08 травня 2020 р.Справа №160/5044/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
07.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14449-53 У від 14.05.2019 р. винесену уповноваженою особою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Буличовим Єгором Володимировичем.
В мотивування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, Управління мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі; акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Так, ОСОБА_2 не подавав звітність, Управління чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно нього, не витребовувались та не надавались бухгалтерські та інші документи. Тим паче, за весь час нарахування боргу з ЄСВ позивач був працевлаштований в ТОВ ВФ «Технополіс» та роботодавець при виплаті заробітної плати позивачу сплачував усі необхідні податки та збори, в тому числі ЄСВ, що підтверджується довідками. Відтак, спірна вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає до скасування.
Слід зазначити, що одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити стягнення на підставі вимоги про стягнення боргу (недоїмки) № Ф-14449-53 У від 14.05.2019, яка видана ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 19772,84 грн.
Заявник, в обґрунтування заяви про забезпечення позову, зазначає, що відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від Ф-14449-53 У від 14.05.2019, яка є предметом судового оскарження в цій справі, зумовлює вжиття органами державної виконавчої служби заходів примусового стягнення та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом №1404-4111. Вказане, в свою чергу, може негативно вплинути на майновий стан позивача, оскільки передбачає стягнення не лише суми недоїмки на підставі вимоги, яка є спірною, а й витрат виконавчого провадження, а також арешт майна боржника.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018р. у справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 151 КАС України, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України", під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник вказує, що існує небезпека заподіянню шкоди його правам та інтересам, в разі якщо, до вирішення поданого позивачем адміністративного позову щодо правомірності податкової вимоги, відбудеться стягнення коштів за спірним виконавчим документом з позивача.
Так, як вказано Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року №640/497/19, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Позивач у поданій заяві просить зупинити стягнення на підставі оскаржуваної вимоги. Разом з тим, суд зазначає, що дії щодо примусового стягнення вчиняються державним виконавцем за наслідками відкриття виконавчого провадження. Таким чином, зупинення стягнення у виконавчому провадженні №59707294 є фактично зупиненням дії постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2019 року.
Суд звертає увагу позивача, що заявлені заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги не пов'язані із предметом поданого позивачем позову щодо скасування податкової вимоги, оскільки за таких умов пов'язаність мала б місце у разі оскарження в межах даного позову постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Враховуючи викладене, суд також звертає увагу, що інститут забезпечення позову покликаний захистити права та інтереси особи, в разі, зокрема, наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Натомість суд, дослідивши подані позивачем документи, додані до заяви, зазначає, що правова оцінка протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2019р. року має досліджуватися судом в ході судового розгляду адміністративної справи щодо її оскарження.
Наявність ознак протиправності дій відповідача та його наслідків може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року №640/497/19, відповідно до якої, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 у справі № 160/5044/20 - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник