Справа №461/1369/20
06 травня 2020 року суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП,-
ОСОБА_1 , 07.02.2020 року о 16 годині 53 хвилин у м. Львові, вул. І. Огієнка, 6 керував автомобілем «ЗАЗ 110557», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнин рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил Дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_1 , 07.02.2020 року о 16 годині 53 хвилин у м. Львові по вул. Огієнка, 6, керуючи автомобілем «ЗАЗ 110557», д.н.з. НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком руху, не переконався, що це буде безпечним та скоїв зіткнення/наїзд з автомобілем «Fiat 500X», д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований попереду. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.п.2.3б, 10.1 Правил Дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні факт вчинення адміністративних правопорушень заперечив, вказав на те, що Правил дорожнього руху України не порушував та в стані алкогольного сп'яніння не перебував, разом з тим, просив його суворо не карати, не притягати до адміністративної відповідальності, зокрема, не позбавляти його водійських прав, т.я. він зробив висновки із своєї поведінки і більше такого випадку не повторить. По суті адміністративного правопорушення пояснив, що 07.02.2020 він разом з своїм товаришем ОСОБА_2 , перебуваючи у транспортному засобі «ЗАЗ 110557», д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований на вул.Огієнка,6 у м.Львові, протягом дня розпивали спиртні напої. Біля 16 год. він вийшов з автомобіля і пішов на роботу - на «Вернісаж», де неофіційно працює вантажником. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_2 і сказав прийти до машини, оскільки відбулось ДТП і приїхали представники поліції. Він через 5-7 хвилин повернувся до свого автомобіля сів за кермо, включив запалення , бо було холодно, але нікуди не їхав. Коли до нього підійшли працівники поліції, то пояснив, що факту алкогольного сп'яніння він не заперечує, але транспортним засобом не керував; як сталось ДТП пояснити не може. Будь-яких доказів про те, що протягом певного часу був на роботі, на пропозицію суду не надав, пояснивши відсутністю таких.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , дослідивши в сукупності пояснення очевидців події ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , а також долучене до протоколу відео та схему місця ДТП, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п.10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За вимогами пунктів 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров'я).
Пунктом 7 розділу 2 зазначеної Інструкції визначається, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до положень ч.3 та 6 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 5, 6 та 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 передбачено, що підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , письмові пояснення яких містяться в матеріалах справи; в судовому засіданні цієї обставини не заперечив.
Як зазначено в абзаці другому п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному в присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності, що в даному випадку було зроблено працівниками поліції.
Крім того, в судовому засіданні досліджений відеоматеріал, який долучений до матеріалів справи, з якого убачається, що ОСОБА_1 перебував у транспортному засобі марки «ЗАЗ 110557», д.н.з. НОМЕР_1 вул. Огієнка, 6, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому Законом порядку відмовився.
Із пояснень свідка ОСОБА_6 від 07.02.2020р. убачається, шо дійсно в означений день він разом із ОСОБА_1 в автомобілі останнього цілий день розпивали спиртне. ОСОБА_7 захотів перепаркувати автомобіль, завівши двигун і здійснив рух вперед та скоїв наїзд на автомобіль «Фіат», який стояв попереду.
В процесі судового розгляду, з метою перевірки та оцінки пояснень ОСОБА_1 , допитано свідка ОСОБА_2 , який не заперечив, підписаних ним пояснень; за спливом часу не пригадує деталей та обставин цих подій. Разом з тим, ствердив, що дійсно, коли прибули працівники поліції і підійшла власниця автомобіля »Фіат», то ОСОБА_1 перебував в машині на місці водія, але в цей час автомобіль вже не здійснював рух.
Як убачається із пояснень потерпілої ОСОБА_8 , 07.02.20120р. вона зранку припарку вала свій автомобіль «Фіат» д.н. НОМЕР_2 на вул..Огієнко, 6 і пішла на роботу. Коли біля 16.50 год. повернулась до автомобіля, то побачила, що ззаду в її автомобіль «вперся « інший автомобіль марки «ВАЗ Таврія». Вона відразу викликала поліцію. В автомобілі марки «ЗАЗ Таврія» знаходились двоє мужчин, які були в стані алкогольного сп'яніння, зокрема, водій спав на кермі, а пасажир його будив. Машина була заведена та за її кермом перебував ОСОБА_1 .
При розгляді справи, ОСОБА_8 настояла на своїх показаннях.
Слід надати віри показанням ОСОБА_8 . Пояснила, що до ОСОБА_1 упереджено не відноситься, немає підстав його оговорювати. ЇЇ транспортний засіб застрахований і отримав незначні пошкодження. Жодних претензій до ОСОБА_1 .
Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази та надані пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідків, суддя зазначає, що обставини відображені у протоколах про адміністративне правопорушення від 07 лютого 2020 року знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Протоколи складені за наявності належних, достовірних та достатніх доказів про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується також даними:
-протоколів про адміністративне правопорушення від 07.02.2020 року, серії БД №400100 та серії БД №082391;
-відеоматеріалу, оглянутому в судовому засіданні;
-схемою місця ДТП від 07.02.2020.
-приєднаних до матеріалів протоколів письмових пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та показань даних при розгляді справи;
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП доведена повністю.
Щодо клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2020р. про відкладення судового засідання, то слід зазначити наступне.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (рішення від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», заява № 36655/02), у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Також, у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» («Karakutsya v. Ukraine»), заява № 18986/06, § 71).
Як вбачається з матеріалів справи, подія мала місце 07.02.2020 року, а тому строки притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 спливають 07.05.2020 року. Справа перебуває у провадженні суду з 13.02.2020 року і неодноразово відкладалась із-за неявок ОСОБА_1 без поважних причин.
04.05.2020 року ОСОБА_1 прибув на розгляд протоколів про адміністративні правопорушення, складених щодо нього; ознайомлений з права та обов'язками; жодних клопотань не заявляв; скористався своїм правом давати пояснення і надав такі; висловив свої доводи та аргументи; судом було запропоновано подати додаткові докази з приводу наведенних ним обставин, однак, заявив, що йому нічого доповнювати та доказів подати не може за відсутності таких. У розгляді справи було оголошено перерву з метою перевірки пояснень потерпілої, проти чого ОСОБА_1 не заперечив. Однак, в судове засідання 06.05.202року не прибув, подавши клопотання про відкладення через хворобу ( амбулаторне лікування).
Наведені обставини дають підстави для критичної оцінки процесуальної поведінки ОСОБА_1 та свідчать про намір останнього у спосіб подання заяви про відкладення розгляду за день до закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності уникнути передбаченої законом відповідальності.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не було обмежено у доступі до правосуддя, надано можливість скористатись усіма процесуальними правами та обов'язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і такими він скористався; справа розглядалась у його присутності, з участю свідка та дослідженням доказів і матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Жодного доказу на спростовання обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, які б виключали його вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, не ставлячи під сумнів факту перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні з 05.05.2020р., останній виходячи із принципу добросовісності процесуальної поведінки, та бажаючи прийняти участь в судовому засіданні 06.05.2020року, вправі був скористатись встановленим Порядком роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом від 08.04.2020 №169 Державної судової адміністрації України, розміщеному на веб-сайті Галицького районного суду м.Львова 21 квітня 2020року.
За таких обставин, вважаю, що суддя вправі прийняти рішення у даній справі 06.05.2020р. за відсутності ОСОБА_1 , прийнявши до уваги його безпосередню участь та надані доводи та пояснення в судовому засіданні 04.05.2020року.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи обставини та характер вчинених адміністративних правопорушень, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушення ним Правил дорожнього руху, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням останнього права керування транспортними засобами строком на один рік.
Крім того, ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 420,40 гривень.
Керуючись ст.ст. 38, 247, 248, 249, 251, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /становить 10 200,00 грн./ в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 420,40 грн. судового збору.
На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду.
Суддя І.Р.Волоско.