м. Вінниця
05 травня 2020 р. cправа № 120/4235/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дончика В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Волинець В.М.,
представника позивача: Шиманського В.М.,
представника третьої особи: Воробйова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
17.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №236 від 11.06.2019 року оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» та «В» Державної служби морського та річкового транспорту України, в тому числі на вакантну посаду заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті.
25.06.2019 року позивач звернувся до конкурсної комісії Державної служби морського та річкового транспорту України із заявою про допуск його до конкурсу на заміщення посади державної служби категорії «Б» - заступника директора департаменту - начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України.
04.07.2019 року на сайті Державної служби морського та річкового транспорту України розміщені результати конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» та «В», проведеного відповідно до Наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 11.06.2019 року № 236. Переможцем конкурсу на вакантну посаду заступника директора департаменту-начальник відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України визначено ОСОБА_1
15.07.2019 року позивач звернувся із заявою до Державної служби морського та річкового транспорту України про призначення його на посаду заступника директора департаменту-начальник відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту.
Листом від 15.11.2019 року в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України М. Божко відмовив позивачу у призначенні на вакантну посаду.
На переконання позивача, відмова викладена у листі від 15.11.2019 року є протиправною, оскільки не містить нормативно-правового обґрунтування.
Крім того, позивач, оцінивши на відповідність ст. 2 КАС України дії Державної служби морського та річкового транспорту України вважає їх протиправними, оскільки вони порушують його права як переможця конкурсу на зайняття вакантної посади, у зв'язку із чим, звернувся з цим позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправними дії в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України М. Божко щодо відмови у його призначенні на вакантну посаду заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України;
- зобов'язати голову Державної служби морського та річкового транспорту України призначити його на посаду заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в судове засідання з повідомленням сторін на 29.01.2020 року.
24.01.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що відповідно до п. 3 статті 31 Закону України «Про державну службу» рішення про призначення на посади державної служби категорії «Б» та «В» приймається керівником державного органу після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу.
Відповідно до п.4 статті 31 Закону України «Про державну службу» рішення про призначення або відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Заява позивача про призначення його на вакантну посаду датована 15.07.2019 року, натомість спеціальна перевірка щодо нього закінчена у серпні 2019 року.
Зазначили, що позивач ігнорував запрошення до Морської адміністрації для подальшого працевлаштування, що підтверджується актами від 23.09.2019 року та 25.10.2019 року, в яких зафіксовано факт звернення до ОСОБА_1 про необхідність прибуття до Морської адміністрації для подальшого працевлаштування.
15.11.2019 року позивач особисто ознайомлений з листом Морської адміністрації про відмову у призначенні його на посаду. При цьому зауважили, що тривалий термін часу - від 15.07.2019 року по 15.11.2019 року свідчить про безумовний намір Морської адміністрації призначити позивача на вакантну посаду та про його фактичну відмову в подальшому працевлаштуванні в Морській адміністрації.
На переконання відповідача, відсутність доказів та обґрунтувань щодо тривалої відмови позивача від подальшого працевлаштування в Морській адміністрації є безперечним доказом штучного характеру заявленого позову.
Враховуючи вищевикладене, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
27.01.2020 року адміністративна справа №120/4235/19-а, призначена до розгляду на 29.01.2020, знята з розгляду у зв'язку із проведенням зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду 29.01.2020 року. Визначивши дату наступного судового засідання 30.01.2020 року.
29.01.2020 року на адресу суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .
29.01.2020 року представником третьої особи подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
Ухвалою суду від 30.01.2020 року залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 30.01.2020 року за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 12.02.2020 року.
Ухвалою суду від 12.02.2020 року занесеною до протоколу судового засідання у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.
Ухвалою суду від 12.02.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу 5-ти денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду. Цією ж ухвалою призначено наступне судове засідання на 18.02.2020 року.
Ухвалою суду від 14.02.2020 року допущено до участі в судовому засіданні представника відповідача, призначеному на 18.02.2020 року, в режимі відеоконференції.
17.02.2020 року представником позивача подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
18.02.2020 року адміністративна справа №120/4235/19-а, призначена до розгляду на 18.02.2020, знята з розгляду у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці відповідно до наказу №017 в/к від 17.02.2020 року. Визначивши дату наступного судового засідання 04.03.2020 року.
Ухвалою суду від 26.02.2020 року допущено до участі в судовому засіданні представника відповідача, призначеному на 04.03.2020 року, в режимі відеоконференції.
04.03.2020 року представником третьої особи подано заперечення проти поновлення пропущеного процесуального строку на подання позовної заяви.
Ухвалою суду від 04.03.2020 року у задоволенні клопотання третьої особи про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено. Строк звернення до суду ОСОБА_1 вирішено вважити таким, що не пропущений.
Ухвалою суду від 04.03.2020 року занесеною до протоколу судового засідання, у зв'язку з технічними проблемами, що унеможливлювали участь представника відповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 18.03.2020 року.
Ухвалою суду від 12.03.2020 року допущено до участі в судовому засіданні представника відповідача, призначеному на 18.03.2020 року, в режимі відеоконференції.
13.03.2020 року представником третьої особи подано пояснення щодо позовної заяви, у яких останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що позивач не може бути призначений на спірну посаду, скільки він не звільнився із попереднього місця роботи та не подав необхідні для його призначення документи.
Зауважив, що станом на момент як подання позову, так і вирішення даної справи, ОСОБА_3 перебуває на державній службі, обіймаючи посаду заступника начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії - начальника відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Закарпатської митниці ДФС, що підтверджується відомостями, опублікованими в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При цьому, оскільки ОСОБА_3 не подано декларації за період перед звільненням, він продовжує обіймати відповідну посаду на теперішній час.
Зазначив, що згідно з положеннями ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з положеннями ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 по справі № 822/173/17 при застосуванні ст. 24 КЗпП України зроблено правовий висновок про те, що неподання трудової книжки при працевлаштуванні до нового місця роботи свідчить про невчинення працівником дій, які в силу закону необхідні для такого призначення.
Представник третьої особи вважає, що істотною передумовою для призначення позивача на спірну посаду є його звільнення із попереднього місця роботи (державної служби), отримання трудової книжки у день звільнення та подальше подання в тому числі її для працевлаштування до Морської адміністрації. Однак, позивачем не було здійснено звільнення із чинної посади у Закарпатській митниці ДФС, а також не подано до Морської адміністрації документів, в тому числі трудової книжки, що є необхідною передумовою для його оформлення на спірну посаду.
На переконання представника третьої особи, наведене унеможливлює задоволення позовних вимог про зобов'язання Морської адміністрації призначити ОСОБА_1 на спірну посаду.
Крім того, позивач не може бути призначений на спірну посаду шляхом переведення, оскільки переведення як форма призначення допускається лише на рівнозначну або нижчу посаду державної служби. Натомість спірна посада є вищою порівняно до його поточної посади.
Також зауважив, що позивач не прибував до Морської адміністрації для проведення відповідної співбесіди, що також унеможливлює його призначення на посаду.
Враховуючи вищевикладене, просив у задоволені адміністративного позову відмовити.
Ухвалою суду від 18.03.2020 року за клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 15.04.2020 року.
Ухвалою суду від 15.04.2020 року за клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 05.05.2020 року.
29.04.2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження.
Ухвалою суду від 30.04.2020 року допущено до участі в судовому засіданні представника позивача, призначеному на 05.05.2020 року, в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 04.05.2020 року допущено до участі в судовому засіданні представника третьої особи, призначеному на 05.05.2020 року, в режимі відеоконференції.
У судове засідання 05.05.2020 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 05.05.2020 року занесеною до протоколу судового засідання у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження відмовлено.
У судовому засіданні 05.05.2020 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов з підстав викладених у позовній заяві.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив щодо задоволення адміністративного позову, з мотивів наведених у поясненнях щодо позовної заяви та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України № 236 від 11.06.2019 року, відповідно до ст. 23 Закону України "Про державну службу" та Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 246 від 25.03.2016 року, оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорій "Б" та "В" Державної служби морського та річкового транспорту України (https://marad.gov.ua/ua/npa/pro-ttya-vakantnih-posad-derzhavnoyi-sluzhbi-kategorij-b-ta-v).
Підпунктом 1.1. вказаного Наказу зазначена вакантна посада, на яку оголошено конкурс - заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті, номер вакансії 149701.
Згідно Умов проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "Б" - заступника директора департаменту - начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України, затвердженого Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 11.06.2019 року №236, для участі у конкурсі необхідно подати перелік документів до 17:00 год. 27.06.2019 року, за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 25.
Дата проведення конкурсу 03.07.2019 року.
25.06.2019 року позивач звернувся до конкурсної комісії Державної служби морського та річкового транспорту України із заявою, в якій просив допустити його до участі в конкурсі на зайняття посади заступника директора департаменту - начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті. Інформацію про проведення конкурсу просив повідомляти йому шляхом надсилання електронного листа на його електронну адресу.
04.07.2019 року на сайті Державної служби морського та річкового транспорту України розміщені результати конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» та «В», проведеного відповідно до Наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 11.06.2019 року № 236. Переможцем конкурсу на вакантну посаду заступника директора департаменту-начальник відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України визначено ОСОБА_1 , номер вакансії 149701 (https://marad.gov.ua/ua/news/rezultati-konkursu-kategorij-b-ta-v-provedenogo-vidpovidno-do-nakazu-derzhavnoyi-sluzhbi-morskogo-ta-richkovogo-transportu-ukrayini-vid-11-chervnya-2019-roku-236).
15.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Державної служби морського та річкового транспорту України, в якій просив призначити його на посаду заступника директора департаменту-начальник відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті, як такого, що пройшов конкурсний відбір та визначений переможцем конкурсу.
23.09.2019 року та 25.10.2019 року відповідачем складено Акти про повідомлення телефоном ОСОБА_1 щодо необхідності прибуття до Морської адміністрації для подальшого оформлення на посаду заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України після проходження спеціальної перевірки, відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
15.11.2019 року в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України листом №2182/05/14-19, з метою уникнення порушення вимог Закону України "Про державну службу", відмовив позивачу у призначенні на посаду заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України.
Вищевикладене зумовило звернення позивача з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон України № 889).
Згідно частини 1 статті 3 Закону України №988 цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 5 Закону України № 988 відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної служби морського та річкового транспорту України" №1095 від 06.09.2017 року утворено Державну службу морського та річкового транспорту України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури.
Пунктом 2 цієї Постанови затверджено "Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України".
Відповідно до пункту 1 "Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України", Державна служба морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).
Відповідно до підпункту 2 пункту 5 цього Положення Морська адміністрація з метою організації своєї діяльності: здійснює добір кадрів в апарат Морської адміністрації та на посади керівників та заступників керівників її територіальних органів, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Морської адміністрації та її територіальних органів.
Вказані норми Положення кореспондуються з пунктами 1, 4 частини 2 статті 17 Закону України № 889, згідно яких, керівник державної служби організовує планування роботи з персоналом державного органу, в тому числі організовує проведення конкурсів на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", забезпечує прозорість і об'єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону; призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.
Частина 1 статті 22 Закону України № 889 (в редакції чинній на момент оголошення конкурсу) визначає, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби врегульований статтями 22-30 Закону України "Про державну службу" та "Порядком проведення конкурсу на зайняття посад державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 246, та включає такі етапи: 1) прийняття рішення про оголошення конкурсу; 2) оприлюднення оголошення про проведення конкурсу; 3) прийняття документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі; 4) перевірка поданих документів на відповідність установленим законом вимогам; 5) проведення тестування та визначення його результатів; 6) розв'язання ситуаційних завдань та визначення їх результатів (у випадках, передбачених цим Порядком); 7) проведення співбесіди та визначення її результатів; 8) проведення підрахунку результатів конкурсу та визначення переможця конкурсу і другого за результатами конкурсу кандидата; 9) оприлюднення результатів конкурсу.
Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби" №246 від 25.03.2016 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення про оголошення конкурсу на зайняття посади категорій "Б" і "В" приймає керівник державної служби в державному органі.
Як вже встановлено судом, Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №236 від 11.06.2019 року оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорій "Б" та "В" Державної служби морського та річкового транспорту України зокрема, заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті.
За приписами частин 1, 3 та 4 статті 31 Закону України №988 (в редакції чинній на час проведення конкурсу та визначення його переможця) на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.
Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб'єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.
Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади".
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-IX внесено зміни до Закону України №988, які набули чинності з 25 вересня 2019 року.
Частини 3, 4 та 5 статті 31 Закону України №988 (в редакції чинній на час прийняття рішення про відмову у призначенні позивача на вакантну посаду) визначають, що на посаду державної служби призначається особа, визначена переможцем конкурсу.
Рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб'єктом призначення після проведення співбесіди з кандидатом та підписання з ним контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Таке рішення приймається не пізніше п'яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.
У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, приймається рішення про відмову у призначенні на посаду державної служби.
У разі відмови особи від підписання контракту про проходження державної служби (у разі укладення) вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується відкладене право суб'єкта призначення на повторне визначення переможця конкурсу.
Частина 1 статті 32 Закону України №988 (в редакції Закону № 117-IX) говорить, що не допускається призначення на посаду державної служби особи, яка буде прямо підпорядкована близькій особі або якій будуть прямо підпорядковані близькі особи.
Аналіз вищезазначених норм Закону дає підстави для обґрунтованого висновку, що рішення керівника про відмову у призначені особи на посаду державної служби, має будуватися на визначених законом підставах, а саме: у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади; у разі відмови особи від підписання контракту про проходження державної служби (у разі укладення) та умови, що особа, яка призначається не буде прямо підпорядкована близькій особі або їй не будуть прямо підпорядковані близькі особи.
Зазначений перелік підстав для відмови в призначенні особи на посаду є вичерпним.
Як вже зазначалось судом, 04.07.2019 року на сайті Державної служби морського та річкового транспорту України розміщені результати конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» та «В», проведеного відповідно до Наказу Державної служби морського та річкового транспорту У країни від 11.06.2019 року № 236. Переможцем конкурсу на вакантну посаду заступника директора департаменту-начальник відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України визначено ОСОБА_1 .
Як свідчать матеріалів справи, 15.07.2019 року ОСОБА_1 звернувшись із заявою про призначення його на вакантну посаду, як переможця конкурсу, у відповідь отримав лист Морської адміністрації від 15.11.2019 року №2182/05/14-19, яким йому відмовлено у призначенні на вакантну посаду.
Надаючи оцінку оскаржуваній відмові, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди при розгляді справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, незалежно від підстав та мотивів позову, повинні перевірити рішення суб'єктів владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Як вбачається із змісту оскаржуваної відмови, спеціальна перевірка щодо ОСОБА_1 закінчена у серпні 2019 року та за її результатами підготовлено довідку. Позивачу неодноразово повідомлялось про необхідність подальшого оформлення на посаду.
Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи міститься довідка про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 , в якій відсутня дата її складання.
При цьому, як вже встановлено судом, 23.09.2019 року та 25.10.2019 року відповідачем складалися Акти про повідомлення телефоном ОСОБА_1 щодо необхідності прибуття до Морської адміністрації для подальшого оформлення на посаду заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України після проходження спеціальної перевірки, відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
Водночас, в Актах від 23.09.2019 року та 25.10.2019 року відсутня визначена дата необхідності прибуття ОСОБА_1 для подальшого оформлення на вакантну посаду. Крім того, стилістичний виклад Актів не дає змогу дійти однозначного висновку про те, що позивача повідомлено про завершення спеціальної перевірки.
У судовому засідання 05.05.2020 року представник позивача підтвердив факт повідомлення Морською адміністрацією його довірителя про необхідність прибуття до Морської адміністрації для подальшого оформлення на посаду після закінчення спеціальної перевірки, однак про закінчення самої перевірки, останнього не повідомлено.
В той же час, докази про повідомлення позивача щодо закінчення спеціальної перевірки, наявність якої зумовила б його звернення до Морської адміністрації для подальшого оформлення на посаду, матеріали справи не містять. Запрошення на співбесіду для подальшого оформлення на посаду в матеріалах справи також відсутні.
Крім того, приймаючи оскаржувану відмову, відповідач керувався загальними нормами ст. 31 Закону України "Про державну службу" не обґрунтовуючи її. Натомість, як зазначалось вище, рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби має будуватися на визначених законом підставах, вичерпний перелік яких встановлено Законом України №988 (в редакції Закону №117-ІХ), проте відповідачем не зазначено в оскаржуваній відмові за якою саме із підстав вона прийнята, вказавши лише, що відмовлено у призначенні на посаду з метою уникнення порушень Закону України "Про державну службу".
Додатково слід наголосити на тому, що приймаючи рішення про відмову у призначенні позивача на вакантну посаду, відповідач керувався нормами ст. 31 Закону України "Про державну службу", які втратили чинність 25.09.2019 року на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" №117-ІХ від 19.09.2019 року.
Отже, з огляду на викладене та враховуючи те, що в матеріалах справи містяться акти про повідомлення позивача щодо необхідність прибуття до Морської адміністрації для подальшого працевлаштування після закінчення спеціальної перевірки, в той же час докази про повідомлення позивача про закінчення спеціальної перевірки та необхідності прибуття до Морської адміністрації для проходження співбесіди зі вказівкою визначеної дати відсутні, а також те, що відмова у призначенні на посаду побудована на нормах Закону які втратили чинність, суд вважає її необґрунтованою та такою, що прийнята без урахування всіх обставин, які мають значення для її прийняття.
Водночас суд наголошує, що згідно положень статті 31 Закону України №988 суб'єктом призначення приймається рішення про призначення на посаду державної служби або про відмову у призначенні.
Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 цього КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
З огляду на зазначену норму та встановленні у ході розгляду справи обставини, за відсутності обумовленого статтею 31 Закону України №988 виду та форми розпорядчого документу, суд дійшов висновку, що лист від 15.11.2019 року № 2182/05/14-19 є рішенням суб'єкта призначення про відмову у призначенні на вакантну посаду.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що відмова викладена у листі від 15.11.2019 року № 2182/05/14-19, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому для належного та ефективного захисту порушених прав позивача слід визнати відмову викладену у листі у листі № 2182/05/14-19 від 15.11.2019 року протиправною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання голову Державної служби морського та річкового транспорту України призначити ОСОБА_1 на посаду, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 31 Закону № 889-VIII на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Як вже зазначалось вище, рішення керівника державної служби залежить від кількох визначених законом обставин: результатів спеціальної перевірки; прибуття особи до державного органу для проведення співбесіди; підписання контракту про проходження державної служби (у разі укладення); умови, що особа, яка призначається не буде прямо підпорядкована близькій особі або їй не будуть прямо підпорядковані близькі особи.
Факт перемоги ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття посади заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорту Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України сторонами не заперечується та підтверджено наявними в справі матеріалами.
Доказів існування інших обставин за результатами проведеної спеціальної перевірки, та того, що особа, яка призначається буде прямо підпорядкована близькій особі або їй будуть прямо підпорядковані близькі особи Морською адміністрацією до суду не надано.
Разом з тим, слушні є посилання представника третьої особи, що не спростовано представником позивача, про існування обставин, які унеможливлюють на даній стадії прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити дії про призначення позивача на вакантну посаду.
Так, станом на момент, як подання позову, так і вирішення даної справи, ОСОБА_1 перебуває на державній службі, обіймаючи посаду заступника начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії - начальника відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Закартпатської митниці ДФС, що підтверджується відомостями, опублікованими в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Розділу І "Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року № 3 (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року № 168/19) декларація перед звільненням - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах "а", "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з положеннями ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Із наведених норм слід дійти висновку, що неподання трудової книжки при працевлаштуванні до нового місця роботи свідчить про невчинення працівником дій, які в силу закону необхідні для такого призначення.
Отже, суд погоджується із доводами представника третьої особи, що істотною передумовою для призначення позивача на спірну посаду є його звільнення із попереднього місця роботи, прибуття до Морської адміністрації для проходження співбесіди та подання необхідних документів, в тому числі трудової книжки.
На переконання суду, ще одною істотною обставиною, яка унеможливлює задоволення позовну в цій частині є те, що згідно наказу в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 21.11.2019 року №400-К на бажану позивачем посаду призначено ОСОБА_2 , який продовжує її обіймати, станом на момент прийняття цього рішення, однак потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства», Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
За таких обставин, враховуючи, що законодавець визначив чіткий алгоритм порядку призначення на посаду державної служби, суд вважає, що без дотримання такого порядку зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган відсутні підстави. Крім того, без вчинення позивачем необхідних дій, спрямованих для його призначення на вакантну посаду, відповідач не може прийняти рішення та призначити його без необхідних на то документів. А отже, в досліджуваній частині позову про зобов'язання призначити на посаду слід відмовити.
З урахуванням вищезазначеного, позов в цій частині слід задовольнити шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення на посаду заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорту Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України та прийняти мотивоване рішення, у відповідності до норм Закону України №988, з дотриманням критеріїв визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем та третьою особою, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи відсутність судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправну відмову в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України Миколи Божко у призначенні ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорту Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України, викладену у листі № 2182/05/14-19 від 15.11.2019 року.
Зобов'язати Державну службу морського та річкового транспорту України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2019 року про призначення на посаду заступника директора департаменту-начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорту Департаменту державного нагляду та контролю за безпекою на морському та річковому транспорті Державної служби морського та річкового транспорту України та прийняти мотивоване рішення.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Державна служба морського та річкового транспорту України (вул. Преображенська, 25, м. Київ, код ЄДРПОУ 41886120);
Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення у повному обсязі виготовлене 08.05.2020 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович