07 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/861/20
Чернігівський окружний адміністративний суду складі у складі головуючої судді Поліщук Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.05.2017; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.05.2017; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.05.2017; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.05.2017.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій. Відповідачем протиправно ненараховувалася та невиплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення в період проходження нею військової служби з 01.01.2016 по 20.05.2017 відповідно до законодавства, зокрема, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Тому вважає бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення протиправною та такою, що порушує її право на оплату праці.
Оскільки відповідач порушив право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період, тому вона має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із своєчасно не виплаченою індексацією грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (а.с. 1-4).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою і тому відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України вона здійснює фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Для виплати індексації з січня 2016 року по травень 2017 року у Міністерства оборони України фінансового ресурсу не було. Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 № 252/10/136-16 та від 08.08.2017 № 78/0/66-17 механізму та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушенням встановлених строків виплати саме нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача допущено не було. Тому, враховуючи вимоги статті 1-2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» вважає позовні вимоги необґрунтованими (а.с. 24-28).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 620/861/20. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (а.с. 18-20).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач у зв'язку із укладенням шлюбу змінила прізвище із ОСОБА_2 на Купцову, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 24.10.2015 серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
З 13.03.2015 позивач зарахована до списків особового складу військової частини пп НОМЕР_3 та на всі види забезпечення, що підтверджується витягами з наказу командира військової частини пп НОМЕР_3 від 13.03.2015 № 37 (а.с. 10, 32).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20.05.2017 № 109 визначено позивача вважати такою, що вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 20.05.2017 по 19.02.2020 (а.с. 33).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2019 № 98 ОСОБА_1 визначено вважати такою, що прибула і приступила до виконання службових обов'язків з відпустки з (а.с. 35).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2019 № 98 позивач з 15.05.2019 вибула до нового місця служби до військової частини НОМЕР_4 та була виключена зі списків особового складу частини, знята з усіх видів забезпечення. У зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку всі виплати та відпустки припинилися з 20.05.2017 по теперішній час, тобто на час видання зазначеного наказу (а.с. 34).
Із заявою від 06.02.2020 позивач звернулася до відповідача, в якій просила надати інформацію про суму нарахованої та фактично сплаченої їй індексації грошового забезпечення під час проходження нею військової служби у військовій частині, а саме за період з 01.01.2016 по 15.05.2017 (а.с. 14).
У відповідь листом від 12.02.2020 № 283 відповідач повідомив, що нарахування індексації на грошове забезпечення позивача не проводилось згідно роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 «Щодо не нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям до окремого роз'яснення» (а.с. 15).
Згідно довідки про розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , наданої військовою частиною НОМЕР_1 на виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2020, індексація грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 20.05.2017 складає 0,00 грн (нуль гривень 00 коп.) (а.с. 30).
Як вбачається з Довідки про грошового забезпечення за 2016, 2017 рік військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , наданої військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вищевказаної ухвали суду, графа «Індексація» відсутня (а.с. 31).
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з частиною другою статті 19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів та послуг.
Індексація грошових доходів громадян, по суті, є державною гарантією, що компенсує підвищення індексу споживчих цін.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (стаття 4 Закону № 1282-ХІІ).
Частиною другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нормами чинного законодавства визначено та закріплено обов'язок підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 в адміністративній справі № 823/726/16 (№ К/9901/51025/18), наголосивши, що індексація заробітної плати є її складовою частиною та в умовах зростання цін її віднесено до державних соціальних гарантій, що є обов'язковим для підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-ХІІ), а саме Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
В силу пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.12.2019 в адміністративній справі № 822/1731/16 (№ К/9901/22275/18) зазначив, що посилання на те, що кошторисами відповідача не передбачено кошти на виплату індексації заробітної плати, не може бути підставою для невиконання вимог Закону № 1282-XII та її ненарахування. Отож органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (пункт 23 рішення, заява № 63134/00) вказав: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Суд враховує, що обов'язок розрахунку конкретних помісячних розмірів індексації доходів позивача покладається саме на його роботодавця, а тому у суду відсутні підстави для встановлення факту перевищення або не перевищення розміру підвищення грошового доходу над сумою індексації, що склалась в оскаржуваний період.
Судом встановлено, що позивач з 20.05.2017 перебувала у відпустці по догляду за дитиною по досягненні нею 3-х річного віку. Тобто, 20.05.2017 позивач заробітну плату, на яку нараховується індексація грошового забезпечення, вже не отримувала. А отже позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017.
Що стосується позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати їй компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення та зобов'язання відповідача виплатити зазначену компенсацію, то суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до положень статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 цього ж Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу вищезазначених норм права, встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у пункті 3 Порядку № 159, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.
Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Тобто, компенсація частини доходів проводиться тільки у випадку, якщо такі доходи були нараховані, але були затриманні строки їх виплати.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію втрат доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка позивачу нарахована не була, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Оскільки спірні суми індексації грошового забезпечення відповідачем нараховані не були, що є основною умовою встановлення обставин затримання строків виплати грошових доходів позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 19 травня 2017 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 19 травня 2017 року.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у строк, встановлений статтею 295, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 .
Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2020 року.
Суддя Л.О. Поліщук