м. Вінниця
07 травня 2020 р. Справа № 120/1492/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що 05.03.2020 року звернувся із заявою до відповідача про здійснення перерахунку призначеної пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" із врахуванням довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) військової прокуратури Центрального регіону України №18/66ПФвих-20 від 07.02.2020 року. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090153660 від 06.03.2020 року відмовлено позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою від 07.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
28.04.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки надана позивачем довідка військової прокуратури Центрального регіону України №18/66ПФвих-20 від 07.02.2020 року видана на підставі нормативних документів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури прийнятим до 13.12.2019 року (день прийняття рішення Конституційним Судом України №7-р (ІІ)/2019), а після прийняття рішення Конституційним Судом України постанови чи інші нормативні акти про підвищення заробітної плати не приймались, відтак підстави для перерахунку пенсії, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" відсутні.
04.05.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив у якій вказав, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують його обґрунтувань та доказів наведених у позовній заяві та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
З 09.12.2010 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII в розмірі 86% від заробітної плати.
07.02.2020 року військовою прокуратурою Центрального регіону України видано довідку №18/66ПФвих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 /а.с. 12/.
05.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі вище зазначеної довідки /а.с. 11/.
Однак, 06.03.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №905090153660 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" ОСОБА_1 .
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), частина перша якої передбачала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною сімнадцятою цієї статті, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Крім того, 15.07.2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) на підставі якого частина вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ втратила чинність.
Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури урегульовано статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Судом встановлено, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії відповідач виходив з того, що після прийняття рішення Конституційним Судом України постанови чи інші нормативні акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не видавались. Тобто, у чинному пенсійному законодавстві відсутні правові норми щодо проведення перерахунку пенсій прокурорам.
Надаючи оцінку вказаним аргументам відповідача, суд виходить з наступного.
Як зазначено судом вище, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 (далі - Рішення №7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, відповідні положення втратили чинність 13 грудня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
За змістом частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (з 13 грудня 2019 року);
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, з огляду на ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019 у Законі №1697-VII з 13.12.2019 року відсутня вимога про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури з 13.12.2019 року є підвищення заробітної плати відповідної категорії працівників, як те передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VII.
Крім того, суд зазначає, що Офіс Генерального прокурора листом від 18.02.2020 року №21-698вих20 звернувся до Міністерства соціальної політики України щодо погодження порядку здійснення перерахунку пенсій прокурорів з огляду на ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 року.
Пунктом 2 розділу І цього Порядку передбачено, що перерахунок пенсії проводиться за зверненням пенсіонерів до органів Пенсійного фонду України (незалежно від факту їх роботи) на підставі довідок про заробітну плату (додаток 1), виданих органом прокуратури, в яких складові заробітної плати визначаються на момент виникнення права на перерахунок.
Листом від 21.02.2020 року вих.№2690/0/2-20/54 Міністерство соціальної політики України повідомило Офіс Генерального прокурора про погодження запропонованого порядку здійснення перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури.
Також, листом від 25.02.2020 вих.№1416/0/196-20 Міністерство соціальної політики України повідомило Пенсійний фонд України про узгодження порядку здійснення перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури.
У свою чергу, Пенсійний фонд України листом від 11.03.2020 року №2800-030102-9/7916 повідомив начальників головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та м. Києві про погодження порядку дій при перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури.
Надана позивачем довідка військової прокуратури Центрального регіону України №18/66ПФвих-20 від 07.02.2020 року складена на бланку органу прокуратури, містить обов'язкові реквізити (дату та вихідний номер), підписана посадовими особами, підпис яких скріплений гербовою печаткою. Крім того, така довідка складена за формою, наведеною у додатку №1 до листа Офісу Генерального прокурора від 18.02.2020 вих.№21-698вих20.
Отже, відповідна довідка є належним та достатнім доказом розміру заробітної плати працівника прокуратури за аналогічною посадою та саме на її підставі має бути проведений перерахунок пенсії позивача.
Відображення відомостей у довідці на підставі нормативних документів про підвищення заробітної плати працівників прокуратури прийнятих до 13.12.2019 року не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку, оскільки беззаперечним є факт підвищення заробітної плати працівникам прокуратури після призначення пенсії позивачу, а право на відповідний перерахунок відновлено рішенням Конституційного Суду України, з прийняттям якого виникло у позивача.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090153660 від 06.03.2020 року, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 13.12.2019 року відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII у розмірі 86% розміру грошового забезпечення на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України №18/66ПФвих-20 від 07.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Досліджуючи обґрунтованість мотивів щодо наявності допущеної відповідачем бездіяльності, судом враховано, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у не здійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Судом встановлено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень на заяву позивача щодо перерахунку пенсії відреагував та вчинив певні управлінські дії, в наслідок яких прийнято рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090153660 від 06.03.2020 року про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Отже, відповідачем допущено активну поведінку (вчинення дій) щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу, що виключає можливість встановлення факту допущеної бездіяльності, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром, здійснити нарахування та виплату різниці пенсії за минулий час без обмеження максимальним розміром, то суд вважає їх передчасними, оскільки відповідач ще не здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу, а відтак відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить її з нарахуванням різниці в пенсії за минулий час та без обмеження максимальним розміром самостійно.
Разом з тим, суд зазначає, що визначення розміру виплати пенсії є виключною компетенцією пенсійного органу, а тому підміна судом повноважень даного суб'єкта владних повноважень є формою втручання в його дискреційні повноваження.
При цьому, у разі незгоди з діями відповідача щодо розміру пенсії, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду, а тому з врахуванням вищенаведеного, в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов'язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Щодо звернення судового рішення до негайного виконання, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Отже, негайно виконуються рішення про присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної конкретної суми пенсії, з якої можна виокремити її місячний розмір.
Враховуючи наведене, оскільки предметом судового розгляду цієї справи є встановлення права позивача на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII, в той же час питання стягнення та визначення конкретної суми розміру місячної пенсії судом не досліджувалося, а тому суд не вбачає можливості для звернення рішення суду до негайного виконання.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 46, 58, 92, 152 Конституції України, ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, ст. 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року №2136-VIII, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090153660 від 06.03.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2020 року відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року, у розмірі 86% розміру грошового забезпечення, на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України №18/66ПФвих-20 від 07.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Свентух Віталій Михайлович