Справа № 953/2860/20
н/п 2/953/1524/20
07 травня 2020 року Київський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді Чередник В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Явнюк К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 953/2860/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, -
20.02.2020 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ», у якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 35 974,75 грн., компенсацію за невикористану відпустку - 4520,57 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 09.01.2020, виходячи з розміру середньоденного заробітку - 177,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 10.09.1979 її було прийнято на роботу до відділу ВР на посаду оператора інституту «Південдіпрошахт». Наказом №32к від 08.01.2020 позивач була звільнена з займаної посади на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України, однак при звільненні їй не було виплачено заробітну плату за березень 2018 - грудень 2019 року в розмірі 35 974,75 грн. та відпускні в розмірі 4520,57 грн.(48 відпускних днів). Позивач вказує, що з березня 2018 року на підприємстві відсутня бухгалтерія, працювала людина, яка виконувала обов'язки бухгалтера, нараховувала заробітну плату, але розрахункові листи не видавалися. При виплаті заробітної плати в неповному обсязі мали місце порушення (платіжні відомоті складались неналежним чином, а іноді були і відсутні). Не подавалися звітність по ЄСВ, фінансові звіти, статистичні звіти в головне статистичне управління в Харківської області. 09.01.2020 в.о. директора Севастьянов Ю.О. наказом по Міністерству був звільнений, звільнився за власним бажанням бухгалтер. На даний час на підприємстві відсутні відділ кадрів, плановий відділ. Надати відомості про розмір заборгованості по заробітній платі станом на теперішній час неможливо, оскільки на підприємстві відсутні спеціалісти, які б могли сформувати такі відомості. Позивач зазначає, що раніше вона зверталася до керівництва з проханням надати їй довідку про фактично нараховану заробітну плату, однак їй було відмовлено. Тому в неї відсутні розрахункові листи, і вона самостійно зробила розрахунок фактичної заборгованості. На підставі викладеного позивач була вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із положеннями п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною і на підставі ч.1 ст.274 ЦПК України, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена, причин неявки суду не повідомила.
Представник відповідача у судове засіданя повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 07.05.2020, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗПП України).
Відповідно до частини першої ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
На підставі Наказу №188к від 07.09.1979 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до інституту «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» у відділ досліджень на посаду лаборната (а.с.4).
Згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України №534 від 20.12.2010 р. інститут «Південдіпрошахт» перетворено в Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ».
На підставі Наказу №32к від 08.01.2020 ОСОБА_1 звільнена з посади за згодою сторін (а.с.4 на звор.).
Остаточний розрахунок зі ОСОБА_1 не був проведений.
Відповідно копії розрахункового листка ДП «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» борг за підприємством станом на кінець лютого 2018 року складає 19898 грн. 15 коп. (а.с. 8).
Відповідно до копії Форми ОК-5 наданої ПФ України ОСОБА_1 перебуває в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування (а.с. 9-13).
Отже, судом встановлено, що між сторонами склались спірні правовідносини в частині своєчасного розрахунку при звільненні працівника.
Відповідачем не надано жодних доказів на спростування викладеного позивачем.
Таким чином, суд вважає встановленим, що ДП «Проектування будівництв підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» має заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі перед ОСОБА_1 .
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості із заробітної плати, які зазначені позивачем у позовній заяві є обгрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також, Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що при звільненні позивача з роботи з ним не були проведені всі розрахунки.
Згідно з розрахунками позивача, підстав не довіряти яким у суду немає, проведеними згідно з п. 2 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року, середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням складає 177 грн. 28 коп.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Оскільки позивач була звільнена 08.01.2020, а повний розрахунок з нею не проведено як при звільненні так, і на день винесення даного рішення, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 08.01.2020 по 07.05.2020 включно (день постановлення рішення суду) за 84 робочих дні, що складає 14 891 грн. 52 коп. (84 х 177,28).
На підставі викладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 14 891 грн. 52 коп.
Також суд враховує вимоги п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Крім того, відповідно до ст. 24 Закону Украі?ни «Про відпустки», ст. 83 КЗпПУ у разі звільнення працівника и?ому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічноі? відпустки, а також додатковоі? відпустки працівникам, які мають дітеи? або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Це - загальна норма, яка застосовується у даних правовідносинах, у зв'язку з чим суд задовольняє, також, вимогу позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 4520,57 грн.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 35 974,75 грн., компенсації за невикористану відпустку - 4520,57 грн., середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати з 09.01.2020, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволені, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2522,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 43, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст. 47, 97, 116 КЗпП України, ст..1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з березня 2018 року по грудень 2019 року включно в розмірі 35 974 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 75 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4520 (чотири тисячі п'ятсот двадцять) гривень 57 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 14 891(чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна) гривня 52 копійки, з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
При цьому, відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5.
Повне судове рішення складено 07.05.2020.
Суддя Чередник В.Є.