Справа № 500/505/20
07 травня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з часу звернення за призначенням пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а саме з 08.10.2019.
Позов обґрунтований тим, що відповідач, на думку позивача, відмовив в призначенні пенсії за віком, помилково вважаючи, що загальний страховий стаж позивача становить 13 років 06 місяців 03 дні замість 31 року 01 місяця 16 днів, мотивуючи це відсутністю довідок. Позивач вважає, що така відповідь відповідача є необґрунтованою, а відмова протиправною, водночас, позивач має право на пенсію за віком по Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою суду від 24.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання в даній справі призначено на 23.03.2020 о 10:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У строк, встановлений судом, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що загальний страховий стаж позивача ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про призначення пенсії складає 13 років 06 місяців 03 дні, що є меншим за необхідний, а отже відсутні підстави для призначення пенсії за віком. У зв'язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
23.03.2020 розгляд даної справи відкладено до 22.04.2020 о 11:00 год. у зв'язку із перебуванням головуючої судді у відпустці.
Ухвалою суду від 22.04.2020 розгляд даної справи відкладено до 07.05.2020 о 09:45 год.
07.05.2020 позивач в судове засідання не прибув, подав до суду письмову заяву, в якій просив суд провести розгляд даної справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев'ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що у відповідь на заяву позивача від 08.10.2019 для призначення пенсії за віком, Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області листом від 17.12.2019 №12647/03-21 повідомило позивача про те, що на момент звернення за призначенням пенсії його загальний страховий стаж складає 13 років 06 місяців 03 дні (по 08.06.2019), що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає. Разом із заявою для призначення пенсії позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачем подано паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, трудову книжку, трудову книжку колгоспника за час роботи в колгоспі імені "Дружба" Монастириського району Тернопільської області село Велеснів, атестат про навчання №4234 виданого 20.08.1975 року Підгаєцьким СПТУ №10, довідку про час роботи в Нікольському ліспромхозі №10 від 01.01.1984 року, довідку №73 від 01.10.2019 видану Монастириським районним військовим комісаріатом Тернопільської області, довідку №1200 від 01.10.2019 видану управлінням соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, оформленою листом, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі, Закон №1788), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058- IV (надалі, Закон №1058) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно абзацу 2 пункту 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що підставою для призначення пенсії за віком позивачці необхідною є наявність двох умов: відповідного віку та страхового стажу роботи.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому разі, якщо не встановлювався мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Згідно положень статті 62 Закону №1788, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова діяльність позивача складається із: 01.09.1974 - 30.06.1975 - навчання у середньому навчальному закладі, 01.01.1975 -15.05.1979 - робота в колгоспі «Дружба», 16.05.1979-22.05.1981 - служба в Збройних силах, 23.05.1981 -21.08.2002 - колгосп «Дружба», ТОВ " Дружба", 21.08.2002 - 31.08.2002 - ПАП «Урожай», 01.10.2002-20.11.2002 - ПАП «Урожай», 01.01.2003 - 26.12.2003 - перебування на обліку в Монастириському центрі зайнятості, 01.06.2004 - 25.10.2004 - Бучацький державний аграрний коледж, 25.01.2005 - 02.08.2005 - перебування на обліку в Монастириськомуцентрі зайнятості, 04.08.2005 - 03.02.2006 - радгосп «Монастириський», 28.02.2006 - 21.05.2006 - перебування на обліку в Монастириському центрі зайнятості, 22.05.2006 - 08.08.2006 - Державне сільськогосподарське підприємство "Перспектива", 28.02.2007 - 23.05.2007 - перебування на обліку в Монастириському центрі зайнятості, 14.11.2018 - 08.06.2019 - догляд за перестарілою особою.
Наведена вище інформація підтверджується відомостями з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , відомостями з підсистеми ІКІС ПФУ: підсистема призначення пенсії, довідкою №91 від 18.03.2019 виданого позивача про його членство у колгоспі у період з 01.01.1975 по 14.05.1979, 01.01.1982 по 30.12.1983, з 01.01.1985 по 30.12.1987, з 01.01.1989 по 30.12.1996.трудової книжки колгоспника, відомостями з реєстру застрахованих осіб.
Водночас, відповідно до пункту 1 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.
Відповідно до пункту 2 Основних положень трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно пункту 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
В разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людино-днів ділиться на 25,4.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Суд зазначає, що у позивача наявна трудова книжка колгоспника, яка дає можливість встановити характер роботи позивача в колгоспі та безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі.
Однак, як слідує з трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 , довідки №91 від 18.03.1991, виданої Велеснівською сільською радою, ним відроблено встановлений мінімум трудоднів (або людиноднів) лише у 1990,1991 та у 1994 роках, за інші роки у період з 1975 - 1996 позивачем встановлена кількість людиноднів не відроблена.
Суд вважає, що обчислення страхового стажу колгоспника у разі невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві проводиться за фактичною тривалістю у визначеному порядку.
Відтак, при прийнятті рішення по суті спору, суд приймає до уваги твердження представника відповідача, наведене у відзиві на позов, що розрахунок періоду роботи позивача в колгоспі «Дружба» здійснюється за кількістю відпрацьованих людиноднів відповідно доданих стажної довідки №91 від 18.03.2019, виданої Велеснівською сільською радою, та доповнень до трудової книжки колгоспника, виданих Велеснівською сільською радою, а також за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування, а не за календарними датами прийняття та звільнення з роботи, як про це зазначає позивач у позовній заяві.
Отже, з огляду на наведене, підлягає до зарахування до страхового стажу позивача робота у колгоспі "Дружба" у 1990, 1991 та 1994 році.
Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З наведеного мотиву, суд вважає, що підлягає до зарахування до страхового стажу позивача період роботи в Нікольському ліспромгосподарстві, який не враховано у зв'язку з некоректними записами у довідці №10 від 01.04.1984, виданій Нікольським ліспромгосподарством, а також стаж роботи у періоди з 21.08.2002 по 31.08.2002, та 01.10.2002 по 20.11.2002 в ПАП "Урожай", у зв'язку відсутністю відомостей щодо нарахованої заробітної плати по ПАП "Урожай" та нечіткістю відбитків печатки.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
З наведеного також, суд вважає, що така обставина як нечітке зображення відтиску печатки є формальною та не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
В той же час, приймаючи рішення по суті спору, суд не приймає, до уваги твердження позивача, викладене у позовній заяві що відповідачем не включено до страхового стажу періоди отримання допомоги по безробіттю, оскільки така інформація спростовується долученими до матеріалів справи відомостями з підсистеми ІКІС ПФУ: підсистема призначення пенсії, у відповідності до якої страховий стаж позивача становить 13 років 06 місяців 03 дні.
Слід також зазначити, що в даному випадку позивач 1959 року народження, досяг 60 річного віку в 2019 році та його загальний страховий стаж повинен становити не менше 26 років для набуття права для призначення пенсії. В той же час, суд зазначає, що навіть якщо взяти до уваги трудову діяльність позивача у колгоспі "Дружба" у 1900, 1991, та 1994 роках, довідку №10 від 01.04.1984, видану Нікольським ліспромгосподарством, а також періоди з 21.08.2002 по 31.08.2002, та 01.10.2002 по 20.11.2002 в ПАП "Урожай", позивач не набув права на пенсію у відповідності до ст.26 Закону України №1058, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлена листом є правомірною, що, на думку суду, виключає обов'язок відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 08.10.2019.
Згідно частиною першою ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення складено 07 травня 2020 року.
Головуюча суддя Дерех Н.В.
копія вірна
Суддя Дерех Н.В.