Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 367/2125/17
провадження № 61-40278св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області
від 08 лютого 2018 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів:
Савченка С. І., Приходька К. П., Іванової І. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 30 квітня 1997 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2015 року. Дітей від шлюбу не мають.
За час шлюбу за спільні кошти подружжя набуло у власність:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу
від 21 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О. В., зареєстрованого у реєстрі за
№ 760;
- автомобіль «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, дата реєстрації: 10 серпня 2013 року.
Підтвердженням придбання спірного нерухомого майна в інтересах сім'ї є переїзд сторін разом на постійне місце проживанння з міста Мурманськ, Російська Федерація до міста Ірпеня Київської області, Україна; надання нею, як дружиною ОСОБА_2 , згоди на укладення ним договору купівлі-продажу квартири від 21 травня 2012 року, її особиста присутність при укладенні зазначеного правочину та реєстрація місця її проживання у спірній квартирі одразу після придбання цього нерухомого майна.
Спірний транспортний засіб було придбано більше ніж через рік після набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 , що свідчить про відсутність у сторін грошових кошти на його придбання на момент переїзду на постійне проживання до міста Ірпінь Київської області.
10 квітня 2012 року ОСОБА_2 відкрив банківський рахунок у Публічному акціонерному товаристві «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк»), на який було внесено 60 000,00 дол. США, які він в подальшому використав не в інтересах сім'ї. Про наявність зазначеного рахунку їй стало відомо лише після звернення з позовом до суду.
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати спільною сумісною вланістю подружжя: грошові кошти у розмірі 60 000,00 дол. США; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, дата реєстрації: 10 серпня 2013 року;
- визнати за нею у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля «Chevrolet Epica», реєстраційний номер
НОМЕР_1 , 2007 року випуску, дата реєстрації: 10 серпня 2013 року;
- визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля «ChevroletEpica», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, дата реєстрації: 10 серпня 2013 року.
- визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на грошові кошти у сумі 60 000,00 дол. США, що в еквіваленті на на день розгляду справи становить 1 598 853,72 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, дата реєстрації: 10 серпня 2013 року.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля «ChevroletEpica», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, дата реєстрації: 10 серпня 2013 року, за кожним.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з презумпції спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте у шлюбі. Установивши, що квартира АДРЕСА_2 та автомобіль «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, були придбані подружжям у шлюбі, суд дійшов висновку, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю, а тому воно підлягає поділу між сторонами у рівних частках. Оскільки грошові кошти у сумі 60 000,00 дол. США на банківський рахунок ОСОБА_2 у ПАТ «ВТБ Банк», були перераховані ОСОБА_4 , як дарунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а тому не підлягають поділу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 лютого 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , у якій він просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 лютого 2018 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що спірні квартира та автомобіль, придбані за особисті кошти ОСОБА_2 , які він отримав у дар від матері ОСОБА_5 після продажу нею квартири АДРЕСА_3 . 04 квітня 2012 року за банківським переказом від ОСОБА_4 , яка діяла за дорученням його матері, грошові кошти у розмірі 60 000,00 дол. США були перераховані як дарунок з призначенням « ОСОБА_2 дарування ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 . Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене не звернули уваги, не з'ясували джерело походження коштів, за які було придбане спірне майно, оскільки сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу, не є безумовною підставою для віднесення його до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Суди не урахували, відсутність наданих позивачем доказів на підтвердження наявності у подружжя власних грошових коштів на придбання спірного майна. Більш того, не звернули увагу, що позивач у період шлюбу майже не працювала, а знаходилася на утриманні відповідача. ОСОБА_2 у період, що передував набуттю спірного майна у власність, також не мав відповідних доходів, які б надавали можливість придбати спірне нерухоме майно та автомобіль, що підтверджується повідомленням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04 січня 2018 року № 297/10/26-15-08-02-33 та відомостями про суми виплачених доходів і утриманих податків ОСОБА_2 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з І кварталу 2009 року по І квартал 2015 року.
Ураховуючи, що спірне майно придбавалося ОСОБА_2 за рахунок грошових коштів отриманих ним у подарунок від матері, яка надавала їх виключно та в інтересах відповідача для придбання житла, про що позивачу було достеменно відомо, зазначене майно було оформлене виключно на ОСОБА_2. , а не на обох з подружжя, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 57, 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення вимоги про поділ грошових коштів у розмірі 60 000,00 дол. США не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 30 квітня 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2015 року, дітей від шлюбу не мають.
21 травня 2012 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, за згодою дружини ОСОБА_1 , придбав квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору, продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за ціною 103 600,00 грн.
ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі з 13 жовтня 2012 року
09 серпня 2013 року на підставі довідки-рахунку ОСОБА_2 придбав автомобіль «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, вартістю 80 000,00 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що спірні квартира та автомобіль придбані у період шлюбу сторін, відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя, а отже воно є його спільною сумісною власністю,та підлягає поділу у рівних частках.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у справі доказам на підтвердження придбання ним спірного майна за особисті кошти не є переконливими, оскільки не підтверджуються достатніми та допустимими доказами.
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 березня 2012 року ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , продала, а ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_5 на праві власності. Продаж вчинено за 1 800 000,00 руб, які покупець сплатив представнику продавця у повному обсязі у день укладення договору купівлі-продажу.
04 квітня 2012 року на відкритий у ПАТ «ВТБ Банк» банківський рахунок ОСОБА_2 , за переказом від ОСОБА_4 перераховано 60 000,00 дол. США, призначення « ОСОБА_2 дарування ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 . Зазначені грошові кошти у гривневому еквіваленті, що становив 479 100,00 грн, були зняті з рахунку відповідачем 10 квітня 2012 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21 травня 2012 року, ОСОБА_2 придбав спірну квартиру за ціною 103 600,00 грн.
Перевіряючи доводи ОСОБА_2 про те, що спірна квартира та автомобіль були придбані ним за особисті грошові кошти, які 04 квітня 2012 року надійшли на його банківський рахунок у ПАТ «ВТБ Банк» від продажу належної його матері квартири у м. Мурманськ від ОСОБА_4 , як дарунок, суди попередніх інстанцій обгрунтовано вказали, що такі аргументи відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач не надав а ні договору позики, посиланням на який він первинно спростовував придбання спірного майна за спільні кошти подружжя, а ні договору дарування грошових коштів у розмірі 60 000,00 дол. США, які були отримані ним за грошовим переказом від ОСОБА_4 , а не від матері відповідача. Доказів на підтвердження того, що зазначена особа була уповноважена діяти від імені його матері, відповідач не надав. Придбання спірного автомобіля відбулося більш ніж через рік після отримання відповідачем грошових коштів від ОСОБА_4 , що викликає обгрунтований сумнів у доведеності посилань відповідача про придбання зазначеного майна саме за рахунок цих коштів.
Ураховуючи відсутність будь-яких інших доказів, які б переконливо свідчили про доведеність придбання спірного майна за рахунок особистих коштів відповідача, обгрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про не спростування ним презумпції спільності права власності на набуте сторонами у шлюбі майно.
Посилання заявника на те, що за час шлюбу ОСОБА_1 переважно не мала самостійного заробітку (доходу) та перебувала на утриманні відповідача, з огляду на приписи частини першої статті 60 СК України, не спростовують правильність висновків судів попередній інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко