Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"05" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 20/5007/1475-Б/12
За заявою: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (м. Житомир)
До боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (с. Райки Житомирського району)
про визнання банкрутом
(заява про стягнення 11 052 470,98 грн.)
Суддя Гнисюк С.Д.
Представники учасників процесу для участі в судовому засіданні 05.05.2020 не з'явились.
В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №20/5007/1475-Б/12 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ".
24.01.2019 до Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" від 24.01.2019 до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" про стягнення 11 052 470,98 грн, якій було присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 906/73/19.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 (суддя Кравець С.Г.), зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.05.2019 (суддя Кравець С.Г.) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Святославав Ріхтера, буд. 24, код ЄДРПОУ 37976485).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.06.2019 (суддя Кравець С.Г.), у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" про стягнення 11052 470,98 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2019.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" в особі ліквідатора Тищенко О.І. на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2019. у справі №906/73/19 задоволено частково; рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2019 у справі №906/73/19 скасовано; ухвалено, справу №906/73/19 передати до Господарського суду Житомирської області для нового розгляду по суті в межах справи №20/5007/1475-Б/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ".
11.12.2019 до Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, супровідним листом Північно-західного апеляційного господарського суду №01-28/906/73/19/5596/19 від 06.12.2019 матеріали справи №906/73/19 повернулись до Господарського суду Житомирської області.
На підставі Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, відповідальним працівником загального відділу Господарського суду Житомирської області, здійснено повторний автоматизований розподіл позовної заяви №906/73/19, якій згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 20/5007/1475-Б/12 за вхідним номером 02-20/603/19 та передано для подальшого розгляду у межах справи №20/5007/1475-Б/12 судді Гнисюку С.Д.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.12.2019, зокрема, прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" від 24.01.2019 про стягнення 11052470,98 грн до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з розгляду зазначеної заяви.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.03.2020 відкладено розгляд справи в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" від 24.01.2019 до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" про стягнення 11 052 470,98грн. по суті на 05.05.2020.
До Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшли наступні документи:
- 29.04.2020 клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" №б/н від 29.04.2020 про відкладення розгляду справи (на електронну адресу суду);
- 04.05.2020 клопотання Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" від 04.05.2020 про відкладення розгляду справи (на електронну адресу суду).
Дослідивши вищезазначені клопотання, суд встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" є кредитором у справі про банкрутство та не є стороною з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" до Державної установи "Райківська виправна колонія №73" від 24.01.2019 про стягнення 11 052 470,98 грн., а тому рішення не впливає на його права та обов'язки.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" у своїх клопотаннях не навели посилань на те, що існують додаткові докази (пояснення), які можуть бути надані суду та не обґрунтували неможливість розгляду справи без їх участі.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" не позбавлені були можливості надати суду письмові пояснення, з документальним підтвердженням, на позовну заяву ліквідатора.
Крім того, розгляд заяви по суті вже судом відкладався.
Явка представників учасників з розгляду заяви, в судове засідання 05.05.2020, судом обов'язковою не визнавалася.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ", в особі ліквідатора Тищенко О.І., в засідання суду 05.05.2020 не з'явилась. Про дату та час проведення судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином.
З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.12.2012, зокрема, порушено провадження у справі про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 04.11.2012 (Далі - Закон про банкрутство).
Постановою Господарського суду Житомирської області від 26.03.2013, зокрема, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" арбітражного керуючого Крутоус О.В.; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ", відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.09.2013, зокрема, припинено процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ", як відсутнього боржника та здійснено перехід до загальної процедури.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.02.2014, зокрема, скаргу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Четверікової В.А. від 31.01.2014 на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (с. Райки, Бердичівського району) Крутоус О.В. - задоволено; усунуто арбітражного керуючого Крутоус Оксану Володимирівну від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (с. Райки, Бердичівського району) та припинено її повноваження як ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (с. Райки, Бердичівського району); призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (с.Райки, Бердичівського району) арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну.
24.01.2019 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І. було подано до суду позовну заяву до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" про стягнення 11 052 470,98 грн.
У своїй заяві від 24.01.2019 (т.35 а.с. 6-15) заявник зазначає про наступне. 29.08.2006 було укладено договір про спільну діяльність за умовами якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх зусиль, майна та коштів, спільно діяти в сфері обслуговування залізнично-дорожніх перевезень матеріалів, що добуваються сторонами, без створення юридичної особи для досягнення спільної мети. Грошова оцінка вкладу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ", за умовами даного договору, складає 11052470,98грн.
З огляду на зазначене просить суд стягнути з Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" грошові кошти в сумі 11052470,98грн.
Відповідно до відзиву №4-990 від 04.03.2019 (т.35 а.с. 108-110), Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" вимоги не визнає повністю з огляду на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" надавало грошові кошти в розмірі 10795074,20грн. на фінансування заходів, щодо капітального ремонту майна Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)". Але Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" не виконало своїх зобов'язань щодо капітального ремонту об'єктів, визначених у договорі. Відповідно до умов договору від 29.08.2006, після завершення капітального ремонту об'єктів, наданих Державною установою "Райківська виправна колонія (№73)", сторони повинні прийняти майно до експлуатації, про що скласти відповідні акти "Введення в експлуатацію" та акт №3 "технічного стану майна після проведення капітального ремонту", в якому зафіксувати фактичний обсяг витрат на проведення капітального ремонту та завершення будівництва. Дата складання акту "про технічний стан майна", після проведення капітального ремонту та завершення будівництва, є терміном початку експлуатації майна. Умови договору будівельного підряду від 27.09.2006 передбачають, що прийняття зазначених робіт (етапів робіт) здійснюється відповідною комісією у складі представників Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІК" та Укрзалізниці, про що складається відповідний акт (акти) прийняття виконаних робіт. Складання актів приймання виконаних робіт є обов'язковими. Акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, є доказами про виконання обсягів ремонтних робіт залізниці та штабу. На даний час в установі відсутні будь-які підтверджуючі документи про проведення капітального ремонту об'єкту "Залізниця" та частини двоповерхової адміністративної будівлі штаб (старий), вартості витрат на проведення цих робіт. Вважає, що Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" виконала свої зобов'язання за договором про спільну діяльність і не несе відповідальність за банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ". Вказує також про те, що майно Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" перебуває у державній власності, використовується нею на праві оперативного відання, виключно для забезпечення виконання її завдань та не може бути об'єктом застави. Виправна колонія утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.
З огляду на зазначене, Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" просить відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ".
Також, згідно доповнення до відзиву №4/1131 від 14.03.2019 (т.35 а.с. 138-139), Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з пропуском строків позовної давності, оскільки з дня оголошення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а відтак і припинення дії договору, пройшло 6 років, протягом яких заявник не звертався до суду з позовом про стягнення коштів в сумі 11052 470,98 грн. Посилається на те, що договір №42-ЮЛ СОФ від 29.08.2006р про спільну діяльність є припиненим на підставі ст.1141 Цивільного кодексу України, ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з тим, що постановою Господарського суду Житомирської області від 26.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру останнього.
Згідно відповіді №02-23/357 від 20.05.2019 на відзив та доповнення до відзиву Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" (т.36 а.с.76), заявник зазначає, що не стверджує про прийняття майна в експлуатацію. Вимоги обгрунтовує обставинами, обумовленими п.8.4. договору про спільну діяльність. Вимоги заяви - стягнення грошових коштів, а не права на частку у власності спільного майна та виділення в натурі частки із спільного майна. Щодо строку позовної давності, заявник зазначає про те, що ліквідатором у справі про банкрутство здійснювались заходи по вирішенню питання стягнення коштів. Проте відсутність сплати судового збору не давало можливості належним чином розглянути вимоги банкрута щодо своїх активів.
Відповідно до клопотання №02-23/359 від 04.06.2019 (т.36 а.с.155-156), заявник вказує про те, що ліквідатором банкрута неодноразово вживалися заходи щодо стягнення з Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" коштів. 16.03.2015 подано позов про стягнення коштів. Ухвалою від 19.03.2015 позовну заяву повернуто. 16.05.2018 подано позов про стягнення коштів. 14.06.2018 позовну заяву повернуто. Зазначає про те, що вживалися заходи щодо отримання коштів для повної сплати судового збору за позовом. Проте комітетом кредиторів було відмовлено ліквідатору у створенні Фонду авансування витрат ліквідаційної процедури (протокол №15 від 06.07.2018).
Відповідно до відзиву №4-248 від 24.01.2020 (т.38 а.с. 177-180), Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" вимоги не визнає повністю з підстав зазначених у відзиві та доповненні до відзиву, які вказані вище. Просить відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ".
Заявник у своїй відповіді № 02-23/400 від 11.02.2020 на відзив (т.39 а.с. 61-64) додатково зазначає про те, що Державною установою "Райківська виправна колонія (№73)" не надано до матеріалів справи будь-яких додаткових угод до договору про спільну діяльність, які б змінювали вартість та перелік внесків учасників. З аналізу договору про спільну діяльність вбачається, що сторонами погоджено обов'язок відповідача повернути підприємству кошти, вкладені підприємством в розмірі, передбаченому даним договором. При цьому можливість такого повернення ставиться за наявності факту припинення договору. Вважає, що грошові кошти, які були сплачені на виконання вимог договору про спільну діяльність у сумі 11052470,98грн., підлягають поверненню учаснику договору. Вказує також про те, що хоч Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" утримується за рахунок коштів Державного бюджету та є неприбутковою організацією, це не звільняє її від наслідків припинення договору та повернення коштів.
З огляду за зазначене, заявник просить суд відхилити доводи Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)".
У своїх поясненнях №02-23/405 від 24.02.2020 щодо строків позовної давності (т.40 а.с. 24-25), заявник зазначає про те, що договір про спільну діяльність є припиненим на підставі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (визнання боржника банкрутом). Момент припинення договору співпадає з датою визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" банкрутом. Але вважає, що автоматично з припиненням договору, у сторін не виникло конкретно визначеного зобов'язання з визначеним строком виконання, а отже неможливо стверджувати, що обов'язок по сплаті грошових коштів виник та мав бути негайно виконаний в день припинення договору у зв'язку з визнанням заявника банкрутом. Як наслідок неможливо стверджувати, що права заявника порушені з моменту припинення договору у зв'язку з визнанням його банкрутом. Повідомляє, що 11.01.2017 ліквідатор звертався до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" з вимогою №02-23/205 від 11.01.2017 про виділення частки майна із спільної власності. Відповідь не надійшла. Таким чином вважає, що до моменту коли сторони не досягли згоди з наслідків припинення договору, права Товариства з обмеженою відповідальністю порушені не були, а отже строк позовної давності ще не почав свій перебіг та відповідно не сплив на момент пред'явлення позову.
Інші учасники провадження у справі про банкрутство відзивів не надали.
Як вже зазначалось, розгляд справи №20/5007/1475-Б/12 здійснювався за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції від 04.11.2012.
21.10.2019, набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.12.2019 постановлено подальший розгляд справи №20/5007/1475-Б/12 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" здійснювати відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно статті 7 Кодексу, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
В силу ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до приписів ст.3-1 Закону про банкрутство, при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Стаття 3-1 Закону про банкрутство передбачає, зокрема, що арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність конфлікту інтересів; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний додержуватися вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв).
Згідно Ч.3 ст.24 Закону про банкрутство, ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з правління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно ст. 26 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси. За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його іншим особам в установленому порядку. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.
Отже, згідно зазначених норм, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Так, ліквідатором банкрута сформовано ліквідаційну масу до якої включено договір № 42-ЮЛ СОФ про спільну діяльність (простого товариства), а саме: питання повернення вкладу (грошові кошти).
Як вбачається з матеріалів справи 29.08.2006 між Райківською виправною колонією №73 (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (сторона-2) укладено договір № 42-ЮЛ СОФ про спільну діяльність (простого товариства) (далі - Договір), за умовами якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх зусиль, майна та коштів, що належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти в сфері обслуговування залізнично-дорожніх перевезень матеріалів, що добуваються сторонами, без створення юридичної особи для досягнення спільної мети (т.35 а.с. 19-23).
Даний договір укладено сторонами на 15 років, згідно з п.1.8. договору.
У відповідності до п.1.2. договору, сторони домовилися, що спільною метою за цим договором, є збільшення економічних показників (підвищення економічної ефективності) діяльності сторін через зменшення собівартості перевезень матеріалів, що добуваються сторонами на вищезазначених родовищах, шляхом здійснення сторонами спільної діяльності з експлуатації наступного майна: об'єкту "Залізниця" (залізнична гілка довжиною 13,5 км, що розташована від станції "Заводська" с. Райки до станції Рея Бердичівського району Житомирської області), тепловозу (тепловоз маневровий ТГМ 23-Б), Депо (незавершене будівництво), що належать стороні 1 на праві повного господарського відання, для чого між сторонами, згідно умов цього договору, здійснюються спільні дії з капітального ремонту, завершення будівництва, введення в експлуатацію та подальшої експлуатації майна протягом строку дії цього договору, та проводять інші роботи, пов'язані з виконанням сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно з пунктом 5.8. договору, всі фінансові операції по спільній діяльності сторін здійснюються через окремий рахунок, відкритий стороною-2.
В розділі 6 даного договору визначено вклади сторін у договір про спільну діяльність, зокрема: частка сторони-1 у спільній діяльності складає 10%, вклад сторони-2 є грошові кошти в розмірі 7284854,20 грн., які інвестуються в спільну діяльність. Порядок здійснення вкладів: фінансування заходів щодо капітального ремонту майна (об'єкту "Залізниця", тепловозу), завершення будівництва та введення в експлуатацію депо протягом дії відповідних договорів на капітальний ремонт та завершення будівництва майна, шляхом перерахування грошових коштів на окремий рахунок спільної діяльності. Грошова оцінка вкладу сторони-2 складає (ПДВ не передбачено) 7284854,20 грн. Частка сторони-2 у спільній діяльності складає 90%.
Відповідно до п.6.4. Договору, при зміні обсягів робіт, що виконуються, або внесків, сторони вносять відповідні зміни до цього договору, в тому числі уточнюючи свою часткову участь в спільній діяльності.
Договір був погоджений Державним департаментом України з питань виконання покарань 29.08.2006.
На виконання умов п. 3.1, 6.2.1 Договору, 12.09.2006 між сторонами було підписано акт прийому-передачі майна для досягнення цілей спільної діяльності та акти технічного стану об'єктів.
23.01.2007 між Державною установою "Райківська виправна колонія (№73)" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (сторона-2) було укладено додаткову угоду №1 до договору №42 - ЮЛ СОФ про спільну діяльність (простого товариства) від 29.08.2006 (далі - додаткова угода №1).
Згідно п.1. додаткової угоди №1, пункт 1.2 статті 1 предмет та мету договору викласти в наступній редакції: "Сторони домовились, що спільною метою за цим договором, є збільшення економічних показників (підвищення економічної ефективності) діяльності сторін через зменшення собівартості перевезень матеріалів, що добуваються сторонами на вищевказаних родовищах, шляхом здійснення сторонами спільної діяльності експлуатації наступного майна:
- об'єкту "Залізниця" (залізнична гілка довжиною 13,5 км., що розташована від ст. "Заводська" с. Райки до станції "Рея" Бердичівського району Житомирської області), надалі - об'єкт "Залізниця";
- тепловозу (тепловоз маневровий ТГМ-23-Б), надалі - тепловоз;
- депо (незавершене будівництво);
- частини 2-х поверхової адміністративної будівлі "штаб" (старий) РВК - 73, площею 365 кв.; що належить стороні-1 на праві повного господарчого відання (надалі іменується "майно"), для сторони, згідно умов цього договору, здійснюються спільні дії з капітального ремонту, завершеного будівництва, введення в експлуатацію та подальшої експлуатації майна протягом строку дії цього договору проводять інші роботи, що пов'язані з виконанням сторонами своїх зобов'язань за цим договором."
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 підпункт 3 пункту 3.1. статті 3 обов'язки сторони-1 після слів "в якому також зазначається дійсний технічний стан зазначеного майна;", доповнити реченням наступного змісту: "в строк протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту набрання чинності цією додатковою угодою, передати, для здійснення заходів направлених на досягнення мети спільної діяльності, права користування частиною 2-х поверхової адміністративної будівлі "штаб" (старий) РВК - 73, площею 365м.кв., що оформляється відповідним актом, в якому також зазначається дійсний технічний стан зазначеного майна.
Пунктом 3 додаткової угоди №1 сторони погодили, що підпункт 3 пункту 4.1. статті 4 обов'язки сторони-2 викласти в наступній редакції: "своєчасно інвестувати спільну діяльність, щодо проведення капітального ремонту об'єкту "Залізниця", тепловозу, частини 2-х поверхової адміністративної будівлі "штаб" (старий) РВК- 73, площею 365 м. кв. та завершення будівництва депо;".
Підпункт 6.1.1. пункту 6.1. статті 6 вклади і частки сторін викласти в наступній редакції:
"6.1.1. Право фактичного володіння та користування наступним майном:
- об'єкт "Залізниця", залишкова балансова вартість - 557237,00грн (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч двісті тридцять сім грн. 00 коп.);
- тепловоз, експертна оціночна вартість - 109033,00грн (сто дев'ять тисяч тридцять три грн. 00 коп.);
- незавершене будівництвом депо, балансова вартість - 62215,42 грн. (шістдесят дві тисячі двісті п'ятнадцять грн. 42 коп.);
- земельна ділянка, на якій розташований об'єкт "Залізниця" та депо;
- частина 2-х поверхової адміністративної будівлі "штаб" (старий) РВК - 73, площею 365м.кв., експертна оціночна вартість 351022 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча двадцять дві грн. 00 коп.) на весь строк дії цього договору на цілі спільної діяльності." (пункт 4 додаткової угоди №1).
Відповідно до пункту 5 додаткової угоди №1, підпункт 6.2.1. статті 6 вклади та частки сторін викласти в наступній редакції:
Протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, сторона-1 передає до спільної діяльності (стороні-2), для використання в спільній діяльності об'єкт "Залізниця", тепловоз, депо та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт "Залізниця", про що складається відповідний акт.
Протягом 10 днів з моменту набрання чинності цією додатковою угодою передає до спільної діяльності (стороні-2), для використання в спільній діяльності частину 2-х поверхової адміністративної будівлі "штаб" (старий) РВК- 73, площею 365м.кв., про що складається відповідний акт.
Грошова оцінка вкладу сторони-1 складає (ПДВ не передбачено) - 1 079 507,42 грн. (один мільйон сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сім грн. 42 коп.) (557237,00+109033,00+62215,42+351022,00).
Частка сторони -1 у спільній діяльності складає 10%".
Пункт 6.3. статті 6 вклади і частки сторін викласти в наступній редакції:
"Вклад сторони-2 - грошові кошти в розмірі 10 795 074,20 грн. (десять мільйонів сімсот дев'яносто п'ять тисяч сімдесят чотири грн. 20 коп.), які інвестуються в спільну діяльність, відповідно до умов цього договору.
Порядок здійснення вкладів: фінансування заходів щодо капітального ремонту майна (об'єм "Залізниця", тепловозу, частини 2-х поверхової адміністративної будівлі "штаб" (старий) РВК - 73, площею 365 м. кв.), завершення будівництва та введення в експлуатацію депо протягом дії відповідних договорів капітальний ремонт та завершення будівництва майна, шляхом перерахування грошових кошті на окремий рахунок спільної діяльності.
Грошова оцінка вкладу сторони-2 складає (ПДВ не передбачено) 10795074,20грн.
Частка сторони-2 у спільній діяльності складає 90%" (пункт 6 додаткової угоди №1).
Пунктом 7 додаткової угоди №1 сторони передбачили, що ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору №42 - ЮЛ СОФ про спільну діяльність (простого товариства) від 29.08.2006.
У розділі 7 договору №42-ЮЛ СОФ про спільну діяльність (простого товариства) визначено умови здійснення спільної діяльності сторонами по проведенню капітального ремонту, завершення будівництва та експлуатації майна (план робіт).
При цьому, в пункті 7.10.2. обумовлено, що на підставі визначеної фактичної добової експлуатаційної потужності об'єкту "Залізниця", та пропорційно вкладам сторін у спільну діяльність, визначаються наступні квоти на експлуатацію майна в процесі здійснення спільної діяльності: обслуговування Райківського кар'єру №1 Райківського родовища гранітів, право на використання якого належить стороні 1, може здійснюватися в обсягах не більше 10% (але не менше 8 вагонів на добу) фактичної добової експлуатаційної потужності на добу - перегонка вагонів від станції "Заводська" с.Райки до станції "Рея"; обслуговування Райківського кар'єру №2 Райківського родовища гранітів, право на використання якого належить стороні 2, може здійснюватися в обсягах 90% фактичної добової експлуатаційної потужності на добу - перегонка вагонів від станції "Заводська" с.Райки до станції "Рея".
Облік грошових коштів і майна, що передаються сторонами як вклади для здійснення спільної діяльності, а також, майна, створеного в процесі цієї діяльності, відображаються стороною 2 на окремому балансі (п.6.5 договору). Така ж умова зафіксована і в п.8.1. договору, а в п.8.2. договору зазначено, що спільне майно сторін обчислюється на окремому балансі, який ведеться стороною 2, в межах цього договору протягом строку його дії.
В пункті 8.4. договору обумовлено, що при достроковому припиненні дії цього договору з будь-яких підстав, крім передбачених в п.8.5. цього договору, внески повертаються сторонам, грошові кошти та майно, створені або придбані сторонами в результаті спільної діяльності, після відшкодування сторонами у встановленому порядку витрат, збитків та боргів, розподіляються між сторонами пропорційно їхнім часткам в спільному майні.
Згідно з п.8.5. договору, у разі, якщо цей договір припиняється у зв'язку із закінченням його дії або достроково припиняється на вимогу сторони 2, невідокремлювані поліпшення майна, яке використовувалося в спільній діяльності, не відшкодовуються стороною, яка отримує ці поліпшення.
Заявником до матеріалів справи надані, зокрема, наступні документи: акт прийняття виконаних робіт за вересень 2007, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007, акт приймання виконаних робіт за жовтень 2007, акт робочої комісії по прийняттю в постійну експлуатацію відновлених колій та стрілочних переводів ст.Рея від 03.10.2007, акт відомчої технічної комісії про готовність об'єкта до експлуатації "Відновлення колій та стрілочних переводів станції Рея", довідку ПАТ "Інпромбанк" про обороти по рахунку за період з 26.09.2006 по 20.03.2012, акт від 15.06.2007 щодо приймання-передачі на баланс ТОВ "ЮЛ СОФ" від Генерального підрядника обладнання на об'єкті "Реконструкція електричної централізації на ст. Рея Південно-Західної Залізниці", перелік Б/Н, Б/Д устаткування, переданого на баланс ТОВ "ЮЛ СОФ" від Генерального підрядника по будові "Реконструкція електричної сигналізації на ст.Рея Південно-Західної залізниці", акт від 24.03.2008 про передачу від ТОВ "ЮЛ СОФ" начальнику ст.Рея комп'ютерної техніки по обслуговуванню під'їзної колії, лист за вих. №1519 від 28.04.2011 відокремленого підрозділу Житомирської дистанційної колії на адресу ТОВ "ЮЛ СОФ".
27.09.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІК" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ", яке здійснює оперативне керівництво спільною діяльністю та ведення спільних справ за договором №42-ЮЛ СОФ про спільну діяльність від 29.08.2006 було укладено договір №1 будівельного підряду (капітального ремонту) (т.35, а.с.31-33), яким підрядник зобов'язується провести капітальний ремонт об'єкта: "Залізниця" (залізнична гілка довжиною 13,5км., що розташована від станції "Заводська" с. Райки до станції "Рея" Бердичівського району Житомирської області) (далі-договір №1 будівельного підряду (Капітального ремонту).
До договору №1 будівельного підряду (Капітального ремонту) сторонами було складено та підписано:
- план-графік виконання робіт по капітальному ремонту об'єкта "Залізниця" (залізнична гілка довжиною 13,5 км, що розташована від станції "Заводська" с.Райки до станції "Рея" Бердичівського району Житомирської області (т.35, а.с.34);
- кошториси вартості матеріалів та робіт з капітального ремонту об'єкта "Залізниця" (залізнична гілка довжиною 13,5 км, що розташована від станції "Заводська" с.Райки до станції "Рея" Бердичівського району Житомирської області (т.35,а.с.34 на звороті, 35);
- графік оплати робіт по капітальному ремонту об'єкта "Залізниця" (залізнична гілка довжиною 13,5 км, що розташована від станції "Заводська" с.Райки до станції "Рея" Бердичівського району Житомирської області (т.35, а.с.36);
- додаткову угоду №1 до договору №1 будівельного підряду (Капітального ремонту) від 27.09.2006 р. (т.35, а.с.11).
26.01.2007 між Дочірнім підприємством "Новий дім" Товариства з обмеженою діяльність "Агропромислова фірма "Гроно" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (замовник), яке здійснює оперативне керівництво спільною діяльністю та ведення спільних справ за договором №42-ЮЛ СОФ про спільну діяльність від 29.08.2006 було укладено договір №1/07Б будівельного підряду (капітального ремонту частини 2-х поверхової адміністративної будівлі "штаб" (старий) РВК-73, площею 365 м.кв.), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: Капітальний ремонт частини 2-х поверхової адміністративної будівлі "штаб" (старий) РВК-73, площею 365 м.кв., розташований за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с.Райки, вул. Центральна, 1, згідно кошторисної документації, підписаної та затвердженої обома сторонами, яка є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1) (т.36, а.с.12-13).
15.06.2007 між ТОВ "Родоніт" та ТОВ "ЮЛ СОФ" було підписано акт, за яким позивач прийняв обладнання, встановлене під монтаж на об'єкті "Реконструкція електричної централізації на ст.Рея Південно-Західної залізниці" згідно відомості та рахунків (т.35, а.с.84-85).
03.10.2007 комісією по прийняттю в постійну експлуатацію, що діє на підставі телеграфної вказівки НЗП-10-423 №Н/43 від 02.10.2007 складено акт (т.35, а.с.39), в якому комісія встановила, що колії №2,4 та стрілочні переводи №2, 3, 4,5, 6, 8, 14 вкладені у відповідності із затвердженим проектом на відновлення. Колії №2, 4 (тип рейки Р-65, тип скріплення КБ) вкладені на залізобетонних шпалах. Стрілочні переводи №3, 6, 8 вкладені на головних коліях з нових матеріалів (марка хрестовини 1/11, Р-65). Стрілочні переводи №2, 4, 5, 14 вкладені на приймально-відправних коліях на нових залізобетонних брусах та металевих частинах, що були використані (марка хрестовини 1/11, Р-65). Колії №2, 4 та стрілочні переводи №2, 3, 4, 5, 6, 8, 14 світлофори Н2, Н4, Ч2, Ч4 включені в електричну сигналізацію, згідно із розробленим проектом на відновлення. При цьому, даним Актом від 03.10.2007 під час проведення комісії виявлено ряд недоліків, які, як зазначено в акті, необхідно усунути до проведення відомчої комісії по введенню в постійну експлуатацію.
У вересні та жовтні 2007 між ТОВ "ЮЛ Соф" та підрядниками КМ-120 та ТОВ "Родоніт" складались акти приймання виконаних підрядних робіт за вересень та жовтень 2007 (т.35, а.с.78, 80). В жовтні 2007 року ТОВ "Родоніт" було складено довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року щодо "Реконструкції електричної сигналізації на ст. Рея ПЗЗ" (т.35, а.с.79).
21.11.2007 Коростенською дирекцією залізничних перевезень ДТГО "Південно-Західна Залізниця" відомчою технічною комісією, призначеною телеграфною вказівкою НЗП-10-5 №Н/180 від 16.11.2007 було проведено обстеження виконання робіт по відновленню колій стрілочних переводів станції Рея, про що складено Акт відомчої технічної комісії про готовність об'єкта до експлуатації (т.1, а.с.41- 42 на звороті), яким вирішено пред'явлений до прийняття об'єкт "Відновлення колій та стрілочних переводів станції Рея" прийняти в експлуатацію.
04.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (замовник), що діє на підставі договору №42 ЮЛ СОФ про спільну діяльність (простого товариства) від 29.08.2006 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІК" (підрядник) було укладено договір підряду дрібного ремонту залізничної колії, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов договору слідуючі роботи: виправка та рихтовка з/к на протязі 25м; заміна рейки типу P-43, L=6м (т.35, а.с.37-38).
Відповідно до поданої позивачем довідки ПАТ "Інпромбанк" за період з 29.11.2006 по 27.01.2010 по рахунку, відкритому ТОВ "ЮЛ СОФ" на виконання договору №42-ЮЛ СОФ від 28.06.2006 здійснено проплати на загальну суму 11 052 470, 98 грн., згідно призначень платежів, зокрема: перерахування внеску учасника по договору №42-ЮЛ СОФ від 29.08.2006, оплату ремонту об'єкта "Залізниця", оплата за охорону та зберігання майна, передплата за роботи по обстеженню шляхопроводу, оплата за послуги з оцінки будівлі, оплата за кап. ремонт адмін. будівлі, сплата за розрахункове обслуговування, за ведення рахунку тощо (т.35, а.с.81-83).
Вказану суму заявлено заявником до стягнення.
31.07.2008 державним податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ", за період з 01.04.2005 по 31.03.2008 за результатними якої складено Акт №2275/23-01/32569900 (т.35, а.с.43-76). З вказаного Акту №2275/23-01/32569900 від 31.07.2008 вбачається, що отримані кредитні кошти протягом 2006-2007 років перераховувались на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ВАТ "Інпромбанк", м.Харків для виконання договору спільної діяльності укладеного між Райківською ВК №73 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ". Станом на 01.11.2007 було перераховано коштів у розмірі 11027839,5грн (т.35, а.с.56).
За змістом положень ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 12 ЦК України, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 626, 627 ЦК України).
В силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 ЦК України та загальними положеннями про зобов'язання.
Відповідно до ст.1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Частиною 2 ст.1131 ЦК України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Згідно зі ст.1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Статтею 1133 ЦК України встановлено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.
У частині 1 ст.1134 ЦК України зазначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
Як вже зазначалось, постановою Господарського суду Житомирської області від 26.03.2013 по справі №20/5007/1475-Б/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ч. 1 ст.23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.1141 ЦК України, договір простого товариства припиняється у разі оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
Отже, у відповідності до норм Цивільного кодексу України, та у зв'язку з тим, що інших учасників у договорі не існує, договір №42-ЮЛ СОФ про спільну діяльність (простого товариства), укладений 29.08.2006 є припиненим з моменту винесення 26.03.2013 Господарським судом Житомирської області у справі №20/5007/1475-Б/12 постанови про визнання банкрутом ТОВ "ЮЛ СОФ".
Відповідно до п. 8.4. Договору, при достроковому припиненні дії цього Договору з будь-яких підстав, крім передбачених в п.8.5. Договору, внески повертаються Сторонам, грошові кошти та майно створені або придбані Сторонами в результаті спільної діяльності, після відшкодування Сторонами у встановленому порядку витрат, збитків та боргів, розподіляються Сторонами пропорційно їхнім часткам у спільному майні.
Тобто, Договір було припинено з підстави визнання учасника банкрутом, а отже у відповідності до п.8.4 внесок учасника (грошові кошти) повинен бути повернутий.
Факт внеску Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" грошових коштів у сумі 11052470,98 грн. підтверджується матеріалами справи (в т.ч. доказами доданими ліквідатором до позовної заяви) та не заперечується Державною установою "Райківська виправна колонія (№73)".
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заперечення Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" щодо відсутності підписаних актів, суд не приймає з огляду на наступне.
Частиною 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який має відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підписання чи не підписання акту не впливає на обов'язок Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" внесок (грошові кошти), у зв'язку з достроковим припиненням Договору, що передбачено п.8.4. Договору.
Крім того, слід зазначити, що предметом розгляду позовної заяви є повернення внеску (грошових коштів) шляхом стягнення. Питання щодо майна Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" (виділення його, облік, інше) заявником не порушувалось.
З огляду на встановлене, суд дійшов до висновку про наявність порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ".
Також, суд дійшов висновку, що обґрунтованість позовних вимог підтверджено вищезазначеним та умовами договору, а тому внесок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" підлягає поверненню.
Заперечення Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" суд не приймає, так як вони спростовуються вищевикладеним та доказами, наявними в матеріалах справи.
Щодо заяви Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" про застосування строків позовної давності, судом враховується наступне.
Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у ч.ч.1, 2 ст. 55 Конституції України.
Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваним, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.
У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК України).
Судом встановлено, що Договір про спільну діяльність не містить умов про збільшення строку позовної давності.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається: вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1); у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина 2).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення (ч. 3 ст.267 ЦК України).
Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками:
1) має юридичний склад;
2) позначає сплив строку;
3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову);
4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи;
5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом;
6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Обов'язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
І в разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.
Тому, при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.
Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з'ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися Боржник в особі уповноваженого органу.
При вирішенні судами спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого ЦК України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах.
Правильність наведеної позиції стосовно правил перебігу позовної давності у справах про банкрутство також підтверджується, якщо звернутися до конструкції частини першої статті 261 ЦК України, в основу якої покладено принцип єдності (одинності) суб'єкта, чиї права порушено.
Аналіз норм права, якими врегульовані питання позовної давності дає підстави для висновку, що у разі, коли законодавець вживає вислови "свої цивільні права", "цивільні права особи", "здійснення права", він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено у тексті відповідної норми.
Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов'язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.
При цьому і в разі пред'явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.
Відповідно до частини восьмої статті 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Відхід від наведеної позиції щодо правил визначення початку перебігу позовної давності у спорах у справах про банкрутство при зверненні боржника/арбітражного керуючого до суду з вимогами про захист цивільного права або інтересу боржника означав би не передбачене законом, а тому безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням одночасно боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб'єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 11.02.2020 справа № 10/5026/995/2012).
Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
Тобто, діяльність підприємства-банкрута переходить на стадію припинення.
Як вже зазначалось, постановою Господарського суду Житомирської області від 26.03.2013, зокрема визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ"; відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ"; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" арбітражного керуючого Крутоус О.В.; підприємницьку діяльність банкрута завершено; зазначено, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав 26.03.2013; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 26.03.2013.
З огляду за вказане, строк позовної давності (право на позов), в даному випадку, розпочинається з моменту визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатора по справі - з 26.03.2013.
Строк коли позовна давність (право на позов) закінчується (три роки) - 26.03.2016.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" від 24.01.2019 до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" про стягнення 11052470,98грн, надійшла на адресу суду 24.01.2019, тобто зі спливом строку позовної давності.
Отже, доводи заявника про те, що до моменту коли сторони не досягли згоди з наслідків припинення договору, права Товариства з обмеженою відповідальністю порушені не були, а отже строк позовної давності ще не почав свій перебіг та відповідно не сплив на момент пред'явлення позову, суд не приймає так як вони не відповідають чинному законодавству.
Відповідно до ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється:
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, суд досліджує наявність/відсутність підстав для переривання/зупинення строку позовної давності за період з 26.03.2013 по 26.03.2016.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.02.2014 ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Тищенко О.І.
Як вбачається з матеріалів справи ліквідатором банкрута з 2014 року проводились дії по встановленню частки банкрута у простому товаристві (договір №42-ЮЛ СОФ про спільну діяльність (простого товариства) від 29.08.2006) (це, зокрема, Т. 6 а.с. 141, Т. 7 а.с. 155, Т. 9 а.с. 2, Т. 9 а.с. 110, 135, Т. 10 а.с. 4, 104-109, 119, 125, 183, 226, 227, 237, Т. 11 а.с. 30, 113, 137, Т. 12 а.с. 100, Т. 14 а.с. 32, тощо). Тобто, йому було відомо про наявність такого договору, про його припинення та початок перебігу строку позовної давності.
16.02.2015 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (с.Райки Бердичівського району Житомирської області) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про припинення договору про спільну діяльність (простого товариства) №42-ЮЛ СОФ від 29.08.2006, укладеного між Райківською виправною колонією №73 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" у зв'язку з визнанням Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" банкрутом та перебуванням у судовій ліквідаційній процедурі, та про стягнення 11052470,98 грн., внесених на виконання договору про спільну діяльність (простого товариства) №42-ЮЛ СОФ від 29.08.2006.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.03.2015 по справі №906/362/15 позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду.
Підстави повернення: не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ліквідатором на адресу Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" направлено досудову вимогу № 02-23/109 від 07.05.2015 про припинення Договору простого товариства та повернення вкладу, внесеного до спільної діяльності (т.10 а.с. 220-222).
Згідно відповіді №5/73/4-3101 від 10.06.2015, Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" зазначила про те, що вимога про повернення коштів в сумі 11052470,98грн. - задоволенню не підлягає (т.10 а.с. 227-228).
Ліквідатор звертався з позовом про припинення договору про спільну діяльність (простого товариства) № 42-ЮЛ СОФ від 29.08.2006, укладеного між Райківською виправною колонією № 73 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області і ТОВ "ЮЛ СОФ" та про стягнення 11052470,98грн., внесених на виконання зазначеного договору про спільну діяльність.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.03.2016 по справі №906/264/16 позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду.
Підстава повернення: не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; не надано документи, які підтверджують відправлення відповідачеві та третім особам копії позовної заяви; не подано та не зазначено обґрунтованого розрахунку майнової вимоги.
Отже, ліквідатором в межах строку позовної давності вчинялись дії для подання позову про стягнення вкладу (грошових коштів) по Договору, але вони здійснені без додержання вимог процесуального характеру.
Позовна давність шляхом пред'явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред'явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов'язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред'явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.11.2019 по справі №914/3224/16).
За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Не перериває перебігу такого строку подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також до інших сторін, з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами (позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.03.2020 по справі № 916/299/19).
Тобто, у зв'язку з тим, що ліквідатором при поданні позовів до суду не дотримано вимог процесуального закону (зокрема, не сплачено судовий збір, не надіслано копії позову сторонам) - переривання позовної давності не відбулося.
Відповідно до ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Заявником не доведено належними та допустимими доказами поважність підстав пропуску строку позовної давності.
За результатом дослідження матеріалів справи та з огляду на викладене, судом не встановлено обставин переривання або зупинення строку позовної давності.
Також, вимоги у даній справі не підпадають під дію ч.3 ст.19 Закону про банкрутство, яка передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію, оскільки не є вимогами кредитора до боржника, а окремим позовом боржника до особи - учасника у справі про банкрутство останнього.
Крім того, суд зауважує про те, що з моменту призначення, ліквідатор мав достатньо часу для здійснення усіх заходів (дій) з метою звернення (процесуально правильного) до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З огляду на наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників процесу, суд дійшов висновку що заявником в повному обсязі, належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу заяви, проте, через сплив позовної давності, вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, Господарський суд Житомирської області вважає за необхідне у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" від 24.01.2019 про стягнення 11 052 470,98 грн. - відмовити.
Керуючись статтями 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд Житомирської області, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (13333, Житомирська область, Бердичівський район, с.Райки, вул.Центральна, буд.30; ідентифікаційний код 32569900) до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" (13333, Житомирська область, Бердичівський район, с.Райки; ідентифікаційний код 08563352) від 24.01.2019 про стягнення 11 052 470,98 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 та підпунктом 17.5 підпункту 17 пункту 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 08.05.20
Суддя Гнисюк С.Д.