Справа № 438/298/20
Провадження № 2/438/214/2020
Іменем України
30 квітня 2020 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:
головуючого-судді Слиша А.Т.,
при секретарі судового засідання Гадубяк О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бориславського міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
позивач ОСОБА_1 звернулася до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , 2012 р.н., та сина ОСОБА_4 , 2013 р.н., в розмірі 10 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 01.01.2020 і до повноліття дітей.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 22.01.2005 перебуває у шлюбі з відповідачем. У них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , 2012 р.н., та син ОСОБА_4 , 2013 р.н., які проживають разом з позивачкою. Шлюб між сторонами не розірвано, вони проживають однією сім'єю, однак відповідач часто відлучається на роботу за кордон, а коштів на утримання дітей не сплачує. Попередні допомоги були не сталими і останній раз фінансова допомога від нього надійшла у грудні 2019 року. Позивач не може сама забезпечити дітям належний рівень життя в розмірі прожиткового мінімуму, тому відповідач як батько дітей, який є здоровим та працездатним, зобов'язаний їй допомагати в цьому. Відповідач працює в Польщі, його заробітна плата за кордоном, де він виконує будівельно-оздоблювальні роботи, становить від 1000 до 1500 доларів США. Тому він зможе сплачувати аліменти на двох дітей в розмірі 10 000 грн щомісячно. При сплаті аліментів у вказаному розмірі буде забезпечена рівність сторін при виконанні обов'язку з утримання, догляду, виховання та піклування про дітей. Відповідач інших дітей та осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує дохід, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому позивач вважає, що він може сплачувати такий розмір аліментів.
Ухвалою судді від 13.04.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, дала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Крім цього, просить стягнути аліменти з моменту звернення з даним позовом до суду.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що має можливість сплачувати аліменти в розмірі 4000 грн на двох дітей, Вказував, що періодично перебуває за кордоном, де працює неофіційно. Його дохід є мінливим, тому його заробітку не достатньо для виплати аліментів у тому розмірі, про які просить позивач.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.
Зокрема правовідносини щодо утримання неповнолітніх дітей регулюються ст. ст. 180, 181 ч. 3, 182 ч.1, ч.2 Сімейного кодексу України, відповідно до яких: батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 22.01.2005 перебувають в зареєстрованому шлюбі, що стверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Бориславського міського управління юстиції.
Сторони у справі є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 24 жовтня 2013 року та серії НОМЕР_3 від 06 червня 2012 року, відповідно, виданими відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориславського міського управління юстиції Львівської області.
Суд встановив, що шлюб між сторонами не розірвано, вони проживають однією сім'єю, однак відповідач часто перебуває за кордоном на роботі, про що відповідач підтвердив в судовому засіданні.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
Отже, обов'язок батьків з утримання дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати дітей є безумовним.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з положеннями Конвенції про права дитини, ч.7, ч.8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2020» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривеньна одну особу в розрахунку на місяць, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров'я, забезпечення набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Суд вважає, що визначений відповідачем розмір аліментів, який він згідний сплачувати на дітей, зокрема, у розмірі 4 тис. грн (по 2000 грн на кожну дитину) щомісячно, є таким, що дозволить на цей час забезпечити матеріальне утримання дітей,оскільки такий розмір є більшим від половини визначеного законом прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку. При цьому, враховуючи положення Сімейного кодексу України, беручи до уваги також обов'язок позивачки ОСОБА_1 утримувати дітей, суд вважає, що кожен з батьків повинен брати участь в утриманні дітей у рівних частинах. Позивач ОСОБА_1 не змогла довести свої вимоги щодо стягнення аліментів з відповідача саме в розмірі по 10000 грн щомісячно, не подала суду жодних доказів про обсяг коштів, які витрачаються щомісячно на утримання дітей, та про можливість відповідача здійснювати сплату аліментів у такому розмірі. Суд вважає, що розмір аліментів, про стягнення яких просить позивач, є завищеним.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у розмірі 4000 грн щомісячно, що відповідатиме інтересам дітей.
При цьому суд зазначає, що розмір аліментів не є сталою величиною та може бути змінений відповідно до ч.1 ст.192 СК України, за якою розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення аліментів.
Таким чином, згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати за подання позовної заяви у сумі 840,80 грн, що підлягають стягненню в дохід державного бюджету України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.180, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст.13, 19, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, починаючи з 03 березня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття, з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 в користь держави судовий збір 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 травня 2020 року.
Головуючий суддя А.Т.Слиш