Справа 2а - 2115 -10/0533
( в порядку письмового провадження)
02 квітня 2010 року м. Мар'їнка
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Ліпчанського С.М.,
при секретарі: Бахтіяровій Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Мар'їнського районного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області щодо перерахунку пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.ст. 50 ч. 4, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача провести перерахунок та сплату пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. ст. 50, 54 п. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 листопада 2009 року із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Позивач в обґрунтуванні позовну зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням. Крім того, статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону позивачу призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1, виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19,91 гривень. Позивач стверджує, що ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Позивач 07 грудня 2009 року звернувся до відповідача щодо проведення відповідного перерахунку зазначених пенсій, однак отримала відмову, що змусило ОСОБА_1 звернутися до суду.
ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною вказану відмову та зобов'язати відповідача нарахувати йому пенсію в розмірі 6 мінімальних заробітних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01 листопада 2009 року з проведенням доплати недоотриманих сум.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій свій позов підтримав, просить суд розглянути справу в його відсутність.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив в судове засідання свого представника, натомість направив до суду заяву, якою просив розглянути справу у відсутності його представника та письмове заперечення на позовну заяву в якому зазначає, що мінімальний розмір пенсії для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС визначається постановою Кабінету Міністрів «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року, а згідно постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих громадян», які віднесені до 1 категорії 3 групи інвалідності, призначається щомісячна додаткова пенсія у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність. Відповідач вказує, що з набранням чинності Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року внесені зміни з 01 січня 2008 року до ст.ст. 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме встановлено особам, віднесеним до категорії 1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 1 групи - 30% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам 2 групи - 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам 3 групи - 15 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому підстав для здійснення перерахунку пенсій не має.
За таких обставин і відповідно до ст. 122 КАС України суд визнав можливим розглянути справу без участі сторін та на підставі доказів, наданих у справі в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи (заява ОСОБА_1 від 11 січня 2010 року, лист-відповідь Управління пенсійного фонду України в Мар'їнському районі № 1480\03 від 01 лютого 2010 року, посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 027393, вкладка до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 027393, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, ОСОБА_1 визнано інвалідом 3 групи. Положеннями ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначені розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'я виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позиція Управління пенсійного фонду ґрунтується на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижнього рівня пенсії, у тому числі постраждалим внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Суд не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин, так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'я за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому суд вважає протиправною відмову відповідачем у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Стаття 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлює мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в таких розмірах: з 1 січня 2006 року - 350 гривень, з 1 квітня 359 гривень, з 1 жовтня 366 гривень, стаття 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлює мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в таких розмірах з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня 366 гривень.. Таким чином для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Так з матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_2 було зроблено перерахунок пенсії згідно з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року за період з 22 травня 2008 року. Тому посилання відповідача на те, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії, суд не приймає, оскільки позивач просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок за період з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст. 19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.
Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України», справи «Кечко проти України».
Таким чином, з огляду на вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 100, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі задовольнити повністю.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності зі статтями 49, 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, згідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з 01 листопада 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного для відповідної категорії населення в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, причинену здоров'ю згідно до ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 листопада 2009, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного для відповідної категорії населення в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Сторони звільняються від сплати судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя: С.М. Ліпчанський