Ухвала
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 523/4937/17
провадження № 61-4570ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним,
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 серпня 2006 року № 014/0075/7462702 у розмірі 28 604,08 дол. США.
Позов обґрунтовано тим, що 10 серпня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0075/7462702, відповідно до умов якого остання отримала споживчий кредит у розмірі 30 354,00 дол. США. Строк дії вказаного кредитного договору встановлено до 10 серпня 2026 року, з наданням графіку погашення боргу по кредиту та сплати відсотків в розмірі 12 % на рік за користування ним. З часу отримання кредиту ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 28 604,08 дол. США.
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Банку, в якому просила визнати кредитний договір від 10 серпня 2006 року № 014/0075/7462702 недійсним.
Обґрунтовувала свої вимоги тим, що оспорюваний кредитний договір є недійсним, оскільки при його укладенні Банк використав нечесну підприємницьку практику, приховав від позивача повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та не попередив позичальника про валютні ризики, що позбавило останнього можливості здійснити свідомий вибір схеми кредитування.
ОСОБА_1 вважала, що Банк порушив частину другу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору), оскільки відповідачем не надано позивачу як споживачу фінансових послуг у галузі споживчого кредитування в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, чим було порушено вимоги чинного законодавства.
ОСОБА_1 також вказувала про те, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності внаслідок істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків, погіршують становище споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним.
Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом складає 12,0 % річних. Однак, показник реальної відсоткової ставки за кредитним договором значно більший. У випадку, якби позивач розумів реальну відсоткову ставку за користування коштами та орієнтовну сукупну вартість всього кредиту, він би відмовився від укладення кредитного договору. Таким чином, Банк використав нечесну підприємницьку діяльність та ввів позичальника в оману, внаслідок чого останній не міг здійснити свій свідомий вибір при укладенні кредитного договору.
Також ОСОБА_1 посилалась на те, що умисел в діях Банку має місце в замовчуванні та перекрученні реальної ціни пропонованої фінансової послуги. Доказом приховування істотної інформації, що необхідна споживачу для здійснення ним свідомого вибору, є не проведення кредитодавцем визначеної Законом України «Про захист прав споживачів» переддоговірної роботи, що мало безпосередній вплив на прийняття споживачем рішення щодо кредитування на певних умовах та призвело до укладення споживачем кредитного договору за найбільш невигідною для нього схемою.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 604,08 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 11 654,90 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 03 березня 2020 року звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у вищевказаній справі, з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху до 30 квітня 2020 року але не більше десяти днів з дні вручення цієї ухвали, зокрема запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови та відповідні докази на підтвердження дати отримання копії такої постанови, подати касаційну скаргу у новій редакції, в якій навести конкретні обов'язкові підстави для касаційного оскарження із відповідним обґрунтуванням.
У квітні 2020 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , зокрема: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, нова редакція касаційної скарги.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що копію повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року заявник отримав 25 лютого 2020 року, на підтвердження чого надав копію конверта апеляційного суду зі штрих-кодовим ідентифікатором № 6530007463899 та витяг з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» про відстеження поштового пересилання.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки встановлені обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є згідно із статтею 390 ЦПК України підставою для його поновлення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, зокрема такими підставами є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права виключно у випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок необґрунтованого відхилення клопотання про призначення судової економічної експертизи, та встановлення обставин справи на підставі неналежних доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Оскільки недоліки касаційної скарги усунуто, за формою та змістом касаційна скарга відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційне провадження в цій справі необхідно відкрити.
У касаційній скарзі заявник зазначає клопотання про зупинення дії та виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року. Клопотання обґрунтовано тим, що оскаржувані судові рішення можуть бути пред'явлені до виконання, що у свою чергу може призвести до порушення законних інтересів та права власності ОСОБА_1 , які неможливо буде відновити, у разі задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Заява (клопотання) про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення або зупинення його дії, такими мотивами, зокрема, може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.
Оскільки заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, а також не додано доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання судових рішень, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваних судових рішень, то клопотання задоволенню не підлягає.
Крім того, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанова Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, дію яких просить зупинити заявник, підлягають примусовому виконанню, що унеможливлює зупинення їх дії, тому в задоволенні клопотання в цій частині необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року.
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року.
Витребувати з Суворовського районного суду м. Одеси матеріали вищезазначеної цивільної справи № 523/4937/17.
Відмовити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про зупинення дії та виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик