Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
08 травня 2020 р. Справа № 520/3745/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 03.12.2019 року №Ф-8406-58У на суму єдиного внеску 18 115,70 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області повернути позивачу суму 18 115,00 грн., сплачену на виконання вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 03.12.2019 року №Ф-8406-58У.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 року №Ф-8406-58У на суму єдиного внеску 18 115,70 грн., яку винесено Головним управлінням ДПС у Харківській області, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки позивач є фізичною особою - підприємцем з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та сплачує ЄСВ як ФОП. Тоді як оскаржуваною вимогою протиправно нараховано позивачу ЄСВ у розмірі 18 115,70 грн. як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Таким чином, вимога підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито провадження по справі відповідно до ст. 262 КАС України з викликом сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Східному управлінні ГУ ДПС у Харківській області як фізична особа - підприємець з 05.06.2009 та з 01.03.2017 і по теперішній час діяльність здійснює на спрощеній системі оподаткування 2 група, та особа з ознакою яка здійснює незалежну професійну діяльність - (судовий експерт) свідоцтво на здійснення діяльності від 29.01.2010 року. З 17.09.2018 року зупинено незалежну професійну діяльність позивача. Статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4 ч. 1 зазначеної статті), особи, які провадять незалежну професійну діяльність (п.5 ч. 1 зазначеної статті). Оскільки в силу Закону № 2464-VІ фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники єдиного внеску, податковим органом нараховано позивачу суму єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8 448,00 грн. (термін сплати 02.05.2018 року). Позивачу також податковим органом нараховано ЄСВ за 2018 рік. Станом на 30.11.2019 року заборгованість по єдиному соціальному внеску складає 18 115,07 грн. Оскаржувана вимога сформована відповідно до абз.2 п.3 розділу 6 Інструкції від 20.04.2015 № 449.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце якого повідомлялися належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України.
Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.
В листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 зазначено, що враховуючи постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" судам рекомендовано на період з 16 березня до 3 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи, а саме по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження.
На Урядовому порталі за посиланням https://www.kmu.gov.ua/news/karantin-prodovzheno-do-22-travnya-ale-z-11-travnya-bude-skasovano-chastinu-obmezhen розміщено інформацію про продовження Кабінетом Міністрів України карантину в Україні до 22 травня 2020 року.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначені вище положення, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), з 05 серпня 2013 року зареєстрований як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (арбітражний керуючий, розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) у відповідності до Свідоцтва, виданого Міністерством юстиції України.
Позивач також зареєстрований як фізична особа - підприємець (видами діяльності позивача за КВЕД є: 69.10 - Діяльність у сфері права, 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування, 69.20 - Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування).
З 01 жовтня 2015 року позивач як фізична особа - підприємець обрав спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку 2 групи.
Судом встановлено, що 17.01.2018 року позивача як ФО-П подавав до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2017 рік. Крім того, 17.01.2018 позивач також подавав до податкового органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за звітний 2017 рік (нарахування ЄСВ фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування) та 02.02.2019 року Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (як ФО-П на спрощеній системі оподаткування) за звітний 2018 рік.
Згідно копій платіжних доручень та квитанцій, які містяться в матеріалах справи, ФО-П ОСОБА_1 сплачував єдиний соціальний внесок за 2017 та 2018 роки.
Крім того, у вказаний період позивач працював у ТОВ "Аудиторська фірма "Харків", підприємство сплачувало за позивача внесок з отриманої заробітної плати, що підтверджено реєстром Пенсійного фонду України за Формою ОК-7.
Згідно абз.2 п.3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Судом встановлено, що у відношенні позивача ГУ ДПС в Харківській області відповідно до абз.2 п.3 розділу 6 Інструкції від 20.04.2015 року № 449 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 року №Ф-8406-58У на суму єдиного внеску 18 115,70 грн.
Податковим органом у відзиві на позов зазначено, що ОСОБА_1 нараховано суму єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8 448,00 грн. (термін сплати 02.05.2018 року). Також нараховано ЄСВ за 2018 рік як ФО-П на спрощеній системі оподаткування від 19.04.2018 року (термін сплати до 19.04.2018 року 2457,18 грн.), нараховано як ФО-П в т.ч. за ознакою незалежної професійної діяльності від 19.04.2018 року (термін сплати до 19.04.2018 року 2457,18 грн.), нараховано як ФО-П на спрощеній системі оподаткування від 19.07.2018 року (термін сплати до 19.07.2018 року 2457,18 грн.), нараховано як ФО-П в т.ч. за ознакою незалежної професійної діяльності 19.07.2018 року (термін сплати до 19.07.2018 року 2457,18 грн.), нараховано як ФО-П на спрощеній системі оподаткування від 19.10.2018 року (термін сплати до 19.10.2018 року 2457,18 грн.), нараховано як ФО-П в т.ч. за ознакою незалежної професійної діяльності 19.10.2018 (термін сплати до 19.10.2018 року 2457,18 грн.), нараховано як ФО- П на спрощеній системі оподаткування від 19.10.2018року (термін сплати до 19.10.2018 2457,18 грн.), нараховано як ФО-П в т.ч. за ознакою незалежної професійної діяльності 19.10.2018 (термін сплати до 19.10.2018 2457,18 грн. Станом на 30.11.2019 року заборгованість позивача по єдиному соціальному внеску складає 18 115,07 грн., на підставі чого було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску.
Східним управлінням ГУ ДПС у Харківській області направлено вимогу до виконавчої служби відповідно до ст. ст. 18, 19, 26 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", для примусового виконання.
Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2020 року ВП №61206197 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 року №Ф-8406-58У на суму єдиного внеску 18 115,70 грн.
Вказану суму сплачено позивачем згідно квитанції від 26.02.2020 року.
Не погоджуючись із оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 року №Ф-8406-58У на суму єдиного внеску 18 115,70 грн., яку винесено Головним управлінням ДПС у Харківській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо винесення оскаржуваної вимог, що виникли, суд зважає на те, що дана адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №520/3939/19.
Відповідно ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулює Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень пунктів 4, 5 частини 1статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-УІ, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Позивач з 01.10.2015 як фізична особа - підприємець обрав спрощену систему оподаткування (2 група), тобто є платником єдиного соціального внеску в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону.
Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону № 2464-УІ ним було сплачено єдиний соціальний внесок за 2017 - 2018 роки у зв'язку із обранням спрощеної системи оподаткування (2 група). Також, у вказаний період позивач працював у ТОВ "Аудиторська фірма "Харків", підприємство сплачувало за позивача внесок з отриманої заробітної плати, що підтверджено реєстром Пенсійного фонду України за Формою ОК-7.
Як свідчать матеріали справи, позивач як самозайнята особа (арбітражний керуючий) діяльності не провадив, відповідно доходу не отримував, що підтверджено поданими позивачем податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2017 - 2018 р.р.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Відповідно частина 2 статті 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24 листопада 2014 року (надалі Порядок №1162).
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини 1 статті 4 Закону (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку №1162, дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.
Розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”.
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №1162, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Відповідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1162, платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1статті 4 Закону, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1162 встановлено, що платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення “ознаки незалежної професійної діяльності” Порядок №1162 не передбачає.
Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то слід врахувати наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб, згідно частини 2 статті 16 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Відповідно абзацу 2 частині 3 статті 16 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно абзацу 3 частині 1 статті 20 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзацем 3 частини 2 статті 20 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” зазначено, що відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (надалі - Положення № 10-1), яке відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Положення №10-1, з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.
Відповідно пункту 2 розділу ІІІ Положення №10-1, облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в інших випадках, передбачених Законом.
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V), слід зазначити, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.
Відтак, системний аналіз положень Закону та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення “ознаки незалежної професійної діяльності” та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, податковим органом безпідставно встановлено позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нараховано на цій підставі єдиний внесок.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року (надалі Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.
Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435, фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.
Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 є бланкетними та відсилають до додатка 5 “Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску”, розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника “фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності” формою звіту не передбачено.
Відтак, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов'язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.
Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу “lex superior derogate legi interior” нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального “змішаного” правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.
З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою, Закон не передбачає.
Крім того, за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.
Разом із тим, підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону. А також, зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.
Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19), яка враховується при ухваленні рішення по даній справі відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України.
Згідно ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску 2 групи (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та повторно нарахував на цій підставі єдиний внесок за 2017 та 2018 роки, що фактично призвело до подвійного оподаткування, зважаючи на те, що позивач як ФО-П сплатив єдиний соціальний внесок за 2017 - 2018 р.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Харківській області безпідставно здійснювало повторне нарахування позивачу єдиного внеску, а тому оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8406-58У від 03.12.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області повернути йому суму 18 115,00 грн., сплачену на виконання вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 03.12.2019 року №Ф-8406-58У, суд зазначає наступне.
Суму єдиного соціального внеску у розмірі 18 115,00 грн., визначену вимогою ГУ ДПС у Харківській області від 03.12.2019 року №Ф-8406-58У, позивачем сплачено згідно квитанції від 26.02.2020 року на рахунок Московського ВДВС у місті Харкові (код отримувача 41430683) в рамках виконавчого провадження ВП №61206197.
Відповідно до п.43.3 та 43.4 ПК України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.43.5 ПК України).
Отже, позивач повинен звернутися до податкового органу із відповідною заявою про повернення сплаченої ним суми ЄСВ у розмірі 18 115,00 грн., за результатами розгляду якої податковий орган готує висновок про повернення відповідних сум та подає його органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після чого здійснюється повернення сплачених коштів.
Доказів подання позивачем до податкового органу заяви про повернення надмірно сплаченого ЄСВ у розмірі 18 115,00 грн., відмови податкового органу у здійсненні дій, спрямованих на повернення позивачу ЄСВ, матеріали справи не містять.
За таких підстав, позовні вимог в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до частини 8 ст. 139 КАС України.
Суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено доповнення до ст. 195 та розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Закон набирав чинності 02.04.2020 року.
Так, в пункті 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (з урахуванням доповнень) зокрема зазначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.3 Прикінцевих положень, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8406-58У від 03.12.2019 року, яку винесено Головним управлінням ДПС у Харківській області.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Обчислення строків оскарження рішення суду здійснюється з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Суддя Шевченко О.В.