Запорізької області
04.07.07 Справа № 20/249/07
Суддя Гандюкова Л.П.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Краб», Запорізька область, м.Бердянськ
до Територіальної громади в особі Бердянської міської ради, Запорізька область, м.Бердянськ
про визнання права власності
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Керей І.Я. (довіреність №68 від 14.05.2007р.)
Від відповідача - не з'явився
Заявлено позов про визнання за ТОВ “Краб» права власності на самовільно збудовану основну будівлю (літера “А»), розташовану по вул. Промисловій,20-Б в м. Бердянськ Запорізької області.
Ухвалою господарського суду від 10.05.2007р. порушено провадження у справі №20/249/07, судове засідання призначено на 04.07.2007р.
04.07.2007р. справу розглянуто, за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просить на підставі ст.375, ч.ч.3,5 ст.376 ЦК України визнати за ним право власності на самовільно збудовану основну будівлю (літера “А»), розташовану по вул. Промисловій, 20-Б в м. Бердянськ Запорізької області. Позовні вимоги мотивовані наступним. У 2004р. позивачу була надана земельна ділянка загальною площею 0,13 га, на якій у 2006р. збудовано спірну будівлю. Вказана земельна ділянка надана для розміщення майданчика зі збору та переробки лому чорних металів. Згідно санітарних норм та норм з охорони праці на майданчику повинні бути туалет, душова та роздягальна для робітників. Будівля згідно з штампом БКПТІ є незареєстрованим об'єктом. Згідно з технічним висновком ТОВ “БГП» від 27.02.2007р. у 2006р. ТОВ “Краб» самовільно збудовано основну будівлю (літера “А») із загальними габаритами 3,34 м х 7,80 м, висота -2,85, площа будівлі -26,00 куб.м. Вона відповідає вимогам ДБН 360-92 “Градобудівництво. Планування та забудова міських та сільських поселень», як склавшаяся забудова. Також відповідає Ш ступеню вогнестійкості, згідно ДБН В.1.1-7-2002 “Пожежна безпека об'єктів будівництва». Санітарні та пожежні норми не порушені. У процесі візуального огляду конструкцій які-небудь деформації, тріщини, прогиби, які впливають на несучу здібність будівель, виявлені не були. Загальний технічний стан несучих та загороджувальних конструкцій основної будівлі на період обстеження задовільне та забезпечує міцність і стійкість споруд, які придатні для подальшої експлуатації, при дотриманні норм і правил техніки безпеки. Керуючись ч.1 і ч.2 ст.375 ЦК України позивач вважає, що власник земельної ділянки має право зводити на ньому будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також набуває право власності на самовільно зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самовільно збудоване нерухоме майно набувається по рішенню суду за особою, яка здійснила самовільні забудови на земельній ділянці. Згідно з ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника земельної ділянки суд визнає за ним право власності на нерухоме майно, самовільно збудоване на ньому.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. 04.07.2007р. судом отримано заперечення відповідача, згідно з якими позовні вимоги не визнає з таких підстав. Територіальна громада м.Бердянська в особі Бердянської міської ради є власником земель в межах м.Бердянськ, крім земель державної та приватної власності, і відповідно до ст.12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень міських рад. Відповідно до ст.376 ЦК України, як власник земельної ділянки, на якій позивач самочинно збудував будівлю “А», відповідач вважає, що визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за позивачем суперечить суспільним інтересам громади м. Бердянськ. Відповідно до договору оренди землі, що був укладений між сторонами 04.08.2004р., земельна ділянка площею 0,13 га в м.Бердянськ по вул.Промисловій,20-б, надана позивачу в оренду для розміщення майданчика зі збору та переробки лому чорних металів. Таке формулювання мети надання земельної ділянки в оренду не передбачає, що в подальшому на земельній ділянці буде проводитись будь-яке будівництво. Позивач здійснив будівництво без отримання згоди відповідача. Крім того, визначений розмір земельної ділянки, що надана позивачу --0,13 га. В технічному паспорті зазначений розмір земельної ділянки 0,1339 га. Очевидно, що позивач користується земельною ділянкою на 39 м.кв. більшою, ніж йому була відведена відповідачем, тобто має місце самовільне зайняття земельної ділянки, що порушує права відповідача, як власника земельної ділянки. Із схеми земельної ділянки, що надана позивачем, не можна визначити, чи розташована самочинна будівля на земельній ділянці, що надана позивачу на законних підставах, чи на земельній ділянці, яка була самовільно зайнята позивачем. На підставі ст. 376 ЦК України, ст.211 Земельного кодексу України просить у позові відмовити.
Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи в порядку ст.75 ГПК України у відсутність відповідача.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
04.08.2004р. між Бердянською міською радою (відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Краб» (позивач, орендар) укладено договір оренди землі. Згідно з п.1 договору на підставі п.3.30 рішення двадцять п'ятої сесії ХХІУ скликання Бердянської міської ради від 17.06.2004р. №8 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення майданчика зі збору та переробки лому чорних металів, яка знаходиться в м.Бердянськ Запорізької області по вул. Промисловій,20-б.
Відповідно до п.2 договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,13 га. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна.
Договір укладено строком до 01.04.2009р.(п.3.1).
Розділом 5 договору встановлені умови використання земельної ділянки -земельна ділянка передана в оренду для розміщення майданчика зі збору, переробки лому чорних металів. Цільове призначення земельної ділянки: підприємства іншої промисловості.
У пункті 9.3 передбачено право позивача, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.
Договір зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.10.2004р. за №040400300039.
Згідно з актом від 04.08.2004р. ТОВ “Краб» прийняло в оренду земельну ділянку.
Як стверджує позивач, у 2006р. по вул.Промисловій, 20-Б в м.Бердянськ ним збудовано основну будівлю (літера “А»).
Згідно з технічним паспортом, виготовленим станом на 23.01.2007р. Бердянським підприємством з технічної інвентаризації, за адресою: вул. Промислова, 20-б в м.Бердянськ на земельній ділянці загальною площею 1339 кв.м. знаходиться основна будівля (літера “А») площею 26 кв.м., ворота (літ. “№1), паркан (літ.№№2,3), замощення (літ. “І»). Правова реєстрація власника відсутня.
Відповідно до наданого позивачем витягу із звіту, виданого ТОВ “ДІО», ринкова вартість складського комплексу будівель і споруд загальною площею 23,4 кв.м., розташованих за адресою: м.Бердянськ, вул. Промислова,20-б, станом на 19.03.2007р. становить без урахування ПДВ 59 537 грн. До зазначеного комплексу входить будівля літера “А».
Згідно з технічним висновком від 27.02.2007р. ТОВ “Бердянськгражданпроект» на підставі візуального огляду будівлі і вивчення технічної документації БПТІ встановлено, зокрема, розміщення на ділянці площею 1339,00 кв.м. основної будівлі (літера “А»), розташованої по вул. Промисловій, 20-б в м. Бердянськ, яка відповідає вимогам ДБН 360-92* “Містобудування. Планування і забудівля міських і сільських поселень», як забудівля, що склалася. Основна будівля (літера “А») відповідає Ш ступеню вогнестійкості відповідно ДБН В.1.1-7-2002 “Пожежна безпека об'єктів будівництва». Санітарні і пожежні норми не порушені. У процесі візуального огляду конструкцій даної будівлі будь-які деформації, тріщини, прогинання, які впливають на несучу здатність будівлі, не виявлено.
04.05.2007р. ТОВ “Краб» звернулося до господарського суду з позовом до Бердянської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю літера “А».
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на наступних підставах.
Приписами ч.2 ст.41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.8 Закону України “Про власність» цим Законом встановлюються основні положення права власності в Україні. Відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.
Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст.328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивач просить визнати право власності на нерухоме майно на підставі ст.375, ч.ч.3,5 ст.376 ЦК України.
Приписами ст.ст. 33,34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд вважає, що позивачем не доказано, що з підстав, які ним зазначено у позовній заяві, в порядку, встановленому законом, у нього виникло право власності на нерухомість -основну будівлю літера “А», що розташована в м. Бердянськ Запорізької області по вул. Промисловій,20-Б.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ із своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Для набуття права власності на новостворене нерухоме майно існує спеціальний порядок. Згідно з ст.22 Закону України “Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 18 цього Закону будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Згідно з Законом України “Про планування і забудову територій» здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Крім того, відповідно до ст. 30-1 цього Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Статтею 375 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачено право власника земельної ділянки на забудову. Як слідує із цієї норми, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Із матеріалів справи слідує, що ТОВ “Краб» не є власником земельної ділянки, розташованої в м.Бердянськ по вул. Промисловій, 20-б. Власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Бердянської міської ради. Позивачу на підставі договору оренди від 04.08.2004р. надано за цією адресою в користування земельну ділянку площею 0,13 га. При цьому згідно з договором оренди земельна ділянка надана для розміщення майданчика зі збору та переробки лому чорних металів, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. У пункті 9.3 договору оренди передбачено право позивача зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за письмовою згодою орендодавця.
Позивач не надав належних доказів, що його право власності на спірну будівлю виникло з підстав, які заявлено, правомірно, в установленому законом порядку. Зокрема, ним не надано належних доказів, що майно збудовано з дотриманням всіх вимог законодавства щодо порядку створення нового майна, доказів введення в експлуатацію об'єкта, доказів отримання письмової згоди власника земельної ділянки на будівництво, тому відсутні підстави для виникнення права власності.
Факт будівництва своїми силами за власний рахунок об'єкту нерухомості на земельній ділянці, яка надавалася в строкове платне користування з іншою метою є недостатньою підставою для виникнення права власності на нього у зв'язку з тим, що будівництво та використання об'єкту здійснювалось з порушенням вимог законодавства. Ствердження позивача, що згідно з санітарними нормами та нормами з охорони праці на майданчиках зі збору та переробки лому чорних металів повинні бути туалет, душова та роздягальна для робітників є необґрунтованим, недоведеним і не спростовує висновків суду, оскільки, по-перше, позивач не доказав якими саме нормами (їх назва, дата, номер прийняття, затвердження, реєстрації) передбачені ці об'єкти, по-друге, як вбачається із наданих позивачем технічного висновку та висновку про вартість нерухомості, проводилась оцінка складського комплексу. Із доданих до звіту фотокарток не вбачається, що будівля збудована для використання в якості туалету, душу, роздягальні. Крім того, це посилання позивача на необхідність розташування туалету, душу, роздягальні на майданчику не звільняє його від обов'язку вести будівництво в установленому порядку з отриманням письмової згоди власника земельної ділянки.
Відповідно до ст. 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Зазначені норми передбачають можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно при наявності умов: майно повинно бути самочинно збудоване; позов може заявити власник (користувач) земельної ділянки, при цьому земельна ділянка у встановленому порядку повинна бути надана особі під уже збудоване нерухоме майно; визнання права власності можливо якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.
Бердянська міська рада, яка представляє територіальну громаду -власника земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності на самочинно збудовану позивачем основну будівлю (літера “А»), стверджує, що це порушує її права, позивач здійснив будівництво без отримання згоди відповідача. Крім того, земельна ділянка відповідно до договору оренди передана позивачу з іншою метою. Договором оренди визначений розмір земельної ділянки, що надана позивачу -0,13 га, в технічному паспорті зазначений розмір земельної ділянки 0,1339 га, позивач користується земельною ділянкою на 39 м.кв. більшою, ніж йому була відведена відповідачем, тобто має місце самовільне зайняття земельної ділянки, що порушує права відповідача, як власника земельної ділянки.
Суд також вважає, що позивачем не надано доказів для підтвердження, що визнання права власності на основну будівлю (літ. “А») не буде порушувати права інших осіб.
Інші письмові докази, подані позивачем для підтвердження факту відповідності спірної будівлі будівельним, санітарним та пожежним нормам, не спростовують обставин, які судом встановлені та зазначенні вище.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що на час розгляду даного спору власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на самочинно збудовану будівлю, у тому числі у зв'язку з тим, що це порушує його права, суд вважає, що вимоги позивача з підстав, які заявлено, є необґрунтованими та недоведеними, тому в задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.
Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П.Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 09.07.2007 р.