07 травня 2020 р. № 400/686/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал", вул. Погранична, 161, м. Миколаїв, 54055,
до відповідача:Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
про:скасування постанов від 23.01.2020 у виконавчому провадженні № 61042276,
Міське комунальне підприємством «Миколаївводоканал» (надалі - Підприємство або позивач) 07.02.2020 звернулось до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
скасувати винесені Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - Відділ або відповідач) в рамках виконавчого провадження ВП № 61042276 постанову про стягнення виконавчого збору від 23.01.2020, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.01.2020, постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2020.
Ухвалою від 12.02.2020 суд відмовив у відкритті провадження у справі.
За результатами розгляду апеляційної скарги Підприємства постановою від 12.03.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд залишив без змін ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовними вимогами про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2020, а також скасував ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовними вимогами про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23.01.2020 та про скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.01.2020 та направив справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 20.03.2020 суд залишив позовну заяву Підприємства без руху.
Ухвалою від 13.04.2020 суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд на 05.05.2020.
Відповідач правом подати відзив не скористався; про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте представника в судове засідання не направив.
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Згідно з доводами позовної заяви, у Відділу не було підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника присуджених сум.
Як встановлено судом, рішенням від 12.11.2019 у справі № 915/2025/19 Господарський суд Миколаївської області стягнув з Підприємства на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 6 606 352,10 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію та 103 595,28 грн. судового збору (загальна сума - 6 709 947,38 грн.).
На виконання вказаного рішення 09.01.2020 був виданий відповідний наказ.
Ухвалою від 09.01.2020 Господарський суд Миколаївської області частково задовольнив заяву Підприємства та розстрочив виконання рішення. Згідно з ухвалою, позивач мав сплачувати кожного місяця в період з січня по травень 2020 року по 559 162,28 грн., а решту (3 914 136,96 грн.) - сплатити до 30.06.2020.
23.01.2020 за заявою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» старший державний виконавець Відділу Новохатько М.О. відкрила виконавче провадження № 61042276 з виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020 у справі № 915/2025/19 та винесла три постанови:
про відкриття виконавчого провадження, у пункті 3 якої зазначила про стягнення з Підприємства виконавчого збору в сумі 670 994,74 грн.;
про стягнення виконавчого збору;
про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Листом від 04.02.2020 № 203/36 Підприємство повідомило старшого державного виконавця Відділу Новохатько М.О. про те, що Господарський суд Миколаївської області розстрочив виконання рішення. До цього листа позивач додав копію ухвали від 09.01.2020 у справі № 915/2025/19 та копії платіжних доручень на підтвердження сплати 559 162,28 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
В адміністративному позові Підприємство вказало, що постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.01.2020 є протиправною, оскільки «… були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження та здійснення будь-яких дій або мінімальних витрат виконавчого провадження (наприклад, завершення/закінчення, повернення ВП тощо) …».
Інших аргументів для задоволення вимоги скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження позов не містить.
Суд зауважив, що законність постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду не є предметом розгляду у цій справі (відповідні позовні вимоги взагалі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства).
Згідно зі статтею 42 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404), кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Пунктом 2 розділу VI затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» (надалі - Інструкція) встановлено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесення постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
Пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Таким чином, винесення, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, є обов'язком виконавця.
Заперечень щодо розміру витрат позивач не висловив.
Стосовно постанови про стягнення виконавчого збору суд зазначив таке.
Як вказано у частині п'ятій статті 26 Закону № 1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання кого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою, четвертою (перший абзац) статті 27 Закону № 1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів накладних виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій ті підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнення за наказом Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020 у справі № 915/2025/19 наведеним вище критеріям не відповідає; вказана у постанові про стягнення виконавчого збору сума дорівнює 10 відсоткам суми, що підлягає примусовому стягненню; постанову про стягнення виконавчого збору було винесено одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, суд визнав, що при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору виконавець діяв у повній відповідності до статті 27 Закону № 1404.
Суд відхилив як недоречні посилання Підприємства на статті 37 («Повернення виконавчого документа стягувачу»), 39 («Закінчення виконавчого провадження»), 40 («Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа»), 42 («Кошти виконавчого провадження») Закону № 1404, оскільки вказані норми не визначають порядок дій державного виконавця на стадії відкриття виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанов Відділу від 23.01.2020 та, відповідно, про відмову у позові.
Щодо доводів Підприємства про часткове виконання ним рішення про стягнення коштів до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження суд зазначив таке.
Як вказано вище, до листа від 04.02.2020 № 203/36, адресованого відповідачу, позивач додав копії платіжних доручень: від 14.01.2020 № 236, від 15.01.2020 № 242, від 17.01.2020 № 295; від 20.01.2020 № 330, від 21.01.2020 № 351, від 22.01.2020 № 405 на загальну суму 559 162,28 грн. Ці документи підтверджують факт перерахування Підприємством на рахунок стягувача вартості електричної енергії за січень 2019 року у частині, що відповідає визначеній ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020 у справі № 915/2025/19 сумі заборгованості, яку Підприємство мало сплатити не пізніше 31.01.2020.
Відповідною інформацією станом на 23.01.2020 Відділ не володів, тому факт її отримання у лютому 2020 року не може бути підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того, Закон № 1404 не зобов'язує державного виконавця встановлювати фактичну суму заборгованості на стадії відкриття виконавчого провадження.
Частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404 встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
У пункті 8 розділу ІІІ Інструкції вказано, що якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Як зазначено у частинах першій та другій статті 45 Закону № 1404, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційна до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документі про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Виходячи з цього, в процесі виконання, при фактичному визначенні та стягненні виконавчого збору державний виконавець має врахувати, що Підприємство частково виконало рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, і ця обставина впливає на визначення суми виконавчого збору, що підлягає стягненню з позивача.
Отже, права Підприємства можуть бути порушені у тому випадку, якщо, незважаючи на часткове виконання рішення позивачем до відкриття виконавчого провадження, ця обставина не буде врахована.
Проте, лише фактом винесення 23.01.2020 постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 670 994,74 грн., за відсутності стягнення цієї суми, права позивача не порушені.
Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору) покладається на Підприємство.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні адміністративного позову Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (вул. Погранична, 161, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31448144) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 34993225) про скасування постанови ВП № 61042276 від 23.01.2020 про стягнення виконавчого збору та про скасування постанови ВП № 61042276 від 23.01.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна