Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
08 травня 2020 р. № 520/4341/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Бідонько А.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 м. Сєвєдонецьк Луганської області щодо невиплати підйомної допомоги в розмірі 10118,65 грн..
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 м. Сєвєродонецьк Луганської області виплатити підйомну допомогу 10118,65 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем в порушення приписів чинного законодавства не була виплачена позивачу підйомна допомога у розмірі 10 118,65 грн.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.
Відповідач не скористався передбаченим правом подання відзиву на адміністративний позов.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу санітарним інструктором медичного пункту 2 механізованого батальйону з 22.08.2017 року за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом №17 від 15.01.2019 року позивача було переведено до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом №85 від 09.04.2019 року позивача було зараховано до військової частини НОМЕР_1 .
Позивача 23.10.2019 року було звільнено з військової служби на підставі ст. 26 ч.5 п. 2 п.п.2 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу « , про що є відомості у військовому квитку та у витязі з наказу №310 від 23.10. 2019 року командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині .
Позивач звернувся до Державної установи "Урядовий контактний центр" стосовно виплати підйомної допомоги під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Листом відділу забезпечення оплаті праці особовому складу - заступника начальника фінансово - економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України № 116/14/3/ 202/л від 05.02.2020 року позивачу було повідомлено, що військовою частиною підйомну допомогу ОСОБА_1 було нараховано у розмірі 10118,65 грн., та сплановано до сплати після надходження відповідного фінансування (а.с. 6).
Дії відповідача ОСОБА_1 вважає протиправними, що зумовило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ст. ст. 1, 1-2 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 3 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується, зокрема підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Питання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України добових врегульоване Порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за №247/31699 (далі по тексту - Порядок №45).
Пунктом 2 Порядку № 45 передбачено, право на отримання підйомної допомоги виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду.
Згідно пункту 3 Порядку визначено, що виплата військовослужбовцям підйомної допомоги здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Як встановлено судом, з 09.04.2019 р. позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку зі зміною місяця служби, а саме: прибуття до військової частини НОМЕР_1 , місце дислокації якої знаходиться у м. Сєвєродонецьк, Луганської області, що підтверджується наказом від 09.04.2019 №85 (а.с.14).
Отже, зважаючи на те, що позивач був переведений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 суд вважає, позивач має право на отримання підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на місце проживання до населеного пункту у зв'язку з призначенням на посаду.
Відповідачем не надано доказів того, що ним були вжиті заходи для виділення додаткових коштів для виплати позивачу підйомної допомоги.
В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт невиплати відповідачем позивачу підйомної допомоги , що є порушенням вимог Закону №2011-ХІІ від 20.12.1991.
Відсутність відповідних бюджетних асигнувань не є правовою та законною підставою для недотримання вимог закону та нездійснення виплати такої допомоги.
Враховуючи те, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу підйомну допомогу суд вважає, що належним способом захисту в даних правовідносинах є визнання такої бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання його здійснити такі виплати відповідно до вимог статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Крім того, згідно правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 229, 243-246, 250, 255, 258, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 м.Сєвєродонецьк Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі 10118,65 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 м. Сєвєродонецьк Луганської області виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу 10118,65 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 08 травня 2020 року.
Суддя Бідонько А.В.