06 травня 2020 року Справа № 280/1451/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС Запорізькій області (69107, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166 код ЄДРПОУ: 43143945)
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 105497-56 від 20 лютого 2020 року на суму 3 551,24 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач здійснюючи сплату єдиного внеску за травень, червень, липень, серпень, вересень 2019р. перераховано кошти на загальну суму: 4590,30 грн. на рахунок № НОМЕР_2 , який належить ГУ ДПС у Запорізькій області замість рахунку Мелітопольської ОДПІ (м. Мелітополь) № НОМЕР_3 . Вказує, що зобов'язання зі сплати сум єдиного внеску були виконані без порушень строків та відповідно до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Через що вказує, що дії ФОП ОСОБА_1 не свідчить про несплату необхідної суми ЄСВ у визначений законодавством строк та не спричинили настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому (на кінець операційного дня) у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім'я ДФС в Казначействі.
В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити.
Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№16924 від 10 квітня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_2 нарахований єдиний внесок по строках: 21 жовтня 2020 року - 797,06 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці)- залишок за вересень 2019 року - єдиний внесок за III квартал 2019року; 20 січня 2020 року - 2 754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за IV квартал 2019 року. Вказує, що позивачем до Мелітопольського управління ГУ ДПС у Запорізькій області надіслано засобами поштового зв'язку заяву про перерахування грошових коштів за належними реквізитами від 06 листопада 2019 року № 2 (вхідний № 9802/ФОП від 11 листопада 2019 року). Сформовано висновок на повернення переплати по єдиному внеску від 19 листопада 2019 року № 114675-56. У зв'язку з набуттям чинності з 1 січня 2016 року Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-УІІІ « Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з 01 січня 2016 року фізичні особи - підприємці в тому числі й ті які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, виключені з переліку платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску. Вказує, що на код платежу 71060000 (Єдиний внесок, зазначений в абз. 4. 11 ст. 8 Закону № 2464 для ФОП, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та які беруть добровільну участь у страхуванні на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (36,21%;3641%), куди позивачем помилково сплачено єдиний внесок, кошти не надходять. Тому здійснити перекид грошових коштів буде можливо лише за умови цільового надходження грошових коштів наданий код платежу.
У відзиві просить суд відмовити у задоволення позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснюючи сплату єдиного внеску за травень, червень, липень, серпень, вересень 2019 року перерахувала кошти на загальну суму: 4590,30 грн. на рахунок № НОМЕР_2 , який належить ГУ ДПС у Запорізькій області замість рахунку Мелітопольської ОДПІ (м. Мелітополь) № НОМЕР_3 , що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень: платіжне доручення № 44 від 11 травня 2019 року; платіжне доручення № 49 від 17 червня 2019 року; платіжне доручення № 52 від 02 липня 2019 року; платіжне доручення № 58 від 12 серпня 2019 року; платіжне доручення № 61 від 05 вересня 2019 року.
16 жовтня 2019 року, 09 січня 2020 року, 23 січня 2020 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на ім'я начальника Мелітопольського управляння Головного управління ДПС Запорізькій області подавались заяви про перерахування грошових коштів за належними реквізитами.
Також 03 листопада 2019 року до Мелітопольського управляння Головного управління ДПС Запорізькій області позивачем подано заяву, в якій просила перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у сумі 4590,30 грн.
Так, 19 листопада 2019 року Мелітопольським управлянням Головного управління ДПС Запорізькій області сформовано висновок на повернення переплати по єдиному внеску від 19 листопада 2019 року № 114675-56.
20 лютого 2020 року стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 105497-56 від 20 лютого 2020 року на суму 3 551,24 грн.
06 квітня 2020 року Мелітопольським управлянням Головного управління ДПС Запорізькій області Смирновій Олександрі Володимирівні надано інформація, відповідно до якої зазначено, що здійснити перекид грошових коштів буде можливо лише за умови цільового надходження грошових коштів на даний код платежу
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернулася до суду з позовною заявою.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 8 липня 2010 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За правилами пункту 2 частини1 статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Враховуючи вказані норми, для вирішення справи необхідно встановити, чи вчасно позивач сплатила нараховані суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірні періоди.
Судом встановлено, що позивач здійснюючи сплату єдиного внеску за травень, червень, липень, серпень, вересень 2019 року перерахувала кошти на загальну суму: 4590,30 грн. на рахунок № НОМЕР_2 , який належить ГУ ДПС у Запорізькій області замість рахунку Мелітопольської ОДПІ (м. Мелітополь) № 37195204000832.
Судом досліджено копії платіжних доручень:№ 44 від 11 травня 2019 року; № 49 від 17 червня 2019 року; № 52 від 02 липня 2019 року; № 58 від 12 серпня 2019 року; № 61 від 05 вересня 2019 року. Необхідно звернути увагу на те, що призначення платежу у платіжних дорученнях визначено «внесок ЄСВ».
Суд вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
При цьому, такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, тому помилкове визначення рахунку під час сплати суми внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми. Також, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених суми єдиного внеску на невідповідний рахунок.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених статтею 25 Закону №2464-VI.
Аналогічні правові позиції вказані у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №816/591/16, від 14 лютого 2018 року у справі №816/1254/17, 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 14 листопада 2018 року по справі №805/3665/16-а, від 07 лютого 2019 року по справі №820/3561/16.
Суд зазначає, що податковий орган не заперечує факту надходжень грошових коштів на інший рахунок. Також не заперечує про суми визначені у платіжних дорученнях як такі що дорівнюють сумі необхідній для сплати ЄСВ.
Таким чином, позивачем зобов'язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені терміни для такої сплати. Помилка при зазначенні відповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до позивача санкцій. До того ж, згодом така помилка виправлена платником.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність винесення стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 105497-56 від 20 лютого 2020 року на суму 3 551,24 грн.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд, з врахуванням правових позицій Верховного Суду, дійшов висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів законність винесення оскаржуваних рішень, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС Запорізькій області (69107, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166 код ЄДРПОУ: 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 105497-56 від 20 лютого 2020 року на суму 3 551,24 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 травня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов