Справа № 909/335/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
про відмову у видачі судового наказу
07.05.2020 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши заяву стягувача акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до боржника фізичної особи-підприємця Пашка Богдана Михайловича про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 106 484 грн 93 коп., яка виникла внаслідок неналежного виконання договору банківського обслуговування від 17 вересня 2013 р. (Умови та правила надання банківських послуг),
до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява АТ КБ "ПриватБанк", в якій ставиться питання про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Пашка Б. М. заборгованості за договором банківського обслуговування в розмірі 106 484 грн 93 коп., з яких 91 235 грн 53 коп. - заборгованість за кредитом, 8 302 грн 43 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 918 грн 42 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 5 028 грн 55 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом статей 147 і 148 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктами 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, в обґрунтування поданої заяви АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що 17 вересня 2013 р. фізична особа-підприємець Пашко Б. М. підписав заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування від 17 вересня 2013 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. На підтвердження зазначених обставин, заявник надав копію відповідної заяви, довідку про розмір встановлених кредитних лімітів, витяг з Умов та правил надання банківських послуг та розрахунки заявленої до стягнення заборгованості.
Однак заявник не надав підтверджень, що підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг боржник розумів, ознайомився та погодився саме з тією редакцією Умов, яка надана суду заявником, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).
Витяг з Умов та правил не містить підпису боржника (ані фізичного, ані цифрового), а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Аналогічний висновок про необхідність доведення зазначених обставин міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 р. у справі № 342/180/17.
Тож враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду та відсутність в матеріалах заяви підписаних боржником Умов та правил надання банківських послуг безспірність вимог заявника вбачається сумнівною.
Водночас підписана боржником заява взагалі не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, процентів, пені, комісії, а також кінцевого строку повернення кредитних коштів.
Таким чином, при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу заявник не дотримався вимог пунктів 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України.
За змістом пунктів 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Як визначено в ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 150, 152, 153, 234, 235 ГПК України, суд
акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Пашка Богдана Михайловича заборгованості в розмірі 106 484 грн 93 коп. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Суддя І. В. Ткаченко