Іменем України
30.04.2020 року м.Мостиська
єдиний унікальний номер 448/519/20
провадження № 2-а/448/65/20
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя Білоус Ю.Б.,
за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,
сторони:
позивач - Військова частина НОМЕР_1 ;
відповідач - особа, яка ідентифікувала себе як громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 );
суть позову - про примусове видворення іноземця за межі території України, а також його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,
учасники справи:
представник позивача Піх М.,
відповідач ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),
перекладач Морошан Д.,
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача, їх заяви (клопотання), інші процесуальні дії у справі:
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 27.04.2020 року о 12:40 год. прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Сянки», на відстані 1000м від лінії державного кордону, на напрямку 230 прикордонного знаку, на території Турківського району Львівської області, було затримано громадянина (зі слів України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який намагався незаконно, в обхід пункту пропуску перетнути державний кордон з України до РП, чим порушив ст.9 Закону України «Про державний кордон України». Стверджує, що за результатом проведення фільтраційних заходів встановлено, що відповідач прибув в Україну незаконно.
Вказує, що відповідач вже затримувався 10.02.2020 року на спробу незаконного перетину державного кордону України з РП, в обхід пункту пропуску. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 13.02.2020 року відповідача затримано з метою ідентифікації, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Зазначає, що відносно відповідача позивачем вживались заходи щодо встановлення особи відповідача, зокрема до посольства Республіки Молдови направлялись матеріали для ідентифікації особи відповідача.
Покликається на те, що в підтвердження громадянства відповідача, 12.03.2020 року посольством Республіки Молдова видано свідоцтво про повернення до країни походження відповідача. Так, 17.03.2020 року відповідач вибув за межі території України через пункт пропуску «Мамалига» Чернівецького прикордонного загону, однак, як було зазначено вище, знову незаконно прибув на територію України та 27.04.2020р., в черговий раз вчинив спробу перетину державного кордону України, в обхід пункту пропуску.
З огляду на вищенаведене, просить суд ухвалити рішення яким примусово видворити відповідача за межі території України, а також затримати такого з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк, визначений ст.289 КАС України.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 30.04.2020р. відкрито провадження по справі, призначено її розгляд на 14.10 год. вищевказаного дня.
В судовому засіданні:
- позивач - представник військової частини НОМЕР_1 , позов підтримала, з підстав вказаних в ньому.
- відповідач - особа, яка ідентифікувала себе як громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) позов не визнав, заперечив щодо його задоволення.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:
- рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 13 лютого 2020 року адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 - задоволено частково. Ухвалено затримати особу, яка ідентифікувала себе як громадянин Республіки Молдова ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення його ідентифікації, з подальшим поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, визначений ч.11 ст.289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців з моменту затримання, починаючи з 10.02.2020 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
- 18.02.2020р. за №21/1289 та 28.02.2020р. за №21/1588 на адресу посольства Республіки Молдова направлялись запити щодо ідентифікації особи відповідача;
- 12.03.2020 року на адресу позивача надійшло з посольства Республіки Молдова свідоцтво на повернення відповідача до країни походження;
- 14.03.2020 року було прийнять рішення про примусове повернення відповідача за межі території України;
- 17.03.2020 року відповідач вибув за межі території України через пункт пропуску «Мамалига» Чернівецького прикордонного загону;
- 27.04.2020 року о 12:40 год. прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Сянки», на відстані 1000м від лінії державного кордону, на напрямку 230 прикордонного знаку, на території Турківського району Львівської області, було затримано громадянина (зі слів України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який намагався незаконно, в обхід пункту пропуску перетнути державний кордон з України до РП, чим порушив ст.9 Закону України «Про державний кордон України». Стверджує, що за результатом проведення фільтраційних заходів встановлено, що відповідач прибув в Україну незаконно.
- 27.04.2020 року постановою про уточнення анкетних даних встановлено, що громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,слід вважати громадянином Республіки Молдова ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- 29.04.2020 року було прийнять рішення про примусове повернення відповідача за межі території України;
ІІІ. Джерела права застосовані судом:
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Згідно із ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Згідно ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У частині 2 ст.77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
IV.Оцінка суду:
Як встановлено судом, рішення про примусове повернення за межі України відповідачем не може бути виконано самостійно, оскільки у нього відсутні документи, що посвідчують особу та надають право для перетину державного кордону України.
Також у відповідача відсутні документи, які дають право законно перебувати на території України.
Із заявою про набуття статусу біженця до відповідних державних органів відповідач не звертався.
Суд зазначає, що представлені позивачем докази та пояснення відповідача свідчать про те, що реалізуючи свої права та свободи, останній міг у встановленому порядку іммігрувати в Європейську країну, не завдавши шкоди національним інтересам України.
Відповідач вибрав незаконний, в обхід пункту пропуску, шлях перетнути державного кордону, і як наслідок порушив чинне законодавство України та завдав шкоди національним інтересам держави.
В ході розгляду справи щодо відповідача обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі території України, не встановлено.
Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Разом із тим, судом встановлено, що позивачем на даний час особа відповідача, який вчинив порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, не ідентифікована, у зв'язку із відсутністю в останнього документа, що посвідчує його особу та дає право на виїзд з України.
При цьому, неможливість ідентифікації відповідача є перешкодою для початку процедури його примусового видворення, оскільки питання визначення країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства залишається не з'ясованим, а тому позовні вимоги в частині забезпечення примусового видворення відповідача є передчасними і в задоволенні таких необхідно відмовити.
В той же час, враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема про те, що відповідач здійснив в черговий раз спробу незаконного перетину державного кордону в Республіку Польща, поза пунктом пропуску, порушивши законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, враховуючи відсутність у відповідача належних документів, необхідних для ідентифікації його особи, також беручи до уваги відсутність у відповідача законних підстав для перебування на території України, постійного місця проживання та законного джерела існування на території України, власного житла чи дозволу на працевлаштування, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для затримання відповідача з поміщенням такого до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації, а тому позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом не приймаються до уваги твердження відповідача, що не визнання позову. Оскільки, як убачається з доказів долучених до справи, які не спростованні поясненнями відповідача, жодних правових та законних підстав для находження такого в Україні немає. Пояснення відповідача, на переконання суду, надані з метою вести суд в оману, а небажання відповідача покинути Україну ґрунтується на особистих спонуканнях уникнути відповідальності за вчинені ним неправомірні дії.
Таким чином, аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв'язку та наслідків застосування дає обґрунтовані правові підстави для задоволення даного позову частково.
V/ Вирішення долі судових витрат по справі:
Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст.289 КАС України, за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем не понесені судові витрати, відсутні підстави для компенсування останніх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.12, 241, 244, 246, 288, 289 КАС України, суд -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до особи, яка ідентифікувала себе як громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про примусове видворення іноземця за межі території України, а також його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, - задовольнити частково.
Затримати особу, яка ідентифікувала себе як громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення його ідентифікації, з подальшим поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, визначений ч.11 ст.289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців з моменту затримання, починаючи з 27.04.2020року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Суддя Ю.Б. Білоус
Рішення набрало законної сили: «___»___________ 20 р.
Суддя Ю.Б. Білоус
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Я.Мудрого, 113.
Відповідачка: Особа, яка ідентифікувала себе як громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: ПТТ Мостиського прикордонного загону; 81300, м.Мостиська, вул.Я.Мудрого, 113, Львівської області.
Повний текст судового рішення виготовлено та проголошено 30.04.2020року.