ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2465/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді: Лавриненко Л.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020 р.
у справі № 915/2465/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до Державного підприємства "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв
про стягнення 12 466,99 грн.
суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.
час та місце ухвалення рішення: 24.02.2020 р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області,
повний текст складено та підписано: 26.02.2020 р.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020 р. по справі № 915/2465/19 та призначено її до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
В грудні 2019 р. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв про стягнення 12 466,99 грн., з яких:
- 11 671,22 грн. - пеня;
- 795,77 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Державним підприємством "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв зобов'язань за договором постачання природного газу від 29.02.2016 р. № 3004/16-ТЕ-ПТ-22 в частині прострочення терміну оплати поставленого газу.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020 р. позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв на користь позивача:
- 4 668,49 грн. - пені (що складає 40% від заявленої суми);
- 795,77 грн. - 3 % річних;
- 1921 грн. - судового збору.
Задовольняючи частково позовні вимоги та зменшуючи пеню, місцевий господарський суд зазначив про те, що відповідачем погашено основний борг за договором постачання природного газу від 29.02.2016 р. № 3004/16-ТЕ-ПТ-22 у повному обсязі.
Нарахування та стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020 р. в частині зменшення пені до 4 668,49 грн., Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ оскаржило його в цій частині до Південно - західного апеляційного господарського суду.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку місцевого господарського суду щодо зменшення заявленого до стягнення розміру пені.
Державне підприємство "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2016 р. між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ та Державним підприємством "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв укладено договір постачання природного газу № 3004/16-ТЕ-ПТ-22.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Згідно з п. 5.2 наведеного договору ціна за 1000 куб. м. газу за договором становить 2 458,38 грн., ПДВ (20%), всього до сплати 2 950,06 грн.
За приписами п. 6.1. договору (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2016 р. № 1) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Згідно з розділом 12 договору (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2016 р. № 1), він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 р. по 30.04.2016 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ поставило Державному підприємству "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв протягом лютого, березня, квітня 2016 р. природний газ на суму 578 305,47 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:
- від 29.02.2016 р. на суму 313 172,05 грн.;
- від 31.03.2016 р. на суму 233 122,28 грн.;
- від 30.04.2016 р. на суму 32 011,14 грн.
Проте, оплату за поставлений природний газ в лютому відповідачем здійснено несвоєчасно та з порушенням вимог п. 6.1 договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано Державному підприємству "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв пеню в сумі 11 671,22 грн. та 3 % річних в сумі 795,77 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами ч. 5 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.1. договору від 29.02.2016 р. № 3004/16-ТЕ-ПТ-22 (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2016 р. № 1) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем порушувались строки оплати вартості поставленого газу в лютому 2016 р., що не заперечується останнім, у зв'язку з чим позивачем нараховано Державному підприємству "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв пеню та 3 % за період з 15.03.2016 р. по 14.04.2016 р.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування Державному підприємству "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв пені та 3% річних.
Поряд з цим, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням зменшив заявлену до стягнення суму пені до 4 668,49 грн., посилаючись на наступні обставини:
- основний борг за договором постачання природного газу від 29.02.2016 р. № 3004/16-ТЕ-ПТ-22 погашено Державним підприємством "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря - Машпроект" м. Миколаїв у повному обсязі;
- Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ не доведено понесення збитків в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
При цьому повинно бути взято до уваги:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У зазначеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом в постанові від 20.06.2019 р. у справі № 916/2283/18.
З огляду на викладене, Південно - західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першу інстанції щодо зменшення нарахованої суми пені до 4 668,49 грн.
Доводи, викладені Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, всебічно, повно та об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 267-282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020 р. по справі № 915/2465/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.
Головуючий суддя Л.В. Лавриненко
Судді О.Ю. Аленін
К.В. Богатир