ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3752/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду Одеської області від від „17" лютого 2020р., повний текст якого складено та підписано „21" лютого 2020р.
у справі № 916/3752/19
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича
про стягнення заборгованості в сумі 112777,85 грн.,
головуючий суддя - Петров В.С.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області
В грудні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича про стягнення заборгованості за Договором №б/н від 28.03.2013 року в розмірі 112 777,85 грн, а саме: 26 000 грн. - заборгованість за кредитом, 77 451,85грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 9 326,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору банківського обслуговування № б/н від 28.03.2013р., а саме несплата необхідних коштів для погашення заборгованості, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, на яку нараховано проценти та комісію.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17 лютого 2020 (суддя Петров В.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Линьова А.С. на користь АТ КБ «Приватбанк» основний борг в сумі 26 000 грн. та судовий збір в сумі 442,87 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення основної заборгованості, при цьому, розмір вказаної суми заборгованості ФОП Линьов А.О. не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.
Водночас суд дійшов висновку про відсутність підтверджень щодо конкретних запропонованих відповідачу Умов та правил банківських послуг, відсутністю у заяві домовленості сторін про сплату комісії та відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом не підлягають задоволенню.
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 року у справі №916/3752/19 в частині незадоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. Крім того, скаржник просив провести розгляд справи за участі представника АТ КБ «Приватбанк», викликати його у судове засідання з метою детального пояснення конкретних обставин справи.
Апеляційну скаргу мотивовано порушенням норм процесуального та матеріального права, а також неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт переконаний, що господарським судом було зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідачів відсотків по кредиту, оскільки банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув.
Так, посилаючись на положення чинного національного законодавства, скаржник зазначає, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.
Скаржник зауважує, що Господарський суд оскарженим рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому - порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі №916/3752/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від „17" лютого 2020р.по справі №916/3752/19; відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про розгляд справи в судовому засіданні з викликом представника позивача; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 20.03.2020 року від відповідача до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив у задоволенні апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 по справі №916/3752/19 відмовити; рішення від 17.02.2020 у справі №916/3752/19 залишити без змін; вирішити питання стосовно розподілу судових витрат за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Також, разом з відзивом на апеляційну скаргу, відповідачем подано клопотання щодо стягнення з позивача витрат на послуги надання правової (правничої) допомоги.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2013 року ФОП Линьов Андрій Олександрович ( НОМЕР_1 ) шляхом накладення електронно-цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват підписав заяву, відповідно до якої Банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на рахунку Клієнта № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ КБ "Приватбанк" (банк).
Згідно вказаної заяви, про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua і разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.
Підписавши цю заяву Клієнт приєднується і погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку, що розміщені на офіційному сайті Приватбанку http://privatbank.ua.
Згідно витягу зі статуту Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", банк був створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю під назвою Комерційний банк "Приватбанк", в подальшому банк було реорганізовано шляхом зміни організаційно-правової форми у закрите акціонерне товариство, в подальшому змінено тип банку з закритого на публічне акціонерне товариство, в подальшому тип банку змінено з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до довідки банку №08.7.0.0.0/191107081716 від 07.11.2019 року про розмір встановлених кредитних лімітів, ФОП Линьову Андрію Олександровичу (ЕДРПОУ/ДРФОУ НОМЕР_2 ) встановлено кредитний ліміт у сумі 26 000 грн., в подальшому зменшено: з 01.03.2014р. - до 7000,00 грн., з 02.03.2014р. -0,00 грн.
Зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в межах встановленого кредитного ліміту, в підтвердження чого надано банківськими виписками по рахунку відповідача (а.с.34-37).
Згідно виписки з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ КБ "Приватбанк", заборгованість Клієнта становить 26 000,00 грн.
02.12.2013 року кредит в сумі 26 000,00 грн. винесено банком на прострочку, що підтверджується випискою по рахунку.
До матеріалів позовної заяви також долучено розрахунок заборгованості за договором б/н від 28.03.2013 року, відповідно до якого станом на 30.10.2019 року заборгованість відповідача за договором б/н від 28.03.2013 року становить: - 26000,00 грн. - заборгованість за кредитом, - 77451,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, - 9326,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ч.2 ст. 639 Цивільного кодексу України,
До позовної заяви позивачем долучено копію витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", якими передбачено наступне.
При укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк i клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій ocoбi клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів i угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (п. 3.18.1.16 Умов).
Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Техніко-економічне обгрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому, утворюється дебетове сальдо (п. 3.18.1.1 Умов).
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому "Умовами та Правилами надання банківських послуг". Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими "Умовами та Правилами надання банківських послуг", клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умовами та Правилами надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні (п. 3.18.1.3 Умов).
Проведення платежів клієнту у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет-клієнт- банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умовами та Правилами надання банківських послуг", банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених "Умовами та Правилами надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, повернення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно з пунктом 3.18.2.3.4 цього розділу "Умовам та Правил надання банківських послуг". Згідно статей 212, 651 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у термін, зазначений в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою (п. 3.18.1.8 Умов).
Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших) (п. 3.18.1.6 Умов).
Пунктом п. 3.18.4 Умов передбачений порядок розрахунків.
За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.18.4.1 Умов).
Порядок розрахунків відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "Період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 Умов).
При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2 Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановленні іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і Правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.18.4.1.3 Умов).
Під "непогашення кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).
Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до пунктів 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, першого числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
При зміні ліміту протягом одного місяця більше одного разу:
У випадку, якщо знову встановлений ліміт за величиною перевищує ліміт, встановлений раніше на поточний місяць згідно п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, то банк може зажадати сплати винагороди від різниці між знову встановленим лімітом і раніше діючим лімітом. Термін сплати винагороди: не пізніше трьох днів з дати встановлення нового ліміту.
У випадку, якщо знову встановлений ліміт за величиною менше ліміту, встановленого раніше на поточний місяць згідно п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, то винагорода за знову встановлений на поточний місяць ліміт не сплачується (п. 3.18.4.4 Умов).
При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим розділом "Умов та Правил надання банківських послуг", банк має право зокрема змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному об'ємі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання (п. 3.18.2.3.4 Умов).
При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п. 3.18.5.1 Умов).
Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3 здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом (п. 3.18.5.4 Умов).
Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет-клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та /або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 3.18.6.1 Умов).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 26000 грн., оскільки отримані кредитні кошти ФОП Линьов А.О. не повернув, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Виникнення дебетового сальдо документально підтверджується випискою з поточного рахунку клієнта. Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.10.2019 року ФОП Линьов А.О. має непогашену заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" за договором б/н від 28.03.2013 року по кредиту в розмірі 26000,00 грн. При цьому, розмір вказаної суми заборгованості ФОП Линьов А.О. не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, стосовно процентів та комісії за користування кредитом, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підтверджень щодо конкретних запропонованих відповідачу Умов та правил банківських послуг, з огляду на відсутність у заяві домовленості сторін про сплату комісії та відсотків за користування кредитними коштами.
Наданий банком Витяг з умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України врегульовано, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судова колегія звертає увагу на те, що у заяві позичальника від 28.03.2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідної комісії за користування кредитом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, проценти за користування кредитними коштами та заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.03.2013 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємна частина спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
Однак, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії, та, зокрема саме у зазначеному розмірі і порядку нарахування в цих документах, що додані банком до позовної заяви.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.03.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16.12.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, суд звертає увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів та комісії за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує обставин.
Колегія суддів зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме: встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 175/4576/14-ц, від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Одеської області, зазначеними в оскаржуваному рішенні, щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами користування кредитом та комісії за користування кредитом. Інші заперечення АТ КБ «Приватбанк», викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Щодо клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на послуги надання правової (правничої) допомоги в розмірі 10000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається зі змісту клопотання представника відповідача, останній вказує про укладення між адвокатом Канікаєвим Ю.О. і відповідачем - ФОП Линьовим А.О. договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2019 р. № 540/19, за яким за правову допомогу при розгляді справи вказаний адвокат отримує плату за ведення даної справи, та просить суд стягнути з позивача суму витрат ФОП Линьова А.О., що пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем надано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2019р. №540/19, укладеного між адвокатом Канікаєвим Ю.О. і відповідачем - ФОП Линьовим А.О., копію додатку № 3 до договору про надання правової допомоги від 20.12.2019 р. №540/19 (щодо гонорарних правовідносин); ордер ОД №471469 від 16.03.2020, акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 18.03.2020 на суму 10 000грн та копію квитанції №061030 від 18.03.2020 про сплату ФОП Линьовим А.О. на користь адвоката Канікаєва Ю.О. 10 000 грн, в якій в графі "найменування послуги" зазначено "юридичні послуги за Договором №540/19 від 20.12.19".
Так, колегією суддів встановлено, що для надання правничої допомоги та представництва інтересів ФОП Линьова А.О. у цій справі, останнім був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 540/19 від 20.12.2019 з адвокатом Канікаєвим Ю.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер про надання правової допомоги в матеріалах справи).
Відповідно до п.1 сторони дійшли згоди, що відносини між ними регулюються Договором та додатками до нього, що є невід'ємними частинами після їх підписання сторонами.
Пункт 2 договору про надання правової (правничої) допомоги передбачає, що договір, разом з додатками, визначає предмет договірних відносин, основні права та обов'язки сторін, принципи оплати послуг адвоката, строк його дії, умови дострокового розірвання, відповідальність сторін за неналежне виконання зобов'язань та інші загальні умови. Додатки до Договору визначають конкретні права та обов'язки сторін, їх реквізити та особисті дані, умови розголошення відомостей про клієнта та інші умови. Додатки до цього Договору укладаються сторонами в залежності від предмета звернення, в разі необхідності.
Адвокат бере на себе зобов'язання надавати захист, представництво або іншу правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до нього, а Клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та компенсувати витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі. Строк договору до 31.12.2020 року.
Додатком №3 до Договору про надання правової допомоги (щодо гонорарних відносин) від 16.03.2020, сторони дійшли висновку про необхідність доповнення (уточнення) умов Договору про надання правової (правничої) допомоги №540/19 від 20.12.2019р. щодо гонорарних відносин, зокрема:
На підставі укладеного договору між сторонами Договору, 1-й розділ якого передбачає уточнення типу, розміру, порядки оплату гонорару, сторони уклали цей Додаток №3.
З аналізу предмета звернення, розміру та типу необхідних від адвоката правових послуг для досягнення бажаного клієнтом результату, сторони дійшли згоди встановити гонорар у такій формі, зокрема, - оплата фіксованої суми.
Погодинна оплата послуг сторонами не узгоджувалась.
Комбінована оплата послуг не узгоджувалась.
Сторони прийшли згоди, що вартість надання правової допомоги за супроводження справи про стягнення заборгованості 10 000 грн. в суді апеляційної інстанції.
Суму у розмірі 10 000 грн. клієнт сплачує протягом 3 днів з моменту підписання цього Додатку №3.
Факт здійснення оплати клієнтом суми гонорару підтверджується відповідною квитанцією, що надається адвокатом.
За фактом повного або часткового виконання доручення, адвокат складає Акт виконаних робіт та узгоджує і підписує його з клієнтом.
18.03.2020 між ФОП Линьовим А.О. та адвокатом Канікаєвим Ю.О. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №2 до договору від 20.12.2020 р. №540/19.
Факт здійснення оплати ФОП Линьовим А.О. суми гонорару 10 000грн. підтверджується копією квитанції №061030 від 18.03.2020 року.
Отже, договір про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2019 був укладений між ФОП Линьовим А.О. та адвокатом Канікаєвим Ю.О. з метою надання професійної правничої допомоги саме у зв'язку з виникненням господарського спору у цій справі № 916/3752/19, у зв'язку з чим відповідач поніс витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у тому числі за розгляд апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк".
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Відповідно до положень статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. покладаються на АТ КБ «ПриватБанк».
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України також покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, колегія суддів,
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. у справі №916/3752/19 без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, покласти на Акціонерне товариство Комерційного банку "ПриватБанк".
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на користь Фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в апеляційній інстанції.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено 12.05.2020р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький