Справа № 357/13313/19
2/357/894/20
Категорія 67
іменем України
05 травня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, -
В листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, посилаючись на наступні обставини.
Вона, ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_2 (Відповідач) 21 вересня 2015 р. розірвали шлюб, що підтверджується рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Від шлюбу з відповідачем мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 15 вересня 2004 року та зроблено відповідний актовий запис № 1463, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 13 серпня 2008 року та зроблено відповідний актовий запис № 1409, які проживають разом з нею і перебувають на її утриманні.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2009 року з Відповідача вирішено стягнути аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Позивача в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.01.2009 року до досягнення дітьми повноліття.
Аліменти, які стягуються з Відповідача, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину не достатньо для утримання наших дітей. У дітей змінились потреби і для забезпечення їх фізичного, культурного, духовного розвитку необхідно значні кошти. Крім того, при розгляді справи про стягнення аліментів Білоцерківським міськрайонним судом було враховано ту обставину, що з Відповідача на час прийняття рішення стягувались аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З власних джерел їй стало відомо, що Відповідач з серпня 2009 року не сплачує аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дитини ОСОБА_7 , так як на адресу Білоцерківського міського відділу ДВС надійшла заява про повернення виконавчого листа без подальшого виконання.
Їх син, ОСОБА_4 , є інвалідом з дитинства з діагнозом: Q16.4 Вроджена вада правого вуха. Мікротія, атрезія слухового проходу (копія медичного висновку № 143, додається), потребує періодичного обстеження та лікування.
Неповнолітня дочка, ОСОБА_5 , навчається в Білоцерківській загально-освітній школі І-ІІІ ступеню № 11, в шостому класі. Два рази на рік треба сплатити добровільні внески в розмірі 200 гривень, а також кожного дня треба сплатити 18 гривень 50 копійок на харчування в шкільній їдальні. Також, дитина відвідує додаткові заняття з англійської мови два рази на тиждень, вартістю 120 гривень на годину. Окрім того, дитина хоче відвідувати гуртки, які також потребують додаткового фінансування.
Отже розмір аліментів, які стягуються за рішенням суду, є недостатнім для забезпечення нормального життя неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, і погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідачем в липні місяці 2016 року була придбана однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є його повною приватною власністю, а також він періодично відпочиває за кордоном, що свідчить про покращення його матеріального стану. Відповідач працює, а саме досить тривалий час займається ремонтом автомобілів, але офіційно як ФОП не зареєстрований, податки не сплачує та приховує свої реальні доходи, аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не сплачує, а тому має можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі.
Тому, просила суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частки до 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі заяви ( а. с. 1-4 ).
Ухвалою судді від 19 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 30-31 ).
17 січня 2020 року за вх. № 1617 судом отримано від представника відповідача - адвоката Олійник О.В. відзив на позов, в якому останній посилався на наступне.
Відповідно до положень статті 192 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, а стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В своїй позовній заяві Позивач не навела жодної підстави, яка б могла послугувати збільшенню розміру аліментів. Суду не надано доказів покращення матеріального становища Відповідача.
Натомість, Відповідач на сьогодні не працює, що підтверджується довідкою за формою ОК-5, випискою пенсійного фонду та довідкою Білоцерківського центру зайнятості.
Посилання Позивачки на придбання Відповідачем однокімнатної квартири не свідчать про покращення матеріального становища Відповідача, оскільки квартира придбана у 2016 році за 1/2 частину коштів проданої квартири, яка була об'єктом спільної сумісної власності подружжя Позивачки та Відповідача.
Крім того, Відповідач регулярно та у встановлені строки та розмірі сплачує аліменти, про що свідчитиме довідка, яка буде надана в судове засідання.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 №037-VIII ч.2 ст.182 СК викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів.
Таким чином, як вбачається з правової позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові №459/2181/17 від 12 вересня 2018 року, зміна закону, яким установлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі ( а. с. 36-37 ).
31 січня 2020 року за вх. № 3788 судом було отримано від позивача ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якому просила позовні вимоги задовольнити повністю, так як інформація, яку надав відповідач не відповідає дійсності. Відповідач знаходиться у працездатному віці, ним не було надано до суду довідку з медичного закладу, яка б доводила, що він не може працювати за станом здоров'я. Вартість квартири, яку він нібито придбав за 1/2 частину коштів проданої квартири, яка була об'єктом спільної сумісної власності, перевищує суму 1/2 частини коштів, які він отримав при поділу спільної сумісної власності. Відповідач працює офіційно, надаючи фізичним особам послу з ремонту автомобілів, за що отримує кошти. Відповідач сплачує аліменти, комунальні послуги за квартиру, послуги адвоката, відпочинок за кордоном, тобто має доходи ( а. с. 60 ).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, з якого вбачається, що останній отримав судову повістку особисто 03.04.2020 року про слухання справи, яке відбудеться в Білоцерківському міськрайонному суді 05.05.2020 року.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася в законному порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у справі було відкрито 19 грудня 2019 року, про що свідчить відповідна в матеріалах справи ухвала судді ( а. с. 30 ).
Розгляд даної справи неодноразово відкладався з різних підстав, а саме: за клопотанням позивача ( а. с. 47 ); неявкою сторін ( а. с. 76 ), при цьому представник відповідача був належним чином повідомленим ( а. с. 51 ); за клопотанням відповідача ( а. с. 84 ).
Отже, майже на протязі п'яти місяців, справа не може знайти свого вирішення з урахуванням вищенаведеного, чим порушують строки розгляду справи, передбачені законодавством.
Інших заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило.
Тому, суд приходить до висновку, про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, який належним чином був повідомлений, надавши оцінки доказам, які були надані останнім разом із відзивом.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 21 вересня 2015 року був розірваний на підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ( а. с. 20 ).
Від шлюбу сторони по справі мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 15 вересня 2004 року, відповідний актовий запис № 1463, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 13 серпня 2008 року, відповідний актовий запис № 1409 ( а. с. 8, 14 ).
Згідно вказаних свідоцтв про народження дітей вбачається, що батьком є ОСОБА_2 , а мати ОСОБА_8 .
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про шлюб, яке видане 09 серпня 2019 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, шлюб було укладено між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , де прізвище після держаної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_10 ( а. с. 7 ).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2009 року з Відповідача вирішено стягнути аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.01.2009 року до досягнення дітьми повноліття ( а. с. 16 ).
Зазначеним рішенням встановлено, що діти проживають разом з позивачкою та знаходяться на її повному утриманні, батько дітей, відповідач по справі добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим порушує норму ст. 180 СК України.
Враховуючи розмір аліментів, які відповідач сплачує на дитину від іншого шлюбу, суд вважає за можливе задовольнити позов тільки в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку відповідача.
Визнаючи розмір стягуваних аліментів, суд врахував, що позивачка утримує дітей одноособово, відповідач є працездатним, проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей не заперечує.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 09.03.2009 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист ( а. с. 18 ).
З довідки про місця проживання особи, яка видана Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 26.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 17.02.1988 року по теперішній час ( а. с. 6 ).
З довідок про місця проживання особи, які видані Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 26.11.2019 року за №10681 та № НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за вищевказаною адресою з 26.07.2008 року по теперішній час ( а. с. 11, 15 ).
Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства з діагнозом: Q16.4 Вроджена вада правого вуха. Мікротія, атрезія слухового проходу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією медичного висновку № 143, потребує періодичного обстеження та лікування ( а. с. 12 ) та посвідченням ( а. с. 13 ).
Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки від 10.09.2019 року, яка видана Полтавським коледжем вбачається, що ОСОБА_4 з 01 вересня 2019 року навчається в Полтавському коледжі на 1 курсі денної форми навчання спеціальності 081 «Право». Термін закінчення навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» червень 2023 року ( а. с. 25 ).
Звертаючись з вищезазначеним позовом, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що розмір аліментів, які стягуються за рішенням суду, є недостатнім для забезпечення нормального життя неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
При цьому за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку ( доходу ) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, положення ст. 192 Сімейного кодексу України регулює зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.
У частині 1ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Виходячи зі змісту п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач на підставі рішення суду сплачував аліменти на дітей у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.01.2009 року до досягнення дітьми повноліття.
Зазначений розмір судом було визначено враховуючи те, що відповідач сплачував на той час аліменти на дитину від іншого шлюбу.
Встановлено, що аліменти, які сплачувалися відповідачем на дитину від попереднього шлюбу на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнення припинилися у зв'язку із достягненням останнього повноліття.
Інших належних та допустимих доказів в зворотному відповідачем не надано, як і не надано інших доказів того, що на утриманні останнього перебувають інші особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до вимог статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже, законодавством передбачено, що аліменти на двох дітей стягуються у розмірі - однієї третини.
Додані представником відповідача до відзиву в якості доказів такі документи, як індивідуальні відомості про застраховану особу, надані Пенсійним фондом України за формою ОК-5 та довідки № 57 від 11.01.2020 року, виданої Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості, з якої вбачається, що ОСОБА_2 не перебуавє на обліку, як бізробітний, не спростовують посилання позивача про те, що відповідач не працює.
Також, з наявного в матеріалах справи договору № 43/12/07 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 12 липня 2016 року, укладеного між ТОВ «Українська інвестиціна компанія «Укржитлоінвест» та ОСОБА_2 вбачається, що об'єктом майнових прав за цим договором визнається квартира, де загальна ціна договору на дату укладання цього договору складає 398 895 гривень, в тому числі ПДВ 20% в сумі 66 482,50 гривень ( а. с. 61-66 ).
Посилання представника відповідача у відзиві на те, що квартира у 2016 році була придбана за 1/2 частину коштів проданої квартири, яка була об'єктом спільної сумісної власності подружжя позивача та відповідача не заслуговують на увагу та такі доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме виконавчим листом, який був виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягненя з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 1/2 частини вартості квартири АДРЕСА_3 у розмірі 287 300 гривень ( а. с. 67 ).
Отже, ОСОБА_2 , також отримав 1/2 частину вартості вищевказаної квартири у різмірі 287 300 гривень, тобто в рівних частках.
Однак, як зазначалося судом вище, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 12 липня 2016 року, ОСОБА_2 погодився з ціною договору, яка на дату укладання договору складала 398 895 гривень, в тому числі ПДВ 20% в сумі 66 482,50 гривень.
До того ж, з запиту про перетин державного кордону відповідачем вбачається, що ОСОБА_2 перетенав кордон 30.03.2018 року, 07.04.2018 року, 07.05.2019 року, 14.05.2019 року, 18.08.2019 року та 27.08.2019 року ( а. с. 83 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При збільшенні розміру аліментів судом враховано зміна матеріального стану платника аліментів, збільшення розміру прожиткового мінімуму на дітей у віці з 6 до 18 років, стан здоров'я дітини, вік дитини та її потреби, а також задовільний стан здоров'я відповідача, наявність майна та поїздки останнього за кордон, такі обставини, на думку суду, є суттєвими та відіграють значну роль у житті заявника, отримувача аліментів та неповнолітніх дітей.
Отже, відповідач є працездатною особою, інших документів в зворотному відповідачем не надано, як і не надано доказів того, що на утриманні останнього перебувають інші особи, а тому має сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі визначеному чинним законодавством.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Тому, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо збільшення розміру аліментів підлягають частковому задоволенню.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 840,80 гривень ( вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок ).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 141, 180-183, ст. 192 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 128, 133, 141, 265, 273, 275, 353, 354, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства», ст. 51 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Конвенцією ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, - задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2009 року, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку ( доходу ) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ними повноліття.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 840,80 гривень ( вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок ).
Аліменти у зміненому розмірі стягуються з дня набрання рішенням законної сили і підлягають негайному виконанню у межах сум платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , паспорт № НОМЕР_4 , орган що видав 3210, РНОКПП: НОМЕР_5 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.01.1996 року, РНОКПП: НОМЕР_7 ).
Повне судове рішення складено 08 травня 2020 року.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов