2а-829-10
( в порядку письмового провадження)
м. Мар'їнка
31 березня 2010 року
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Ліпчанського С.М.,
при секретарі: Бахтіяровій Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008, 2009 роки та разової допомоги при переході на більш високу групу інвалідності, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Мар'їнського районного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на його користь недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008, 2009 роки та разової допомоги при переході на більш високу групу інвалідності.
Позивач в обґрунтуванні позову зазначає, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи, призначеної 11.06.2009 року, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 101540. Тому на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. В 2005 - 2009 роках вона отримала щорічну допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». По питанню недоотримання належних сум на оздоровлення 21.04.2009 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача. 08.05.2009 року ОСОБА_1 отримала лист від відповідача згідно, якого було відмовлено в задоволенні його вимог, в зв'язку з чим вона змушена звернутися з даним позовом до суду.
Також ОСОБА_1 просить визнати незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської РДА Донецької області в виплаті позивачу різниці компенсації при встановлені інвалідності вищої групи у розмірі 15 мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнути з відповідача заборгованість по невиплаченій різниці у компенсації при встановлені інвалідності вищої групи.
Позивач ОСОБА_1 в обґрунтуванні позову зазначає, що вона має статус громадянина, постраждалого в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та до 11.06.2009 року була інвалідом 3 групи. На підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона отримала одноразову компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
11.06.2009 року позивачу ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності, захворювання якої пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-07 № 079567.
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Управлінням праці та соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації проведено нарахування та виплата компенсації при встановлені вищої групи інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якому встановлена 2 група інвалідності, пов'язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі 94,80 гривень. По питанню недоотриманих належних сум одноразової компенсації у вересня 2009 року позивач звернулась до відповідача. 23 листопада 2009 року ОСОБА_1 отримала лист від відповідача згідно, якого було відмовлено в задоволенні її вимог, в зв'язку з чим вона змушена звернутися з даним позовом до суду.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій свій позов підтримала, просить суд розглянути справу в його відсутність.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив в судове засідання свого представника, натомість направив до суду заяву, якою просив розглянути справу у відсутності його представника та письмове заперечення на позовну заяву в якому зазначає, що громадянам є ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення із державного бюджету в порядку та в розмірах, що встановлені Постановами Кабінету Міністрів України за № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та за № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В зв'язку з тим, було вирішено всі необхідні питання та враховуючи письмові заяви сторін і відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України суд визнав можливим розглянути справу без участі сторін та на підставі доказів, наданих у справі в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи (паспортні дані позивача, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи серії А № 101540, вкладка № 140539 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, заява від 21 квітня 2009 року, лист Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області № 06/1443 від 08 травня 2009 року, довідка МСЕК серії ДОН-04 № 014818, довідка серії ДОН-07 № 079567, заява від 10 листопада 2009 року, лист Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області № 749\02-02 від 23.11.2009 року), що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач ОСОБА_1 має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, йому була встановлена інвалідність 3 групи, з 11 червня 2009 року позивачу підвищено групу інвалідності на ІІ групу, що підтверджуються відповідними довідками МСЕК: серії ДОН-04 № 014818 від 11 червня 2009 року, серії ДОН-04 № 079567.
Із довідки № 06/178 від 08 травня 2009 року, наданої відповідачем вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, користується пільгами та отримує компенсації згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах:
- за 2005 рік у сумі 90,00 гривень - виплачено 14 жовтня 2005 року, як інваліду ІІІ гр.,
- за 2006 рік у сумі 90,00 гривень - виплачено 27 вересня 2006 року, як інваліду ІІІ гр.,
- за 2007 рік у сумі 90,00 гривень - виплачено 27 листопада 2007 року, як інваліду ІІІ гр.,
- за 2008 рік у сумі 90,00 гривень - виплачено 21 березня 2008 року, як інваліду ІІІ гр.,
- за 2009 рік у сумі 120,00 гривень - виплачено 08 жовтня 2009 року, які інваліду II гр. (згідно заперечень № 119\11-08 від 31.03.2010 року).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, що діяв до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року, одноразова щорічна допомога на оздоровлення ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС першої категорії, виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Згідно частини 7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при виплаті допомоги на оздоровлення слід керуватися ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону, яка існувала до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року, а не постанови Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на які посилається відповідач, що суперечать іншим нормам законів. Такий висновок суду узгоджується з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам І та ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ грипи, дітям-війни - чотири мінімальної заробітної плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків - три мінімальної заробітної плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - три мінімальні заробітні плати.
Таким чином, суд приходить до висновку, що грошова щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 виплачена відповідачем за 2004, 2005, 2007, 2008 роки є невірною тому, що повинна була виплачуватися виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.
Враховуючи наявність декількох нормативних актів, які по різному встановлюють розмір щорічної грошової допомоги особам, постраждалим внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також те, що на відповідача, суб'єкта владних повноважень, не покладено обов'язок щодо здійснення перерахунку допомоги на оздоровлення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити вказану допомогу в певній сумі, розмір якої суд вираховує з наступного.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України № 2505- IV від 25 березня 2005 року (стаття 83) встановлено що, розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2005 року становить 262 гривень; з 01 квітня 2005 року - 290 гривень; з 01 липня 2005 року - 310 гривень; з 01 вересня 2005 року - 332 гривень.
Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_1 за 2005 рік відповідачем позивачу щорічну допомогу на оздоровлення було виплачено в жовтні 2005 року в сумі 90,00 гривень, тому сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік складає 1 238 гривень (332 гривні х 4 - 90 гривень, де 332 гривні - мінімальний розмір заробітної плати встановлений на період з 1 вересня по 31 грудня 2005 року статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»).
При визначенні щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік суд враховує, що рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким було зупинено на 2007 рік дію частини 4 статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню у 2007 році у редакції Закону України від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР. Рішенням Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді в зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2007 року становить 400 гривень на місяць, з 01 квітня 2007 року становить - 420 гривень на місяць, з 01 липня 2007 року - 440 гривень на місяць, з 01 жовтня 2007 року - 460 гривень на місяць.
Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 26 вересня 2007 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 440 гривень на місяць, тобто відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік не 90 гривень, а 1 760 гривень (440 гривень х 4). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 1 670 гривень (1 760 гривень - 90 гривень).
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року становить 515 гривень на місяць, з 01 квітня 2008 року - 525 гривень, з 01 жовтня 2008 року - 545 гривень, з 01 грудня 2008 року - 605 гривень.
Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік - 21 березня 2008 року, тобто коли розмір мінімальний заробітної плати становив 515 гривень на місяць, тобто відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік не 90 гривень, а 2 060 гривень (515 гривень х 4). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік у сумі 1 970 гривень (2 060 гривень - 90 гривень).
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення недорахованих сум за 2009 рік, суд звертає увагу на наступне. Згідно листу Управління праці та соціального захисту населення № 119/11-08 від 31 березня 2010 року вбачається, що відповідачем 08 жовтня 2009 року проведено нарахування компенсації при встановлені вищої групи інвалідності ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якому встановлена ІІ група інвалідності з 11 червня 2009 року (довідка МСЕК № 014818), в розмірі 120 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів звернення позивача до відповідача про виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, відмови відповідача на таке звернення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання дій відповідача щодо відмови позивачу в виплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення також і за 2009 рік.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» із змінами, внесеними згідно із Законом № 1715-VІ від 06 листопада 2009 рік розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року становить 605 гривень на місяць, з 01 квітня 2009 року - 625 гривень, з 01 липня - 630 гривень; з 01 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 01 листопада 2009 року - 744 гривень.
Зі змісту вимог вищенаведеного закону України про встановлення розмірів мінімальної заробітної плати на 2009 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування.
Враховуючи те, що позивачу було виплачено щорічну грошовому допомогу як інваліду ІІ групи наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС 10 листопада 2009 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 650 гривень на місяць, тобто відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік не 120 гривень, а 3 250 гривень (650 гривень х 5). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сумі 3 130 гривень (3 250 гривень - 120 гривень).
Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для виплати відповідної допомоги, оскільки відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, тобто, фактично вимога позивача щодо виплати недоотриманої суми одноразової компенсації є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Таким чином, з огляду на вищевказане, загальна сума виплат позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008, 2009 року складає 8008 гривень (1 238 гривень + 1670 гривень + 1970 гривень + 1 970 гривень + 3130 гривень).
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення разової допомоги при переході на більш високу групу інвалідності, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, з 11 червня 2009 року їй встановлена вища група інвалідності - 2 група, що підтверджується наданими довідками МСЕК.
При зверненні ОСОБА_1 10.11.2009 року до відповідача із заявою про виплату різниці у компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, 23.11.2009 року за вихідним № 749\03-03 Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації надало відповідь позивачеві про нарахування їй та виплату вищезазначеної різниці компенсації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 94,80 гривень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при виплаті допомоги слід керуватися ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 20 вересня 2005 року за № 936 «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на які посилається відповідач, що суперечать іншим нормам законів. Таким висновок узгоджується з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам наслідків на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть, яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: - інвалідам І грипи - 60 мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІ групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ грипи - 30 мінімальних заробітних плат, дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат, сім'я, які втратили годувальника - 60 мінімальних заробітних плат, батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам вищої групи виплачується різниця у компенсаціях. Згідно частини 7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VІ розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року становить 605 гривень на місяць, з 01 квітня 2009 року - 625 гривень, з 01 липня - 630 гривень; з 01 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 01 грудня 2009 року - 669 гривень.
Зі змісту вимог вищенаведеного закону України про встановлення розмірів мінімальної заробітної плати на 2009 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування.
Враховуючи те, що позивачу було виплачено різницю у компенсації 08 жовтня 2009 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 650 гривень на місяць, тому відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 не 94,80 гривень, а 9 750 гривень (650 гривень х 15). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у сумі 9 655, 20 гривень (9 750 гривень - 94,80 гривень).
Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для виплати відповідної допомоги, оскільки відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, тобто, фактично вимога позивача щодо виплати недоотриманої суми одноразової компенсації є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Таким чином, з огляду на вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 10, 94, 100, 159 - 163, 185 - 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 19, 113 Конституції України, ст.ст. 48, 62, 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції закону до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік від 28 грудня 2007 року), суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення та разової допомоги при переході на більш високу групу інвалідності задовольнити.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації провести нарахування ОСОБА_1 щорічну компенсацію на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, за 2009 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, з проведенням доплати недоотриманих сум у розмірі 8008 (вісім тисяч вісім) гривень.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації провести нарахування ОСОБА_1 різницю разової компенсації у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності у розмірі п'ятнадцяти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, а саме 9 655,20 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 20 копійок у відповідності до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» від 21 січня 1993 року.
Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації Донецької області від сплати судового збору у відповідності до п. 7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя: С.М. Ліпчанський