власникові земельної ділянки має бути відшкодована її вартість.
Статтею 140 ЗК України, визначено підстави для припинення права власності на земельну ділянку. До них віднесено, зокрема, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.
Пунктом "г" частини 1 статті 143 ЗК України визначено, що однією з підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку є її викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.
Таким чином, право колективної власності, яке не припинено у встановленому законом порядку, вважається дійсним.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності у відповідача законних підстав для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. А тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39767479)
Головуючий суддя П.І. Салюк